Чому в порівнянні з Італією, Іспанією та Нью-Йорком, статистика з Німеччини не так жахає? Хто такі «мюнхенські пацієнти» та що нам може дати дослідження цього кейсу?
Пропонуємо Вашій увазі роздуми щодо цих та інших питань від професора Крістіана Дростена – керівника Інституту вірусології берлінської клініки Шаріте. Він не тільки був на чолі команди, що розробила перший в світі тест на коронавірус, але й став одним з найпопулярніших в Німеччині коментаторів теми нового коронавірусу й консультантом для німецького уряду.
Інформація нижче – адаптований переклад подкасту від німецького мовника NDR. Інші переклади Ви можете знайти тут.
NDR:Багато лікарів, говорячи про поточну епідеміологічну ситуацію в Німеччині, метафорично порівнюють її з очікуванням нового припливу в морі. В даний момент «вода» опустилася нижче, але коли і з якою силою «хвиля» повернеться – ніхто не знає.
Крістіан Дростен: І це дійсно так – я можу судити хоча б по клініці Шаріте. В Берліні низька активність інфекції – чи, радше, небагато тяжкохворих, – тому є доступні місця в лікарнях, а спеціалізовані бригади в стані очікування. Це, звісно, теж призводить до величезних фінансових втрат, адже ресурси постійно мають бути мобілізовані.
Профілактика не приносить слави, бо ми навіть не знаємо, що саме попередили. Але Німеччина наразі може подивитися на приклад Іспанії, Італії та США, щоб усвідомити, що може статися з високоефективною системою охорони здоров’я, якщо почати вживати заходів на декілька тижнів пізніше.
NDR:Як Ви вважаєте, чому в Німеччині не така страхітлива статистика, як, скажімо, в Іспанії, Італії чи США?
Крістіан Дростен: Я думаю, що причина порівняно кращих показників – діагностика на ранніх стадіях. Для прикладу, історією успіху є робота з першими пацієнтами з Мюнхена. Ми зрозуміли, що якщо докладати великих зусиль до виявлення хворих та запобігання новим випадкам зараження, можна локалізувати спалах та не допустити його масштабування. І коли щось подібне починалося в інших містах – в Баден-Вюртемберзі, а потім в районі Нижнього Рейну, ми вже знали як діяти і були напоготові. Прикметним є те, що в Німеччині середній вік тих, хто при тестуванні отримує позитивний результат на COVID-19, відносно низький –48 років.
В Італії, наприклад, цей показник – 81 рік. І тут справа вже не може бути просто в повільній діагностиці. З досвіду роботи з іншим коронавірусом, з вірусом MERS в арабському світі, я можу сказати, що ці віруси передаються нозокоміально, тобто всередині лікарні. Це означає, що до звичайної інфекційної активності серед населення додається ще й великий ризик для пацієнтів похилого віку з фоновими захворюваннями, – саме через те, що вони перебувають в лікарнях та заражаються там. Це, відповідно, стосується і будинків для людей літнього. Якщо вірус проникає в такі місця, то середній вік інфікованих сильно зміщається, і саме там в Німеччині вже теж почалися перші проблеми.
NDR:Чи означає це, що в лікарнях ставатиме все більше людей похилого віку з тяжкою формою захворювання?
Крістіан Дростен: Думаю, що так. Здається, на початкових етапах нам пощастило зі способом передачі. Наприклад, багато випадків були принесені з Італії людьми, що їздили туди кататися на лижах – тобто спортивними людьми з молодших вікових груп. Далі люди переважно залишаються в межах своєї вікової групи, де й передають захворювання. Однак новий спалах захворювання почнеться тоді, коли вірус потрапить в будинки для літніх людей. Перехід вірусу до старших вікових груп означитиме збільшення смертності, і це вже можна побачити в статистиці. Вже наразі летальність в Німеччині становить 0,8%, а не 0,2-0,45%, як це було раніше. І надалі можна буде спостерігати за ростом числа загиблих при одночасному впливі декількох факторів. Як на мене, діагностування не встигатиме за експоненційним поширенням вірусу, бо навряд чи наші поточні можливості тестування можуть бути збільшені.
NDR:Але ж міністр охорони здоров'я Німеччини Єнс Шпан заявляє, що слід тестувати все більше і більше людей.
Крістіан Дростен: Так, це цілком правильне бажання. Але я думаю, що важливо не просто тестувати все більше й більше, а насамперед тестувати тих, кого дійсно потрібно. І це стане ще більш важливим в найближчі тижні. Наприклад, тільки з минулого тижня ми отримали можливість робити більше півтора мільйона тестів ПЛР за тиждень, однак можуть виникнути проблеми з поставкою реагентів, необхідних для тестів, особливо в довгостроковій перспективі. Отож, треба готуватися до того, що може виявитися, що ми можемо орієнтуватися тільки на ті ресурси, що ми маємо наразі. І думати, яким чином скоригувати поточні дії для кращих результатів в майбутньому.
