Роздуми щодо законопроекту № 13628

Що не так із новою ініціативою народних обранців

Роздуми щодо законопроєкту № 13628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України»

Непереборне бажання покращувати існуюче законодавство в незалежності від об’єктивних умов існування держави – це риса притаманна багатьом народним обранцям. З цим пересічному українцю вартує вже змиритися. Проте, кожен раз, коли знайомишся із черговим подібним витвором, виникає бажання висловитися.

Законопроєкт 13628. З пояснювальної записки стає зрозумілим, що «Проєкт Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України направлений, зокрема на запровадження чітких та зрозумілих умов вирощування, зберігання, транспортування та обігу тютюну, та направлений на подолання нелегального ринку тютюнової продукції.» Прекрасна мета. Але.

1.  Проєкт Закону зобов’язує виробників тютюнових виробів додавати частку українського тютюну (2–5% з 2027–2029 рр.). Проте, із пояснювальної записки до Законопроєкту ми дізнаємося, що За даними Державної служби статистики у 2023 році площа посіву тютюну в усіх категоріях господарств становила 1,1 тис. га, а валовий збір - 22,2 тони при врожайності 21,2 ц/га. порівняно з 2005 роком, тютюнові площі зменшилися у 43 рази. Це призвело до критичного зниження виробництва тютюну та занепаду галузі. То чи буде технічна можливість у виробників тютюнових виробів виконати норму Закону?

Квоти (2–5%) не враховують впливу погоди, війни, форс-мажорів, що робить їх недосяжними та створює ризики для ліцензування виробників. Врожайність українського тютюну (мін. 2000 кг/га) залежить від природних і економічних чинників, тому встановлення фіксованих вимог нереалістичне.

Попри це Бізнес буде змушений доводити походження сировини, що відкриває простір для корупційних зловживань і тиску через ризик втрати ліцензії. Відсутні чіткі правила контролю якості та методика перевірки частки українського тютюну — це буде стимулювати схеми з фальшивими документами, як у 90-х з «українським» тютюновим імпортом.

2. Пояснювальна записка стверджує, що Проєкт Закону дозволить підвищити надходження до державного бюджету України та створення нових робочих місць. Проте, У разі неврожаю чи інших проявів нестабільності, виконання квот стає неможливим, що може призвести до зупинки виробництва та скорочення робочих місць.

(До речі, Мінфін аналізуючи норми цього законопроєкту прогнозує щорічні податкові втрати до 3,6 млрд грн. У разі скорочення виробництва на 10% втрати акцизу можуть становити 218,7 млн грн у 2027 р., 343,4 млн грн у 2028 р., 572,3 млн грн у 2029 р.).

Додаткові вимоги до технологічного циклу і дублювання контролю ускладнять адміністрування галузі та підвищать собівартість продукції. Існують системи контролю (Єдиний реєстр місць зберігання, відеоспостереження), які забезпечують прозорість - нові вимоги лише повторюють їх.

3. В пояснювальній записці до закону стверджується, що Проєкт Закону розроблений з метою створення умов для стимулювання вирощування тютюну на території України. Проте, Вони суперечать міжнародним нормам і принципам конкуренції. Квоти на сировину створюють нерівні умови для імпорту, фактично вводять прихований протекціонізм. Порушує статтю III ГАТТ (1947) — внутрішні норми не можуть дискримінувати імпортні товари. Обмеження свободи вибору постачальників для міжнародних компаній суперечить принципам ринкової економіки.

Український тютюн часто не відповідає технічним параметрам (нікотин, смак, горіння), що погіршує якість продукції.

Такі квоти можуть спровокувати перенесення виробництва за кордон і збільшення імпорту готових сигарет.

І останнє. Насправді Існують альтернативні рішення для підтримки вітчизняних аграріїв. Наприклад, пільгове фінансування, дотації, інвестиції в технології, програми розвитку - це реальні інструменти підтримки, без штучних квот.

Підсумовуючи викладене: попри задекларовану мету — підтримку українських аграріїв — Законопроєкт не містить реальних механізмів її досягнення. Натомість створює нові бар’єри для бізнесу, підвищує корупційні ризики, суперечить міжнародним зобов’язанням України та скорочує надходження до бюджету.