Проблема зайнятості молоді дуже гостро стоїть в Україні. Кожен 3-й студент ВОЗу не може знайти роботу за спеціальністю, переважна більшість молоді обласних та районних центрів шукають «щастя» у столиці або готові виїхати закордон.
Проблема зайнятості молоді дуже гостростоїть в Україні. Кожен 3-й студент ВОЗу не може знайти роботу заспеціальністю, переважна більшість молоді обласних та районних центрів шукають«щастя» у столиці або готові виїхати закордон. Згідно з даними соціологічнихдосліджень Федерації профспілок України, які було проведено навесні цього року,більше 80 % студентів пов’язують своєпрофесійне майбутнє не з Україною.
Зайнятість населення, в тому числі імолоді, прямо пропорційно залежить від темпів розвитку національної економіки.І до балансу цю критичну для України ситуацію можна привести лише тоді, колидержава комлпексно працюватиме над вирішенням 3 ключових аспектів.
По-перше, потрібно активно залучатиінвестиції у бізнес-сектор. Не важливо тут, залучаються фінансові коштинаціональних чи іноземних інвестиційних груп як у державний, так і приватнийсектор економіки. Найголовніше, щоб цей процес набув ознак стабільного динамічногорозвитку. Що наразі непокоїть інвестора? Це нестабільність українськогозаконодавства та фіскальної системи.
По-друге, продовжуючи вищезазначену темуфіскальної політики, необхідно запроваджувати програму зниження податковоготиску на бізнес. Сьогодні весь обсяг платежів, які повинно сплатити те чи іншепідприємство сягяє 57%. Це відповідь на те, чому ринок праці України перебуваєв тіні і чому більшість українців не можуть претендувати на закріпленізаконодавством соціальні гарантії. Складна ситуація з офіційнимпрацевлаштуванням призводить до розвитку сфери самозайнятості у секторінеформальної економіки і як наслідок – зниження рівня оплати найманихпрацівників.
І третя важливапроблема – рівень освіти молоді. Корумпованість у системі освіти призвела дострімкого зниження відповідальності за рівень підготовки студентів, знизиларівень самосвідомості молодих людей щодо їх рівня практичних знань. Самамолодь, усвідомлюючи непотрібність більшої кількості отримуваних вуніверситетах знань, нині орієнтується на практичне застосування своїхзможливостей та навичок, замість підвищення освітнього рівня і досягненняконкурентної позиції на ринку праці. Крім того, освітня система не єнастільки динамічною, щоб швидко відповідати вимогам економічного середовища іготувати спеціалістів відповідно до потреб економіки сьогодення. Так, маємоситуацію, коли людина виходить з навчального закладу з червоним дипломом, алеабсолютно не здатна застосувати набуті теоретичні знання на практиці. Кращі жфахівці часто ще до завершення вишу мають пропозиції іноземних компаній.
Комплексне вирішення цих 3 питань можестворити пропорційний і дієвий ринок робочої сили в Україні. З одного боку,економіка, що розвивається, може пропонувати молодим спеціалістам трудові місцяз перспективою подальшого росту з конкурентною заробітною платою. Саме ринокзайнятості населення, зокрема молоді, є чітким ідентифікатором стану економіки,рівня інвестиційної привабливості країни. З іношого боку, ефективна программазайнятості молоді стимулюватиме студентів нарощувати конкурентну базу знань,щоб давати пропозицію роботодавцю та отримувати попит на свої знання.
