Ціни на газ зростуть з 1-го листопада?або ПР – газові монополісти

Як відомо, сани треба готувати влітку, тож зараз саме час розпочати підготовку до майбутнього опалювального сезону. Чинна влада так і зробила. Тільки от підготувалася вона до часу «Ч» виключно у такий спосіб, від якого матиме власний зиск, натомість звичайних українців чекатимуть неприємні сюрпризи.
Так, до осені ще п’ять газопостачальних підприємств підуть з молотка – цього тижня Фонд держмайна України оголосив конкурси з приватизації акцій підприємств «Івано-Франківськгаз», «Полтавагаз», «Гадячгаз», «Севастопольгаз», «Херсонгаз». Загалом до кінця осені планується продати пакети акцій 48 обласних і районних газорозподільних компаній. Це «нововведення» кардинально змінить ситуацію із постачанням газу, в першу чергу, для населення і, на жаль, не на краще. Поясню чому.
По-перше, очевидним є й те, що Уряд разом із Фондом державного майна штучно створять такі умови приватизації, які є найбільш сприятливими для бізнес-структур, наближених до влади. Таким чином, всі газові підприємства України зосередяться в одних руках, а держбюджет отримує із зазначених оборудків символічні копійки.
По-друге, станом на сьогодні в Україні постачають газ 52 підприємства. Кожне з них може працювати тільки в своєму регіоні – тобто «Херсонгаз» не може постачати блакитне паливо Севастополю, це може робити виключно «Севастопольгаз». Таким чином на ринку існує так звана «природна монополія», яка не карається законом та не може бути змінена.
Що ж відбуватиметься далі? Чинна влада передасть у приватну власність 93% усіх газопостачальних підприємств країни, у такий спосіб зробивши нових власників повними монополістами у певній місцевості. Адже, населення не зможе відмовитися від їхніх послуг та замінити на іншого постачальника. Наступний крок – очевидний – планомірне та безупинне підвищення цін на газ. І це не безпідставні прогнози - в Україні вже розпочато процес переходу до єдиних цін на газ для всіх категорій споживачів. Тобто, якщо зараз населення платить менше, а промисловість та бюджетні установи – більше, то вже незабаром тариф для всіх стане одним. Чому так? – варто запитати у чинного президента, який ще на початку року доручив Кабінету міністрів та Національній комісії держрегулювання енергетики до 2013 року видати нормативно-правовий акт про поетапний перехід до єдиних цін на природний газ для всіх категорій споживачів. Цілком зрозуміло, що цей процес, щоби остаточно не завалити рейтинги регіоналів, стартуватиме після жовтневих парламентських виборів.
Більше того, цьогоріч вже була спроба похитнути цю монополію - в березні НКРЕ оприлюднила проект постанови, що передбачала вільний вибір постачальника газу. В документі передбачалося, що з 1 березня 2012 року промисловість вже мала б можливість самостійно обирати собі постачальника газу, з 2013 року до неї приєдналися б бюджетні організації, а в 2015 році - населення. Цей документ було розроблено на виконання закону "Про засади функціонування ринку природного газу", відповідно до якого з 2012 року Україна мала розпочати перший етап лібералізації ринку природного газу. Відповідне зобов’язання наша країна взяла на себе в рамках участі в Енергетичному співтоваристві. Зазначена постанова мала бути прийнята у квітні цього року.
Але, як бачимо, ця ініціатива так і залишилась на папері, що, знову ж таки, свідчить про те, що нинішня влада робить все можливе для збереження за собою цієї надприбуткової монополії. Адже, міськ- та облгази надають послуги мільйонам споживачів, постачають мільярди кубометрів газу і отримують за це посередництво сотні мільйонів доларів. А тому провладні депутати просто не могли проґавити це вічне джерело прибутку, яке фактично забезпечить їхнє безбідне майбутнє на багато років уперед.
Окрім того, прибравши до рук більшу частину облгазів, регіонали ще й «мають совість» шантажувати газовим питанням населення. Варто згадати, як нещодавно губернатор Чернівецької області проводив агітацію за Партію регіонів – чиновник недвозначно повідомив місцевим мешканцям, що безперебійне постачання газу вони матимуть лише в тому разі, якщо у них буде «взаємна любов». Ось такий відвертий «передвиборний шантаж» зразка 90-х.