Високі зарплати корупціонерам

Одним з ключових елементів боротьби з корупцією в Україні є стимулювання прозорої та ефективної роботи чиновників і виборних посадовців. Публічні дискусії з цього приводу в якості найбільшого корупціогенного чинника визначають низький рівень зарплат державних службовців, суддів, представників правоохоронних органів і народних депутатів. Аргумент прихильників високих заробітних плат справедливий: жоден чиновник не працюватиме на державу на ентузіазмі, останнього слід мотивувати адекватним його потребам офіційним грошовим заохоченням. Платити треба рівно стільки, щоб розмір зарплати фахівців перевищував потенційні втрати, які той може понести при відмові від хабара.

Цей підхід відображає ринкову логіку в чистому вигляді, що є радше недоліком, ніж перевагою. Головна вада методу підвищення зарплат для боротьби з корупцією полягає, як би це банально для когось не звучало, у повній механічності такого алгоритму, у відсутності в ньому морально-ціннісної складової. Адже, по суті, держава намагається просто перекупити корупціонерів, вивести їх з тіні шляхом пропонування більшої офіційної вигоди – своєрідного законного хабара. Вовка намагаються приборкати вівцями.

Корупція – це не просто незаконне збагачення за допомогою службового становища, це менталітет, система ціннісних орієнтацій, світогляд. Якщо хтось думає, що висока зарплата переродить корумпованого службовця і зробить з нього чесного чиновника, той сильно помиляється в своїх розрахунках. Українські судді, високі начальники і навіть рядові даішники їздять на дорогих авто, мають по декілька квартир і чималі заощадження в банках або матрацах. Тож якою має бути їх зарплата, аби вони відмовилися від хабарів, зберігши свій добробут, від яким, зрозуміло, ніхто жертвувати не збирається? Переконаний, що людина, яка бере хабар у кілька сотень, тисяч, десятків і сотень тисяч доларів, нізащо не відмовиться від корупційного ремесла, навіть якщо зарплату збільшити пропорційно рівню неправомірної вигоди. Зарплата совісті не додає, якою б високою вона не була.

Поширеною є думка, що навіть чесні фахівці підкоряються системі і починають брати хабарі, оскільки не мають змоги підтримувати належний рівень власного добробуту на мізерну державну зарплатню. Хай це буде моєю суб’єктивною думкою, але це повна нісенітниця. Сумлінний фахівець з мінімальним моральним імперативом десять разів перейде на добре оплачувану роботу в недержавному секторі або взагалі знайде гідний заробіток за кордоном, але корупціонером не стане. Тому заробітну плату службовим особам неодмінно слід підвищувати, але виключно для того, щоб з державної служби не тікали чесні і професійні кадри, а не для того, аби підкормлювати старих корумпованих чиновників. Поки українськими службовцями на всіх рівнях не стануть люди з новими цінностями, підвищення зарплат чиновникам лише збільшуватиме тягар для бюджету, але ніяк не вплине на рівень корупції в країні.

Сьогодні ж все виглядає навпаки. Міністри, народні депутати і правоохоронці вже отримали підвищення по заробітній платі, натомість люстрація практично провалилась, конкурси на «теплі» посади майже не працюють, а жоден високопосадовець, звинувачений у причетності до корупції, не покараний у судовому порядку. І це при тому, що з нашим рівнем корумпованості держаних структур гучних кримінальних справ за участю хабарників мало б бути сотні, а може й тисячі.

Корупція – одна з найглибших проблем не тільки влади, а й всього українського суспільства, викорінення якої потребує комплексної терапії, а не лише методів бухгалтерського впливу, що виражається в механічному підвищенні зарплат тим же корупціонерам.