Вірусолог клініки Шаріте – про коронавірус. Випуск 4

Який вірус потрапив до Європи і як він мутує? Чому пацієнти можуть виглядати як хворі-сердечники? Як протікає перебіг захворювання та що на це впливає?

Пропонуємо Вашій увазі роздуми щодо цих та інших питань від професора Крістіана Дростена – керівника Інституту вірусології берлінської клініки Шаріте. Він не тільки був на чолі команди, що розробила перший в світі тест на коронавірус, але й став одним з найпопулярніших в Німеччині коментаторів теми нового коронавірусу й консультантом для німецького уряду.

Інформація нижче – адаптований переклад подкасту від німецького мовника NDR. Інші переклади Ви можете знайти тут.

***

NDR: Пане Дростен, дослідження «мюнхенських пацієнтів» (одні з перших випадків захворювання в Німеччині – детальніше в попередньому випуску) вказує на те, що 10% контактів хворого теж заражаються коронавірусом. Як можете прокоментувати це?

Крістіан Дростен: 10% – це показник заразності в категорії «побутові контакти». Існує ще одна велика категорія – «контакти підвищеного ризику», тобто ті, що мали місце на роботі чи у вільний час. По суті, такий контакт означає, що люди розмовляють поруч 15 хвилин, і у випадку «мюнхенських пацієнтів» 5% таких контактів були заражені. Однак мюнхенський кейс не дає можливість робити висновки про поширення вірусу в звичайних умовах, бо тут мало місце втручання з боку департаменту охорони здоров’я. Оскільки фахівці відслідковували контакти хворих та відправляли потенційних заражених на ізоляцію, проведення дослідження саме по собі знизило швидкість розповсюдження захворювання. Я вважаю, що близький до реальності показник заразності за умови контактів «підвищеного ризику» – 12%.

З дослідження ми також можемо припустити, що заразність при коронавірусі з'являється за два дні до появи симптомів. Припиняється вона, ймовірно, приблизно через чотири-п'ять днів після появи симптомів.

NDR: В попередньому подкасті Ви описували зараження, що відбулося, коли двоє людей сиділи спиною один до одного в їдальні, а контактування відбулося лише на короткий момент, при передачі сільнички. Чи можете детальніше пояснити як відбулося це зараження і яке значення в цій історії відіграє таке поняття як «аерозоль»?

Крістіан Дростен: При передачі сільнички пацієнти скоріш за все розмовляли на дуже близькій відстані. Окрім того, при чханні чи навіть диханні в повітрі залишається середньокрапельний аерозоль. Він поширюється в просторі, і вже не так важливо, сидить людина спиною чи обличчям до вас. Ви навіть можете вдихати його по боках маски, тому вони малопридатні для самозахисту. Аналогічно, тканина маски не повністю непроникна для такого аерозолю. Однак, не варто забувати, що маски годяться для захисту інших: коли ви вже заражені й можете переносити інфекцію, але ще не усвідомлюєте цього.

NDR: Нас запитують про те, як давно коронавірус потрапив в Європу. На перших порах йшла дискусія про те, чи могли перші хворі з компанії мюнхенського постачальника автодеталей («мюнхенські пацієнти») бути джерелом вірусу в Італії. Ви досліджували ці випадки і змогли спростувати таку ідею.

Крістіан Дростен: Вважається, що і в Німеччину, і в Італію коронавірус був привезений безпосередньо з Шанхая або Уханя.

Ми проаналізували ланцюжок передачі захворювання в Мюнхені. Всього було чотири пацієнти першого покоління (чотири співробітники, інфіковані нульовою пацієнткою, яка приїхала з Шанхая). Вірус у трьох з них, типовий для першого покоління інфекції, реплікувався в легенях. Але в одному з цих чотирьох випадків першого покоління з вірусом сталося щось цікаве. Вірус мутував в горлі і почав відрізнятися від вірусу в легенях. Така картина зберігала протягом декількох днів. Тобто одним з висновків є те, що в «мюнхенських пацієнтів» були дві різні, незалежні один від одного популяції вірусів.

Інший висновок можна зробити про передачу вірусу. Ми повністю секвенували друге і третє покоління вірусу цього мюнхенського спалаху і з’ясували, що друге і третє покоління почалися з цього одного випадку. Іншими словами, всі подальші інфікування були здійснені цим четвертим пацієнтом з першого покоління – вірусом з горла, що несе нову мутацію. В Італії ж знайдений лише вірус без мутацій, а нового різновиду не було виявлено. Іншими словами, якщо б вірус до Італії потрапив з Мюнхена, то він мав би відразу передатися від одного з перших трьох пацієнтів. Це, звичайно, вкрай малоймовірно.