Насправді, з точністю можна передбачити хід розвитку подій тільки на найближчі кілька днів. Все інше – це сценарії, ймовірність яких можна оцінювати, тільки порівнюючи їх один з одним. Але точних чисел з них не вивести. Якщо в результаті підрахунків не зрозуміло, чи будуть спроможності реанімаційного відділення перевищено в вісім чи в дванадцять разів, то передусім слід розуміти, що це не має ніякого значення. Незалежно від того, чи призведе цей сценарій до перевантаження в вісім або дванадцять разів, ми не можемо вибрати його. Ми маємо вибрати інший сценарій, в якому ми, наприклад, використовуємо потужності реанімації тільки на 80 чи 40%. Ми повинні рухатися до цього сценарію, і це одне з тих сценарних рішень, які політики зможуть ухвалити на основі наукових даних. Але політики аж ніяк не можуть сказати, що, мовляв, вчені підрахували і 15 травня 25 000 ліжок реанімаційних відділень будуть зайняті. Це несерйозно.
NDR:Ми в Німеччині пережили тиждень з доволі жорсткими обмеженнями, і, я думаю, можна сказати, що все пройшло доволі непогано. Але як ви думаєте, коли ми зможемо повернутися до нормального життя?
Крістіан Дростен: Я б не хотів вдаватися в спекулювання щодо цього питання. В Німеччині є дата, до якої діють ключові обмеження – 20 квітня. Лише від моменту заборони на проведення зібрань пройшов приблизно один інкубаційний період. І багато заходів, таких як закриття шкіл в різних федеральних землях, вступили в дію не одномоментно. Саме тому важливо колективно остаточно вирішити, що є певна дата, до якої ми будемо спостерігати й не відходити від обмежень, щоб потім мати змогу ухвалювати надійні рішення. Так ми зможемо внести коригування до наших поточних дії, зробити їх більш конкретними й адресними, – таким чином, щоб можна було повернути свободу руху до більшості. Але спочатку – спостереження й дослідження, а потім – висновки. Науці, в тому числі епідеміологічній, потрібен час для результатів. Науковці не можуть ухвалювати політичні рішення, а лише можусь навести дані та сказати, до якого моменту ці дані є точними, а де певність закінчується.
NDR:Давайте поговоримо про «мюнхенських пацієнтів»? Що вам дали дослідження пацієнтів, що заразилися на ранніх стадіях поширення вірусу в Німеччині?
Крістіан Дростен: Аналіз мюнхенської групи поширювачів інфекції, з компанії-постачальника автозапчастин, дійсно є дуже цікавим дослідженням. По суті, в ньому можна побачити дві важливі речі. Одна з них – швидкість поширення вірусу. Крім зараження в дуже близьких, сімейних контактах, у нас є багато прикладів молодих людей, у яких було безліч активних побутових контактів (наприклад, вони зустрічалися з кимось особисто або жили в квартирах спільного проживання). Таким чином, крім сімейних, ми вивчили побутові контакти, і тепер можемо сказати, що в 10% побутові контакти отримують зараження. Це так званий вторинний рівень атаки. Що, мабуть, ще цікавіше для оцінки ризику передачі інфекції в повсякденному житті, то це аналіз контактів підвищеного ризику на роботі та у вільний час. Це дуже інформативна частина дослідження, бо, наприклад, з 217 пацієнтів, що у нас були, 11 заразилися саме в цей час, і майже у всіх хвороба протікала з симптомами.
NDR:Чи у всіх булапідвищена температура?
Крістіан Дростен: Так, були температура або респіраторні симптоми. Звичайно, пацієнтів дуже уважно розпитували і записували навіть мінімальні симптоми, включаючи першіння в горлі. З усіх обстежених, тільки одного пацієнта дійсно можна вважати безсимптомним. Про всіх інших рано чи пізно з'ясувалося, що насправді у них були певні симптоми. Важлива статистика з цього дослідження, яку слід запам’ятати: 5% відсотків так званих «контактів підвищеного ризику» були інфіковані після контакту з хворими. А контакт підвищеного ризику означає, що ви 15 хвилин провели обличчям до обличчя – рівень близькості як під час звичайної розмови. Щоб проілюструвати більш наочно, розповім про один з доведених випадків зараження. Це сталося, коли дві людини сиділи повернуті спинами одна до одної в їдальні. Одна людина попросила іншу передати сільничку, відбулося більш близьке контактування, і цього вистачило, щоб заразитися – хоч опісля передачі сільнички вони сиділи спина до спини та їли.
NDR:Тобто потрібно тримати дистанцію навіть під час їжі?
Крістіан Дростен: Так, правильно. І носити маски, – передусім для того, щоб захистити оточуючих.
Більше інформації по коронавірус від науковця можна знайти тут.
І головне: залишайтесь в доброму настрої, тримайте дистанцію, носіть маску та будьте терплячими.
