Євроінтеграція України: бізнес в очікуванні змін

Курс на цивілізаційне зближення з країнами західної демократії, прийнятий Україною ще в 2014 році, не гарантує повного розуміння перспектив її економіки та векторів розвитку, що визначають майбутнє країни та добробут її громадян. В першу чергу мене і читачів цікавить тактика і стратегія української держави у процесі європейської інтеграції, пошук місця на економічній карті світу в умовах жорсткої конкуренції. На мій погляд, найважливішим питанням для країни є розвиток взаємовигідної міжнародної торгівлі, тому хочу звернути увагу на деякі аспекти, які потрібно змінити в короткостроковій перспективі.

Перший аспект – це ворота країни. Із зникненням радянської концепції «захисту кордонів від західної загрози», українська митниця і прикордонна служба поступово зближуються з кращими світовими зразками. Але якщо позитивні зміни при перетині кордону вже помітні в обслуговуванні та відношенні до сумлінних громадян, то з юридичними особами та комерційними вантажами ситуація складніша. Йдеться про принциповий перегляд ролі митної служби з урахуванням норм ЄС. Митниця ЄС – найважливіша ланка у міжнародній торгівлі та інвестиційній діяльності, орган моніторингу і управління міжнародною торгівлею, а її мета – підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Виходячи з цього, більш гідне місце на ринку ЄС для нашої країни вимагає інтеграції митних процедур з урахуванням відповідних норм: це і налагодження економічно обґрунтованих процедур, перехід на електронний документообіг, і оперативний обмін інформацією з митницями країн ЄС.

Неприпустима ситуація, коли вантажі затримуються на тривалий час для відбору проб і проведення експертиз, формально – згідно з нормативними актами та на вимогу різних державних служб. Експертизи необхідно здійснювати прозоро і оперативно із застосуванням новітніх лабораторій, що знаходяться на розумній відстані від прикордонного переходу, а не в Києві. Практику контролю поза митницею, наприклад, зупинку фур поліцією на дорогах, необхідно припинити і виконувати лише у надзвичайних та обґрунтованих випадках. Державі належить позбутися радянських пережитків в регулюванні міжнародного переміщення товарів і послуг. Для цього необхідно змінити пріоритети: від виконання планів по наповненню бюджету до реалізації простих і зрозумілих сервісних функцій, спрямованих на стимулювання бізнесу. Це передбачає скорочення витрат бізнесу і суспільства на здійснення контролю за принципом: «в один час в одному місці».

Наступний аспект – це транспортна інфраструктура. Бізнес зацікавлений у зручному, швидкому переміщенні товарів, а країна гостро потребує реалізації великих інфраструктурних проектів. Капітальна реконструкція і будівництво нових автомобільних доріг, мостів, аеропортів, портової інфраструктури, днопоглиблення являють собою серйозний стимул для пожвавлення економіки, залучення іноземних інвестицій, розвитку міжнародної торгівлі, туризму і фактором, що перешкоджає відтоку трудових ресурсів за кордон.

Крім логістичних переваг, реалізація даних проектів суттєво зменшить витрати бізнесу на переміщення товарів, втрати через амортизацію та ремонт транспортних засобів. Реалізація технічної сумісності українських залізниць з західноєвропейськими може стати серйозним внеском у розвиток міжнародної торгівлі.

Зміна стратегії дорожнього будівництва і будівництво цементобетонних доріг здатне стимулювати розвиток цементної промисловості, створення нових виробництв і робочих місць. Практично вся сировина (на відміну від асфальтобетонних доріг) знаходиться в Україні, тому дана технологія – крім факторів бюджетної економії, швидкої окупності, довговічності та екологічності доріг – здатна стимулювати розвиток промисловості, в т. ч. металургійної галузі. Наприклад, при виготовленні цементу в деяких зарубіжних країнах у якості сировини активно використовується металургійний шлак, що істотно здешевлює виробництво і вартість цементу, знижує витрати, пов'язані з поводженням з відходами.

