Фонд гарантування інвестицій як прояв інвестиційної імпотенції влади

Вже в котрий раз в Україні намагаються «протягнути» законопроект «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку». Мета законопроекту благородна – «враховуючи, що Україною взяті зобов‘язання щодо приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу, існує необхідність імплементації в українському законодавстві Директиви 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року «Про схеми компенсації інвесторам»…. пунктом 17.2 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України, передбачено розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо створення компенсаційних механізмів захисту інтересів інвесторів. Отже, метою розроблення та прийняття законопроекту є приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС, а саме Директиви 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року «Про схеми компенсації інвесторам».

По-перше, за 20 років незалежності Україна показала себе відвертим інвестиційним імпотентом як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Тут пороблено і задавнено. За прогнозами експертів, «під подушками» українців знаходиться від 60 до 70 млрд.. дол. США. Керівництву Національної комісії з цінних паперів, що лобіює цей фонд, має бути відомо, що імпотенція як і досвід – приходять з роками. І ніяка законодавча схема гарантування інвестицій не змусить українців вкладати свої заощадження в розвиток національної економіки, бо наша держава не продемонструвала свою здатність нести відповідальність перед інвестором. Законодавство повинно забезпечувати, в першу чергу, захист прав споживачів фінансових послуг та інвесторів, а регулятивні питання повинні мати другорядне значення. Головна мета законопроекту «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку» має полягати у відновленні довіри інвесторів до українського фондового ринку, а не в пошуку способів догодити ЄС. Коли ми придбаємо дружині одяг або ходимо із дітьми в театр, ми ж це робимо не для сусіда.

По-друге, законопроектом пропонується перекладення відповідальності за порушення прав інвесторів на всю країну, особливо на добросовісних учасників фондового ринку. За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ), сума вступних та поточних внесків до цього Фонду, яку мають сплатити КУА, складе у перший рік близько 4 млн.грн. (вступні внески 68 КУА при середньому розмірі статутного капіталу 8,2 млн. грн.. складуть 557,6 тис.грн., а поточні внески  - 3,5 млн.грн. при сумарній вартості чистих активів ІСІ з публічним розміщенням 3,5 млрд. грн. на 30.06.13.).  Мінімальні щорічні витрати на адміністрування Фонду гарантування можна оцінити у суму близько 10 млн . грн. з огляду на те, що згідно з оприлюдненими даними адміністративні витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у 2012 році становили 41,6 млн. грн., у 2011 році - 32 млн . грн, 2010 році – 31 млн. грн., а у 2009 році – 19 млн. грн. С такими успіхами багатьом сучасним профучасникам буде потрібна  довідка про банкрутство

Уявіть собі ситуацію, коли Ви всім під’їздом або офісом регулярно оплачуєте «провтики» одного свого недолугого сусіда чи колеги. Чим не Фонд гарантування інвестицій? Стаття 5 Законопроекту передбачає, що з метою започаткування діяльності Фонду держава здійснює перший внесок на зворотній основі у розмірі 30 млн. гривень. Тобто вся країна мусить заплатити за дії (бездіяльність) недолугих інвестиційних управлінців та аферистів.

По-третє, становище, коли держава бере на себе майже повну відповідальність за гарантування інвестицій, є порушенням об'єктивних законів ринкової економіки. Саме згідно із ст. 3 Законопроекту система гарантування інвестицій гарантує проведення компенсаційних виплат інвесторам, що втратили інвестиції внаслідок настання їх недоступності, управління якими здійснювалось учасником системи гарантування інвестицій, у розмірі 90 відсотків неповернутих інвестицій, але не більше 200  тис. гривень за кожним фактом недоступності інвестицій. Такий підхід підриває почуття власної фінансовою відповідальності в інвесторів. Натомість, ст.1(2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI)», визначаючи поняття інвестиційного фонду, прямо вказує на принцип розподілу ризиків.

По-четверте, будь-який правовий інститут може ефективно функціонувати лише за підтримки суспільства. Іншими словами, необхідно, щоб фондовий ринок підтримав механізм функціонування фонду гарантування інвестицій. Так, на думку, «схема створення та функціонування Фонду гарантування інвестицій на фондовому ринку знов ґрунтується на хибних підходах, які використовувались при підготовці аналогічних законопроектів протягом  останніх 7 років, а саме: не відповідає директиві ЄС 97/9/ЕС «Про схеми компенсації інвесторам» як в частині окреслення кола осіб та інвестиційних послуг, на які поширюється дія  цієї Директиви (зокрема щодо нерозповсюдження запропонованих механізмів на діяльність ІСІ), так і в частині визначення підстав для отримання інвестором покриття з відповідної компенсаційної схеми. УАІБ неодноразово направляла до Комісії свої зауваження та пропозиції з цього питання, а також відповідні документи Європейської асоціації інвестиційних фондів та компаній (EFAMA).

По-п'яте, принципи функціонування фонду гарантування інвестицій відверто імпотентні. Так, д о складу наглядової ради Фонду входять дев’ять осіб. Наглядова рада Фонду формується шляхом делегування до її складу по одному представнику Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України, три представники Комісії, по два представники саморегулівної організації торговців цінними паперами та саморегулівної організації компаній з управління активами. Особисто мені цікаво, навіщо цій раді стільки членів? В світовій практиці до складу таких фондів входять авторитетні фахівці в галузі економіки, юриспруденції та представники громадських організацій із захисту прав інвесторів.

У Законопроекті відсутній порядок подачі скарги потерпілим інвестором, механізм взаємодії фонду з правоохоронними та іншими органами влади, з СРО, діяльність регіональних відділень фонду та інші важливі речі, що засвідчує його популістську сутність.

По-шосте, у фонду гарантування інвестицій з європейським законодавством спільного рівно стільки як у фалоімтітатора кухонним комбайном. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відхилила той варіант, який відповідав нормам європейського законодавства, та повернулася до підходу, який не тільки суперечить Директиві ЄС 97/9/ЕС «Про схеми компенсації інвесторам», а ще й передбачає значні фінансові витрати і  державного бюджету, і інвесторів ІСІ. Необґрунтована жодними розрахунками ставка внесків, визначена в Концепції, не забезпечить ані "гарантій" наявних інвестицій в ІСІ, ані коштів на покриття витрат з адміністрування запропонованого до створення  Фонду гарантування інвестицій на фондовому ринку. На необхідності перегляду запропонованого Комісією підходу до запровадження в Україні схем компенсації інвесторам наголошували і експерти проекту USAID F IN R EP II. У серпні цього року на засіданні Комітету НКЦПФР з питань методології регулювання ринку цінних паперів розглядався оновлений варіант Концепції, який був підтриманий членами Комітету та учасниками ринку, та направлений на розгляд Комісії. Це позиція УАІБ, що виражає спільну позицію учасників ринку спільного інвестування.