ЖЕКи-управлінці або Чергові байки про реформу від чинної влади

На початку року профільний комітет схвалив законопроект «Про житлово-комунальні послуги» та подав його на перше читання до Верховної ради. В наступний вівторок ця законодавча ініціатива вирине у порядку денному парламентарів, проте загалу досі про неї нічого не відомо. І це попри те, що зазначений проект закону прямо стосується усіх мешканців багатоквартирних будинків, тобто понад 65 % населення України.
Повна назва законопроекту звучить так: «Про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги (щодо вдосконалення системи управління житловим фондом та вирішення окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг)».
Тож, давайте з’ясуємо, як саме законотворці планують вдосконалити систему управління житловим фондом. 
По-перше, співвласники житлового будинку зможуть обирати спосіб управління та управителя на загальних зборах без утворення ОСББ. Ідея непогана. Проте, тут треба врахувати, що всі ініціативні власники вже створили ОСББ, решту – нинішній стан справ влаштовує або ж мешканці просто не мають часу та бажання розв’язувати проблеми ЖКГ.
Тут починається найцікавіше: якщо власники з тих чи інших причин не визначать управителя, то в законопроекті чорним по білому прописано – управителя обиратиме орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах.
Далі – велике АЛЕ: проведення конкурсу не обов’язкове у тому разі, якщо управителем обиратиметься підприємство комунальної власності. Виходить рух по колу – не встигли відмовитися від послуг ЖЕКу, як доведеться до них повернутися. Тобто фактично основна суть «вдосконалення системи управління житловим фондом» зводиться до перетягування на ЖЕКи невластивих їм функцій - функцій управителя, які жодним чином не вплинуть на якість наданих послуг.
Проте є ще одна, на перший погляд, не значна новація. Законопроектом передбачається, що у разі визначення управителя, окремий договір про надання послуг з утримання будинків укладатися не буде, оскільки ці послуги входитимуть до складу послуг з управління.
Ось тут варто розібратися детальніше. Справа у тому, що тарифи на послуги з утримання будинків затверджують органи місцевого самоврядування. А ціна на послуги з управління будинком є договірною, тобто визначається за домовленістю сторін. Сторонами ж в даному випадку будуть управитель та співвласники багатоквартирного будинку.
Як наші ЖЕКи домовляються з людьми – справа відома – про безпідставно затягнуті стосунки із ЖЕКами в народі вже ходять байки. Таким чином, за той час, поки триватиме процедура погодження ціни на послуги комунальників, існує велика ймовірність, що будинки просто потонуть у смітті.
Окрім того, ці зміни автоматично торкнуться і тарифів на ЖКП. Замість того, щоб встановлювати тарифи, місцева влада фактично самоусунеться від цієї функції. Аргументують ці зміни тим, що питання щодо тарифної сітки відтепер споживачі мають вирішувати із ЖЕКом, який на той час отримає статус управителя.
Таким чином, чергова житлово-комунальна «реформа» не лише погіршить нинішній стан житлово-комунальної сфери, а й дозволить ЖЕКам відтяти жирний куш коштів завдяки спекуляції довкола тарифів на ЖКП. А її справжня мета фактично полягає у тому, щоб витрусити із кишень пересічних українців останні копійки на користь посадовців від чинної влади.
Натомість справжня дієва реформа ЖКГ передбачає, перш за все, інвестування коштів у ремонт житлового фонду та покращення енергозбереження будинків. Адже, станом на сьогодні, 78% тепла, замість того, щоб обігрівати мешканців, йде на обігрів вулиць. Тому з 285 гривень, які витрачаються на оплату гарячої води та опалення у середньостатистичній однокімнатній квартирі, 222 гривні йдуть «у повітря». Окрім того, лічильники на послуги ЖКГ треба встановити безпосередньо у багатоповерхівках і у такий спосіб стимулювати надавачів послуг вчасно та якісно ремонтувати мережі. Тож владна псевдореформа сфери ЖКГ – це лише відтягування неминучого і, як наслідок, - ще більше погіршення існуючої ситуації.