Зайнятість молоді - це перевірка інвестиційного клімату країни

Проблема зайнятості молоді дуже гостро стоїть в Україні. Кожен 3-й студент ВОЗу не може знайти роботу за спеціальністю, переважна більшість молоді обласних та районних центрів шукають «щастя» у столиці або готові виїхати закордон. Згідно з даними соціологічних досліджень Федерації профспілок України, які було проведено навесні цього року, більше 80 % студентів пов’ язують своє професійне майбутнє не з Україною.

Зайнятість населення, в тому числі і молоді, прямо пропорційно залежить від темпів розвитку національної економіки. І до балансу цю критичну для України ситуацію можна привести лише тоді, коли держава комлпексно працюватиме над вирішенням 3 ключових аспектів.

По-перше, потрібно активно залучати інвестиції у бізнес-сектор. Не важливо тут, залучаються фінансові кошти національних чи іноземних інвестиційних груп як у державний, так і приватний сектор економіки. Найголовніше, щоб цей процес набув ознак стабільного динамічного розвитку. Що наразі непокоїть інвестора? Це нестабільність українського законодавства та фіскальної системи.

По-друге, продовжуючи вищезазначену тему фіскальної політики, необхідно запроваджувати програму зниження податкового тиску на бізнес. Сьогодні весь обсяг платежів, які повинно сплатити те чи інше підприємство сягяє 57 % . Це відповідь на те, чому ринок праці України перебуває в тіні і чому більшість українців не можуть претендувати на закріплені законодавством соціальні гарантії. Складна ситуація з офіційним працевлаштуванням призводить до розвитку сфери самозайнятості у секторі неформальної економіки і як наслідок – зниження рівня оплати найманих працівників.

І третя важлива проблема – рівень освіти молоді. Корумпованість у системі освіти призвела до стрімкого зниження відповідальності за рівень підготовки студентів, знизила рівень самосвідомості молодих людей щодо їх рівня практичних знань. Сама молодь, усвідомлюючи непотрібність більшої кількості отримуваних в університетах знань, нині орієнтується на практичне застосування своїх зможливостей та навичок, замість підвищення освітнього рівня і досягнення конкурентної позиції на ринку праці.  Крім того, освітня система не є настільки динамічною, щоб швидко відповідати вимогам економічного середовища і готувати спеціалістів відповідно до потреб економіки сьогодення. Так, маємо ситуацію, коли людина виходить з навчального закладу з червоним дипломом, але абсолютно не здатна застосувати набуті теоретичні знання на практиці. Кращі ж фахівці часто ще до завершення вишу мають пропозиції іноземних компаній.

Комплексне вирішення цих 3 питань може створити пропорційний і дієвий ринок робочої сили в Україні. З одного боку, економіка, що розвивається, може пропонувати молодим спеціалістам трудові місця з перспективою подальшого росту з конкурентною заробітною платою. Саме ринок зайнятості населення, зокрема молоді, є чітким ідентифікатором стану економіки, рівня інвестиційної привабливості країни. З іношого боку, ефективна программа зайнятості молоді стимулюватиме студентів нарощувати конкурентну базу знань, щоб давати пропозицію роботодавцю та отримувати попит на свої знання.