Створення Фінансової поліції: недоліки правового регулювання

«Ліквідація Податкової міліції та створення Фінансової поліції – один із ключових пріоритетів Мінфіну». Ці слова міністра фінансів наглядно демонструють настої державної верхівки в реформуванні правоохоронної системи щодо протидії фінансовим злочинам. Адже,  через технічну помилку у змінах до Податкового кодексу Податкова міліція з 1 січня де-юре ліквідована, хоча де-факто її повноваження не передано новому органу.  

Такі коментарі зумовили дискусію щодо запровадження в Україні нового органу, призначення якого боротись з фінансовими зловживаннями. 

Протидія податкової міліції тінізації економіки та кримінально-клановій системи розподілу суспільних ресурсів є малоефективною. Наразі, про це свідчать статистичні дані. Як приклад, за 2015 рік на податкову міліцію з державного бюджету витрачено 553,73 млн гривень, в той час як за результатами діяльності такої структури в державний бюджет стягнуто лише 526 млн. грн. (дані за 2016 рік відсутні). У підсумку, функціонування податкової міліції не виправдовує навіть асигнувань з бюджету. З такими результатами роботи, безумовно, виникає питання доцільності її функціонування. 

Крім цього, численні звернення підприємців щодо здійснення на них тиску з боку цієї структури зумовлює в суспільстві не сприйняття цього органу як такого, Адже він створений протидіяти фінансовим зловживанням, а асоціюється з рейдерством, тиском на бізнес, здійсненням впливу через безпідставне відкриття кримінальних проваджень тощо. Не останню роль в цьому процесі відіграє й те, що податкова міліція функціонує в структурі Державної фіскальної служби, що зумовлює кругову поруку ревізорів та аудиторів, які проводять податкові перевірки, висновки з яких є підставою відкриття кримінальних проваджень податковою міліцією, а з іншого, можливість використання всього «арсеналу» слідчих (розшукових) дій та заходів для підтвердження тих же висновків, які складені ревізорами ДФС.

Тому, питання створення органу, який би протидіяв фінансовим зловживанням є на часі. 

Аналіз законодавства свідчить, що функції з протидії злочинам у сфері фінансів невиправдано розпорошені по різним відомствам і часто дублюються. Зокрема, такими повноваженнями наділені підрозділи Національної поліції (департамент захисту економіки), Служби безпеки України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, що не сприяє консолідації зусиль протидії фінансовим зловживанням. 

Статистика показує, що найбільш продуктивно працюють та виявляють злочини у сфері економіки, фінансів підрозділи Департаменту захисту економіки в структурі МВС. Це, перш за все, пов’язано з налагодженою системою взаємодії між слідчими та оперативними підрозділами. Чи буде такий рівень взаємодії в новоствореному підрозділі Фінансової поліції? Думаю, що ні, і ось чому.

В Україні окремими політиками зазначається, що не питання в  тому, яка назва буде у підрозділу, основне, щоб виконували свої повноваження чесно та професійно, без застосування адміністративного ресурсу. Проти цього важко заперечити, однак назва структури визначає обсяг повноважень. Наприклад, Фінансова поліція і Служба фінансових розслідувань є кардинально різними за повноваженнями органами, оскільки в першому випадку – це відомство, а в іншому – служба. Без глибокого аналізу недоліків чинної системи, жодні реформаторські зусилля не дадуть очікуваного результату та не змінять ставлення суспільства і, зокрема, бізнесу до фінансової поліції.

Поданий на розгляд ВРУ законопроект «Про фінансову поліцію» є неузгодженим з іншими законами та містить доволі численні корупційні ризики. Автори законопроекту пішли шляхом «копіювання» структури та підбору кадрів за аналогією з НАБУ, однак що такий підхід є невиправданим.

Законопроектом передбачається зміна «силового» підходу на аналітичний, скорочення штату з 15000 чоловік (діючих на сьогодні у всіх органах, які протидіють фінансовим зловживанням) до 2500 осіб, невтручання в роботу чесного бізнесу, оновлення персоналу через прозорий конкурс та незалежну відбіркову комісію. При цьому, в структурі фінансової поліції діятиме не більше 500 детективів, оскільки представники силового блоку не можуть становити більше 25% від загального штату поліції. І це при тому, що пропонується ліквідувати підрозділи захисту економіки МВС, контррозвідувального захисту інтересів держави СБУ, податкової міліції. 