NDR: У цьому подкасті ми відносно рано торкнулися теми мутацій вірусу. В пресі з'являється багато повідомлень про те, що вірус досі був відносно стабільним. Чи можете Ви це підтвердити?

Крістіан Дростен: Так, можу. Мутації починалися в невеликому масштабі, в даному разі з групи «мюнхенських пацієнтів», та не призведуть до істотних змін вірусу.

Довгий час йшла дискусія про поділ на два різновиди вірусу, й було припущення, що один з них небезпечніший за інший. Ілюстрували це припущення описом різних хвиль зараження в Ухані. Насправді ж, більшість ранніх випадків захворювання з Уханю відносилися до однієї групи, а згодом дещо частіше почала проявлятися інша група. Це наклалося на абсолютно різні фази епідемічної ситуації в місті: спочатку ситуація залишалася стабільною, але згодом апаратів штучної вентиляції легень почало бракувати. Саме тоді померло багато пацієнтів, але не через більшу небезпеку іншого різновиду вірусу, а через збільшення кількості заражених.

Також цікаво, що в США можна спостерігати обидва різновиди вірусу, в тому числі і «початковий» його різновид. Це означає, що вірус потрапив до США дуже рано, але цього просто не помічали довгий час, бо не було стабільного тестування.

NDR: У спробі простежити поширення вірусу в даний час ведуться політичні дискусії щодо використання даних мобільних телефонів для швидкої ідентифікації контактів. Що Ви про це думаєте?

Крістіан Дростен: З наукової точки зору надія на успіх такого підходу є. Можна одержати вкрай важливу інформацію щодо відстеження поширення вірусу. Наприклад, я особисто міг би скоригувати свої дії, якщо б отримав повідомлення на свій мобільний про свій позавчорашній контакт з людиною, яка могла бути заразною.

Ми знаємо, що середній інкубаційний період становить близько шести днів, максимальний інкубаційний період – 14 днів. Отож, в такому разі я б уважно спостерігав за станом свого здоров’я, і точно б відмовився від запланованих контактів, наприклад, не повіз би дитину до бабусі з дідусем.

NDR: Наших слухачів найбільше цікавить інформація про передачу вірусу і перебіг хвороби, а також вплив фактору генетичної схильності. Виникає питання, чому навіть люди з однієї сім’ї мають різну стійкість до захворювання?

Крістіан Дростен: Щодо генетичної схильності, то це питання потребує значно більше досліджень, щоб можна було стверджувати щось очевидне.

Щодо різного перебігу й схильності до захворювання в межах однієї сім’ї, то є багато факторів, наприклад вік (у дітей немає імунітету проти багатьох вірусів) та фонові захворювання.

Варто розуміти, що більшість симптомів інфекційних захворювань викликані нашою імунною системою, в процесі усунення збудника інфекції. Ідея проста: коли вірус реплікується на слизовій оболонці, імунна система не може «хірургічно» видалити його з клітин слизової, вона змушена цілком знищувати заражені клітини. Образно висловлюючись, імунна система виїдає дірку в слизовій оболонці, і внаслідок цього виникає запальна реакція.

Тобто запальні процеси є в першу чергу відновними процесами – так наша імунна система бореться з вірусом. Однак в результаті імунної відповіді виникають супутні реакції, бо імунна система не враховує протікання хвороби, вона просто атакує уражені клітини. Ці супутні реакції ще більше розширюють клінічну картину. Наприклад, виникають проблеми з вентиляцією пошкоджених і запалених через пневмонію легень.

Окрім того, простежується велика варіативність симптомів. Приміром, у 20% випадків в Ухані були зареєстровані кардіологічні симптоми (як побічна дія на серцевий м'яз через імунну відповідь). Все це призводить до того, що значна частина пацієнтів в першу чергу виглядають як пацієнти-сердечники, і спочатку про них навіть не думають як про пацієнтів з легеневою інфекцією. Отож, оскільки пацієнти часто надходять зі змішаною клінічною картиною, потрібно проводити тестування навіть за найменших підозр.

Більше інформації по коронавірус від науковця можна знайти тут.

І головне: довіряйте лише перевіреним дослідженням та не робіть поспішних висновків.

Дякую Анастасії Синиці за переклад та адаптацію тексту.