Платний проїзд на дорогах державного значення для транспорту з іноземною реєстрацією може бути одним із джерел фінансування будівництва інфраструктурних проектів. Стан наших доріг і бюджету не дає можливості і далі зберігати нерівні умови для українських громадян, для яких плата за використання доріг вже врахована у вартості палива, та іноземців.

Це можливо реалізувати за допомогою «електронних віньєток» (як, наприклад, в Угорщині). При цьому на будь-якій прикордонній АЗС або в пункті оплати встановлюється комп'ютерна програма, за допомогою якої оператор вносить дані транспортного засобу та здійснює оплату в залежності від кількості днів перебування в країні. Система контролю – це відеофіксація ПДР, візуальний поліцейський контроль з використанням бази платежів, митний контроль при виїзді з країни, введення штрафів. Також можна використовувати паперові віньєтки, що прикріплюються на лобовому склі автомобіля, але не скасовує необхідності запровадження єдиної програми обліку і контролю оплати за користування дорогами.

Третій аспект – фінанси. Контроль і обмеження руху капіталу з боку держави є нонсенсом для західноєвропейських країн. Валютні обмеження НБУ – це штучна ізоляція від цивілізованого світу і, відповідно, зарубіжних інвестицій. Здійснюючи зовнішньоекономічні операції, українські підприємці змушені повідомляти зарубіжним контрагентам, що після отримання грошей з України в них є ліміт часу (120 днів) для поставки товарів. В іншому випадку постраждає український замовник, до якого будуть застосовані санкції у вигляді пені ЗЕД і/або у вигляді призупинення зовнішньоекономічної діяльності. Тому необхідно просити нерезидента повернути платіж, щоб, для «запуску» нового терміну, його відправити заново. Така проблема часто виникає підчас поставок складних механізмів та обладнання. Вона викликає подив нерезидентів, і не всі з розумінням ставляться до цього. У разі несвоєчасної поставки товару контрагентом санкції застосовуються, по суті, за «неблагонадійні зв'язки» для більш ретельного підбору контрагентів. Таку живу участь держави в даній сфері нічим не виправдано, крім як бажанням мати важелі впливу на бізнес.

Обговорення зниження санкцій ЗЕД йде на державному рівні із залученням громадськості, але в даному випадку воно має вигляд дискусії щодо черговості більш м'якого покарання бізнесу за «провини» у сфері, яка потребує дерегуляції та припинення «годування» з неї чиновників різних рівнів.

Таким чином, для стимуляції міжнародної торгівлі необхідні інтеграція з законодавством ЄС та скасування обмежень руху капіталу. Дані правовідносини підлягають лібералізації, а контроль необхідно здійснювати на основі правомірності операції та рекомендацій міжнародної спільноти щодо розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.

Тому бізнес очікує відповідних кроків держави, прийняття Закону «Про валюту», який, за наявною інформацією, розробляється з урахуванням Директиви Ради ЄЕС № 88/361/СЕЕ від 24 червня 1988 р.

Не можна не відзначити, що європейські інтеграційні процеси зрушили з мертвої точки і відбуваються в багатьох сферах нашого життя. Швидкість їх впровадження великою мірою залежить від кожного з нас, від зусиль влади і громадянського суспільства. Наш обов'язок перед наступними поколіннями – реформувати державне управління, правоохоронну і судову систему, створити ефективну систему захисту прав і інтересів громадян і бізнесу, адаптувати умови ведення бізнесу до західноєвропейських стандартів. У відповідності з концепцією британського історика А. Тойнбі, для якісних змін суспільству необхідно вирішити проблему виклику і відповіді на нього. Тепер перед Україною стоїть така проблема цивілізаційної відповідності, адекватна реакція на яку і визначить наші перспективи європейської інтеграції, забезпечивши гідне життя нашим громадянам.