Добровільна ліквідація юридичних осіб: грузинський досвід

У 2017 році в рейтингу Doing Business-2017 Україна посіла 80 місце серед 190 країн світу – це на три позиції вище у порівнянні із рейтингом 2016 року. Однак, рейтинг нашої держави значно погіршився у таких сферах, зокрема, як «Ліквідація підприємства» із 141-го до 150-го місця. Незважаючи на те, що законодавство країни включає положення, що стосуються процедури ліквідації або реорганізації, Україні присвоєно 0 балів за індексом ефективності нормативно-правової бази, оскільки за показниками «часові та фінансові витрати», а також «кінцевий результат процесу» – в країні фіксується як «практика відсутня». Очевидно, що така ситуація є неприпустимою та потребує реформування чинного законодавства України.

Як відомо, Грузія характеризується своїми прогресивними реформами у різних сферах державного управління. У Doing Business-2017 Грузія вперше увійшла в топ-20, обігнавши Італію, Іспанію, Грецію та інші країни. Простота реєстрації компаній, низькі податкові ставки, незначна участь держави в економіці і відсутність корупції зробили Грузію однією з найпривабливіших країн для ведення бізнесу. Нормативна база щодо створення підприємств та правил ведення бізнесу у Грузії регламентована в основному Законом «Про підприємців» від 28.10.1994 р. Реєструються компанії в Національному Агентстві публічного реєстру при Міністерстві юстиції Грузії, в якому зберігаються інформація і документи про компанії у відкритому доступі, включаючи статут. Тобто, кожен може легко отримати будь-яку інформацію про діяльність та учасників тієї чи іншої компанії. Також лібералізації було піддано і процедуру добровільної ліквідації юридичних осіб.

В Україні ж на сьогоднішній день залишається поза належною увагою питання ліквідації суб’єктів господарювання та лібералізація законодавства пов’язаного з завершенням діяльності суб’єкта господарювання. Навіть в новому Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. деталізовано процес припинення товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю шляхом реорганізації, проте взагалі відсутні норми які б регулювали питання ліквідації. Так, ст. 48 цього закону встановлено, що товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов’язків іншим господарським товариствам – правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

Що стосується Грузії, то особливість законодавчого регулювання добровільної ліквідації юридичної особи (за рішенням власників) полягає в тому, що сам процес її проведення детально прописаний в одному законі, а саме у законі «Про підприємців».

Рішення учасників товариства про початок процесу ліквідації підприємства підлягає реєстрації в Реєстрі підприємців і непідприємницьких (некомерційних) юридичних осіб. Процес ліквідації вважається розпочатим з моменту його реєстрації. Як і в Україні, грузинські підприємства також повинні пройти ліквідаційну перевірку в службі доходів. Разом з тим, служба доходів протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення забезпечує надання інформації про ризик наявності податкового зобов'язання суб’єкта, яка повинна містити вказівку щодо терміну проведення податкової перевірки і факту підтвердження наявності заборгованості. Перевірка податкового органу не повинна перевищувати 90 днів з початку ліквідації підприємства, а у випадку необхідності 90-денний термін може бути продовжений лише раз, але не більше ніж на два місяці. У разі пропуску податковим органом 10-денного терміну надання інформації про наявність ризику, визначеного Законом, а також терміну податкової перевірки, визначеною даною інформацією, вважається, що суб’єкт не має податкової заборгованості, а відтак до нього не можуть застосовуватись заходи, які перешкоджають процесу ліквідації.  

В нашій державі ж порядок зняття з обліку в податкових органах юридичних осіб, що ліквідуються, регулюється Порядком обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588. Пунктом 11.1. Порядку визначено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації). Водночас дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу. Також цим Порядком встановлено, що податкова перевірка проводиться в строк та таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів були сформовані та отримані юридичною особою не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторських вимог. Проте, на практиці спостерігається, що контролюючі органи взагалі можуть не проводити податкових перевірок або проводити з порушенням визначених строків, що в результаті спричиняє затягування ліквідаційної процедури або взагалі до ситуації, коли запис про припинення юридичної особи внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, сама юридична особа вважається не знятою з обліку в податкових органах.

Так, у 2017 році підрозділами Головних управлінь Державної фіскальної служби України на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України перевірками охоплено 26,2 тис. платників податків, щодо яких розпочати процедуру ліквідації (припинення) або платник подав заяву про зняття з обліку, з яких 8,4 тис. – юридичні особи; 17,8 тис. – фізичні особи. Протягом 2017 року 397,2 тис. платників податків знято з обліку в органах ДФС. Все це свідчить про довготривалість та суттєву недосконалість правового регулювання такої перевірки.

Неврегульованість питання проведення податкових перевірок на законодавчому рівні спричиняє негативні наслідки як для самої юридичної особи у вигляді затягування строків ліквідаційної процедури, але й для держави в цілому, оскільки ліквідація суб’єкта господарювання, що має заборгованість зі сплати податків та зборів призводить до значних втрат бюджету.

Значною перевагою Грузії в сфері ліквідації є чітко визначені строки проведення ліквідаційної процедури. Так, ст. 14 Законом Грузії «Про підприємців» встановлено що ліквідатор не пізніше ніж через 90 днів після реєстрації початку процесу ліквідації підприємства має почати реалізацію його майна за ринковими цінами або в порядку аукціону і розмістити суми, отримані від такої реалізації, на депозитному рахунку суду або нотаріуса. Також визначено, що процес ліквідації підприємства повинен бути завершений не пізніше чотирьох місяців після реєстрації початку процесу ліквідації, а в разі продовження терміну податкової перевірки – не пізніше одного місяця після отримання реєструючим органом інформації про завершення податкової перевірки. Після закінчення процесу задоволення вимог кредиторів уповноважена особа (уповноважені особи) приймає (приймають) рішення про завершення ліквідації. Це рішення і є підставою для скасування реєстрації товариства. Якщо протягом трьох місяців після скасування реєстрації підприємства з’ясується, що в ході ліквідації не була задоволена частина вимог кредиторів, вони погашатимуться за рахунок відповідних сум або майна, що депонуються. Після закінчення зазначеного 3-місячного терміну депоновані суми або майно розподіляються між учасниками пропорційно до їхніх часток. Таким чином, строк проведення ліквідації не може перевищувати п’яти місяців, на відміну від України, де такий строк законодавчо не обмежений та може затягнутися на роки.

Узагальнюючи все вищевикладене, можна підсумувати, що для ефективного завершення невдалого інвестиційного проекту в Україні та припинення діяльності господарюючого суб’єкту, достатньо наявності лише одного виваженого закону, який в цілому та деталізовано регулював би процедуру ліквідації юридичних осіб. Таким чином, ми можемо лише сподіватися, що наші законотворці врахують позитивний досвід Грузії і приймуть, можливо не окремий закон, а хоча б відповідні зміни до Цивільного кодексу України.