Чи здатен журнал судового засідання забезпечити законність ухвал про негласні слідчі (розшукові) дії? Аналізуємо КПК, практику ВС і позицію ЄСПЛ.
Чи справді законність негласних слідчих дій можна перевірити лише за журналом судового засідання?
Негласні слідчі (розшукові) дії (далі – НС(Р)Д) – це один із найскладніших та найменш контрольованих інструментів досудового розслідування. Отримання дозволу на їхнє проведення відбувається без участі сторони захисту, дослідження доказів у змагальному процесі та, як правило, доступу до матеріалів, на підставі яких ухвалюється відповідне рішення.
У цих умовах виникає важливе питання: як адвокат може перевірити законність ухвали слідчого судді, якщо він не був учасником процесу, не чув аргументів та не бачив матеріалів справи? Виявляється, єдиним документом, на який може спиратись захисник, є журнал судового засідання. Чи можна вважати це достатньою гарантією дотримання прав обвинуваченого? І які процесуальні можливості лишаються в сторони захисту в таких випадках? Дослідимо це питання детальніше, крізь призму норм КПК, практики Верховного Суду та рішень ЄСПЛ.
Без участі, без матеріалів, без запису: як захищатися?
Коли слідчий або прокурор звертається до суду з клопотанням про дозвіл на проведення НС(Р)Д, сторона захисту не бере участі в розгляді. Немає ні доступу до матеріалів, поданих на обґрунтування, ні технічного запису засідання. А це означає, що немає інструментів для негайного аналізу законності та обґрунтованості відповідної ухвали.
Єдиним документом, що хоча б частково розкриває деталі цього процесу, є журнал судового засідання, обов’язковість ведення якого закріплена ст. 108 КПК України. Для адвоката він слугує основою для перевірки відповідності ухвали слідчого судді вимогам обґрунтованості та процесуальної коректності.
Чому це важливо? Судова практика та позиція ЄСПЛ
Суди в Україні поступово формують підхід, згідно з яким отримання доказів у кримінальному процесі – це не лише про їхню формальну наявність чи правильність оформлення, а насамперед – про законність джерела їхнього отримання. І саме тут питання про законність ухвали на проведення НС(Р)Д набуває вирішального значення.
Ще Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) наголошував, що оцінювати потрібно не лише факт наявності дозволу, а й обґрунтованість та правомірність самої ухвали слідчого судді, яка дає можливість втручання в приватне життя особи. Таким чином, сама собою ухвала – це ще не індульгенція для визнання допустимими доказів, отриманих унаслідок НС(Р)Д.
Цей підхід розвинув і закріпив Верховний Суд, зокрема в постановах у справах № 488/2433/15 та № 676/3183/15-к. У цих рішеннях було прямо зазначено: суд, оцінюючи докази, має право й зобов’язаний перевіряти законність не лише проведення негласної дії, а й судового рішення, що надало на неї дозвіл. У разі виявлення порушень такі докази визнаються недопустимими.
Таким чином, ухвала про НС(Р)Д – це не недоторканний акт, а процесуальний документ, легітимність якого може і повинна бути предметом аналізу.
Особливого значення це питання набуває з огляду на практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував на необхідності забезпечення змагальності та рівності процесу. У рішенні в справі «Мирилашвілі проти Росії» (2008) ЄСПЛ прямо зазначив: стороні захисту мають бути відкриті всі матеріали, що використовуються для обґрунтування негласних дій, навіть якщо йдеться про секретні елементи.
У тій справі держава не надала захисту доступу до доказів, на підставі яких було санкціоновано прослуховування, а саме ці результати лягли в основу обвинувального вироку. ЄСПЛ визнав, що таке приховування інформації позбавило підсудного реального права на ефективний захист, а судове рішення – адекватних процесуальних гарантій. Змагальність було порушено, а право на справедливий суд – обмежено.
Таким чином, ухвала слідчого судді про дозвіл на НС(Р)Д – це не «чорна скринька», що не підлягає перевірці. Навпаки, її обґрунтованість, відповідність статтям 370 і 94 КПК, а також дотримання основних процесуальних гарантій мають стати предметом уважного вивчення. Це особливо важливо принаймні на стадії підготовчого провадження, адже участь захисту при його ухваленні законом не передбачена.
Чи обґрунтовані ухвали про НС(Р)Д? На що звертати увагу?
Згідно зі ст. 248 КПК України, ухвала про дозвіл на НС(Р)Д повинна відповідати вимогам, передбаченим для всіх судових рішень, зокрема обґрунтованості (ст. 370 КПК). Це передбачає її формування на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які мають бути підтверджені дослідженими судом доказами.
Таким чином, виникає головне питання: які саме докази вивчає суд, коли розглядає клопотання про НС(Р)Д в закритому режимі без участі захисту? Чи може короткий витяг з ЄРДР, без будь-яких додаткових матеріалів, вважатися достатньою підставою для вторгнення в приватне життя?
На жаль, ст. 258 КПК не містить вимог про обов’язкове долучення до клопотання широкого переліку доказів. Тож перевірити повноту й об’єктивність поданої інформації – завдання, що покладається на журнал судового засідання.
Журнал засідання як єдиний доступний інструмент перевірки
Згідно з ч. 1 ст. 108 КПК, журнал має містити:
склад суду;
відомості про учасників;
дату, час, тривалість;
короткий опис дій;
реквізити поданих документів;
ухвали, винесені без виходу до кімнати для обговорень.
Таким чином, за записами журналу можна зрозуміти, які саме документи було подано; чи була присутня особа, яка подала клопотання; та інші обставини, що можуть бути важливими для оцінки допустимості доказів, отриманих унаслідок НС(Р)Д.
Адвокатська стратегія: діяти на випередження
У ситуації, коли оскарження відповідних ухвал до апеляції неможливе (ч. 3 ст. 309 КПК), а доступу до матеріалів немає, єдина процесуальна можливість впливати на допустимість доказів – це підготовче провадження.
На цьому етапі захист має:
вимагати надання журналу судового засідання;
звернути увагу на дотримання формальних вимог до ухвали;
заявити клопотання про визнання доказів, здобутих унаслідок НС(Р)Д, недопустимими через порушення порядку отримання дозволу.
В умовах закритості процесу розгляду клопотань про НС(Р)Д журнал судового засідання стає чи не єдиним об’єктивним джерелом інформації, що дає змогу захисту реалізувати свої конституційні повноваження хоча б частково. Зважаючи на це кожен адвокат повинен уміти його аналізувати та використовувати як інструмент для усунення недопустимих доказів ще до моменту судового розгляду по суті.
Утвердження реальної змагальності в кримінальному процесі – це не лише справа суду чи законодавця, а щоденна професійна робота адвоката, навіть тоді, коли доступ до істини доводиться виборювати через технічний журнал.
