Соратники Корбана не хочуть того, чого вимагають

Як наслідок, вже майже ніхто не обговорює зміст обвинувачень, пред’явлених лідеру УКРОПа; увага загалу міцно прикута до факту політичної розправи, вибіркового правосуддя, репресій режиму Порошенка тощо. Корбан за мить перетворився з підозрюваного у скоєнні злочинів на жертву політичної розправи. 

Докоряючи владі у цькуванні патріота і покриванні колишніх регіоналів, його однопартійці організовують протести з вимогою звільнити «викраденого» правоохоронцями політв’язня. Приватівці мобілізують населення і консолідують різні політичні сили у протистоянні главі держави, вимагаючи від останнього справедливості. 

Та реально справедливість полягає не у звільненні Корбана, а в притягненні до кримінальної відповідальності десятків злочинців старого і нового режиму. Припинення вибірковості у покаранні за злочини має означати не припинення боротьби зі свавіллям сильних світу цього, а в перетворенні одноразових і показових спецоперацій на системну роботу всіх ланок правоохоронної і судової системи. Суспільство має вимагати не свободи Корбану, а в’язниці всім, хто на неї заслуговує. 

Якби керівництву держави таки вистачило політичної волі і підтримки, аби подолати вибіркове правосуддя, чого так наполегливо вимагає УКРОП, це б навряд полегшило життя його лідеру, який би мусив вживатися з амплуа рядового підозрюваного замість образу жертви репресій. Та для цього влада потребує неабиякої сміливості, адже таких Корбанів чимало і в її лавах.