Три фактори, які впливають на привабливість кредитів для бізнесу

Протягом останніх років кредитування розвивається повільними темпами, особливо це стосується кредитування підприємств реального сектора економіки.

Макроекономічні фактори (ціни на світових біржах, курс національної валюти, монетарна політика країни) вплинули на платоспроможність позичальників, що своєю чергою стримувало апетити банків до розміщення активів у кредити. 

За даними НБУ, з 2015 року співвідношення обсягу кредитів до ВВП зменшувалося. Станом на 2019 рік воно становило усього близько 30 %. Це значно нижче за показники розвинутих країн: у країнах Єврозони таке співвідношення перевищує 100 %. Що заважає бізнесу отримувати більше дешевших кредитів? 

Облігації VS кредити 

Активне залучення державою коштів шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) за досить високими ставками стало одним зі стримуючих факторів розвитку кредитування в 2019 році.

Як саме популярність ОВДП стримує кредитування?

Високі інфляційні ризики з початку 2019 року призвели до жорсткої монетарної політики НБУ.

Відбулося підвищення ставок фінансування на тлі труднощів із залученням фінансування бюджету.

Це призвело до падіння попиту на кредити за високими ставками.

Як наслідок – зайва ліквідність спрямована у високодохідні ОВДП, оскільки певною мірою вони стали вигіднішими за кредитування реальних виробників. 

Хто захистить кредиторів 

Не менш важливою проблемою, яка сьогодні гальмує розвиток кредитування, є неврегульованість правового поля із захисту прав кредиторів. Висока ризикованість змушує банки розглядати потенційних позичальників в основному із забезпеченням у вигляді застави. Це значно звужує коло таких потенційних позичальників, навіть з добре налаштованими бізнес-процесами, яких у «нормальних умовах» можна і потрібно було б кредитувати. Окрім того, високі вимоги до резервування за новими активними операціями, питання щодо проблемних кредитів корпоративного сектора, зміни в методиках нагляду та оцінках ризиків значно звужують коло потенційних позичальників.

У рейтингу Doing Business 2020 Всесвітнього банку Україна посідає лише 146 місце серед 190 держав. Неможливість належним чином захистити свої права, невиконання судових рішень – гостра проблема українського бізнесу та банківських установ, яка також впливає на імідж національної економіки. При цьому процедура визнання неплатоспроможним (банкрутом) в Україні найчастіше використовується для отримання контролю над активами, рейдерських захоплень, уникнення оподаткування та виконання зобов’язань перед кредиторами.

Основними змінами у цьому питанні стало прийняття Кодексу з процедур банкрутства. Зокрема, за доведення юридичної особи до банкрутства встановлено відповідальність для керівника й засновників, а у разі недостатності майна у боржника для задоволення вимог кредиторів, вказані особи несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями – тобто відповідатиме вже поручитель.

Проте, незважаючи на прийняття нового кодексу, сьогодні чи не єдиним «дієвим» способом забезпечення зобов’язань залишається застава. Наявність застави гарантує виконання зобов’язань в узгоджені строки, у тому числі під час процедури банкрутства боржника. Річ у тім, що кодекс тільки-но прийнято, тому говорити про реальне застосування його норм кредитором та відповідне трактування судами поки зарано.

У будь-якому разі маємо визнати, що зроблені перші кроки до комплексного вирішення питання захисту прав кредиторів у справах про неплатоспроможність боржника та вирішення питань кредиторів із недобросовісними позичальниками.

Фактор облікової ставки

Стимулюванню активного нарощування кредитного портфеля заважала висока облікова ставка наприкінці 2018 – початку 2019 року. Проте протягом 2019 року зміцнення національної валюти внаслідок надходжень від експорту та зовнішніх запозичень стало однією з причин стрімкого зниження облікової ставки. Це своєю чергою стало основним фактором зниження рівня інфляції.

У 2020 році темпи інфляції в Україні знизилися з 9,8% до 4,1%, що перебуває на нижній межі інфляційної мети НБУ. Ми очікуємо, що регулятор зможе утримувати інфляцію в цільовому діапазоні й поступово опустить облікову ставку до 7% до кінця 2020 року (двотижневі депсертифікати – 7%, ОВДП – близько 8-9% або навіть нижче за наявності зовнішнього попиту на них). 

Хоч наразі зниження облікової ставки призводить до моментального зниження міжбанківських ставок (і навпаки), вплив облікової ставки на проценти за кредитами був незначним. Конкуренція банків за клієнта має певною мірою відстрочений у часі вплив на банківський сектор, який виражається у помірному зниженні ставок за депозитами та кредитами.

Паралельно зі зниженням облікової ставки реалізується макропруденційна політика для зниження валютних ризиків. Інакше кажучи, відбувається дедоларизація портфеля, що означає зниження депозитних ставок у валюті й обмеження валютного кредитування бізнесу. Реалізація цієї політики стримує залучення кредитування експортоорієнтованої економіки за більш привабливими ставками в іноземній валюті (шляхом введення обмежень щодо обсягів кредитування порівняно з можливостями кредитування в нацвалюті).

За чинними регуляторними нормативами, навіть у разі зниження вартості залучення ресурсів, кредитні ставки все ще не є «привабливими» для реального сектора економіки, особливо в національній валюті. Виходячи з кредитного попиту, можна зробити висновки щодо привабливої вартості кредитних коштів на рівні 10-11 % річних (тобто наближено до верхньої межі ставок за валютними кредитами минулого й позаминулого років).

Попри все

У найближчій перспективі поточна політика НБУ, яка спрямована на зниження облікової ставки, сприятиме зростанню так званої фінансової глибини економіки, тобто здатності економіки формувати попит на позики. У результаті гривневі кредити стануть дешевшими, що призведе до збільшення їхньої популярності. З іншого боку, це означає дешевші депозити, що частково послабить мотивацію фізичних осіб тримати гроші в банках.

Незважаючи на вплив стримуючих факторів, конкуренція за гривневий ресурс, особливо довгий, зростає. Зараз спостерігається історично високий профіцит ліквідності. Це говорить про те, що в разі тимчасових дисбалансів окремі банки можуть легко залучати відносно дешевий ресурс.

У результаті зниження облікової ставки й посилення конкуренції банків за довгий гривневий ресурс призведуть до зниження процентної маржі банківського сектора. Нарощування кредитного портфеля банків безперечно відбудеться, але воно буде не таким стрімким, як могло би бути за інших обставин. На цьому тлі банки віддаватимуть усе більшу перевагу роздрібному кредитуванню та послугам для малого і середнього бізнесу (МСБ). У свою чергу інтерес банків до МСБ викликаний вищою дохідністю та можливостями кількісної диверсифікації ризиків кредитування (бо обсяги на позичальника менші, а клієнтська база більша, а також охоплюється більше галузей економіки). Дійсно, за оцінками НБУ, сегмент мікро-, малого та середнього бізнесу сьогодні має величезний потенціал для банківської системи. Посилення тиску на маржинальність банківського бізнесу змусить останні виходити на більш маржинальні ринки. Отже, конкуренція у цих сегментах продовжить посилюватися, і, відповідно, кредитування стане доступнішим.