Це створить суттєві труднощі, оскільки по-перше, ці детективі не в змозі охопити та розслідувати усі кримінальні провадження, підслідні їм; по друге, розширення підслідності з 9 до 29-ти статей ККУ і плюс ще десять статей на додаток як альтернативна підслідність зумовить неможливість здійснення якісного та ефективного розслідування кримінальних проваджень. Як наслідок - пріоритет віддаватиметься тим провадженням, де можливо швидко завершити розслідування. Такий стан речей зумовить ситуацію, за якої найбільш «заплутані» схеми будуть залишені поза належної уваги детективів в зв’язку з необхідністю здійснення численних слідчих дій, та відповідно ефективної аналітичної роботи. 

Посилять цю ситуацію й визначені законопроектом так звані “квоти” при формуванні штату працівників Фінансової поліції, які авторами видаються за позитив. Наприклад, серед штату працівників фінполіції не більше 25 % становитимуть колишні співробітники податкової міліції, МВС, СБУ, та не більше 5 % - особи, які обіймали посади слідчих або оперативних співробітників в інших органах державної влади; всі інші особи – не менш як 70 % (п. 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" проекту). 

Але такий підхід невиправданий, оскільки це зумовить ситуацію, за якої ефективно протидіяти фінансовим зловживанням не буде кому і ким. Адже, розслідування фінансових зловживань є дуже специфічним, тому з університетської лави залучити працівників не вдасться, оскільки ця діяльність потребує як теоретичних, так і практичних навиків розслідування. Враховуючи, що може бути залучено лише 5% слідчих інших органів, фактично переважна більшість - 95 % детективів, які пройдуть конкурс – це люді без досвіду роботи слідчого, а всі інші 70 % - без оперативних позицій, негласних інформаторів тощо. 

Недостатня кількість людей, в переважній більшості відсутність практичного слідчого та оперативного досвіду,  відсутність можливостей самостійного здійснення ключових негласних дій (наприклад,  радіорозвідку та прослуховування телефонних розмов) зумовить ситуацію, за якої ця структура буде позбавлена реальної можливості ефективно протидіяти фінансовим злочинам.

Навіщо «ламати» структуру, яка впродовж тривалого часу доволі ефективно працює (Департамент захисту економіки МВС України)? Адже напрацьовані оперативні позиції, професійний рівень, технічні можливості здійснювати НСРД  є серйозною перевагою над новоствореними структурами, тим більше якщо виходити з того, що фінансова поліція має стати аналітичним, а не правоохоронним органом. Необхідно просто вдосконалити її діяльність та усунути корупційні ризики. Тому я переконаний, що Служба фінансових розслідувань має бути органом досудового розслідування, оскільки після сформування ДБР частина складів злочинів, які розслідуються органами прокуратури перейде до ДБР, однак повністю не охоплюватиме усю підслідність діючої податкової міліції. Тому їх необхідно розслідувати Службі Фінансових розслідувань.

Тому, можу повністю підтримати ідею створення Служби фінансових розслідувань з чітко визначеними повноваженнями та підслідністю, яка увібрала б в себе повноваження Державної аудиторської служби України, підрозділу контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки в структурі СБУ, податкової міліції як органу досудового розслідування в підпорядкуванні Міністерства фінансів України. Адже, така структура доволі ефективно працює в більшості країн Європи (Італія, Туреччина, Ісландія, Греція тощо).

Безсумнівно, реформа податкової міліції не є простою. Вона повинна передбачати системний підхід до вирішення питань обсягу повноважень та прогнозуванням навантаження. При цьому, слід пам’ятати, що створення Служби фінансових розслідувань – це якісно новий стандарт правоохоронної та фіскальної систем, тому зміна назви з “натягуванням” повноважень та їх консолідації у одній структурі не вирішить проблем ефективної діяльності новоствореного органу. А це можливо, виключно з умови продуманого, зваженого підходу до реформування фіскальних та правоохоронних органів.