Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
23.11.2011 14:35

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз.VIII, IX

Адвокат

Розділ VIII

Розділ VIII

ТАЄМНИЦЯ СТРАХУВАННЯ, РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 48. Таємниця страхування

1. Страховик, члени органів управління та контролю страховика, аудитори, актуарії, інші особи, що працюють у страховика, зобов’язані зберігати у таємниці будь-яку інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, про яку їм стало відомо у зв’язку з виконанням їх функцій. Зазначені у цій частині особи не можуть використовувати інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, для власних потреб або на користь іншої особи, в інший спосіб, ніж для виконання своїх функцій у страховику.

2. Зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті, поширюються також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

3. Усі працівники, члени органів управління та контролю страховика повинні підписати декларацію про збереження таємниці страхування. Ця вимога поширюється також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

4. Страхові агенти відповідно до частини третьої цієї статті повинні під час укладення договору підписати декларацію, яка врегульовує їх відносини із страховиком. Страхові агенти повинні поінформувати своїх працівників про зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті.

5. Положення частини першої цієї статті стосовно виконання обов’язку щодо збереження таємниці страхування також поширюються на випадок припинення правових відносин між страховиком та особами, зазначеними у частинах першій—четвертій цієї статті.

6. Інформація, яка містить таємницю страхування, подається страховиком:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно проведення операцій страхування конкретної юридичної та фізичної особи, фізичної особи-підприємця за договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо певної фізичної особи або посадових осіб юридичної особи з обов’язковим посиланням на порушену кримінальну справу;

4) центральному органові виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу при виконанні завдань передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

5) органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу при виконанні завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

7. Вимога відповідного державного органу до інформації, яка містить таємницю страхування:

1) викладається на бланку державного органу;

2) подається за підписом керівника державного органу (або його заступника), що скріплюється гербовою печаткою;

3) містить передбачені цим Законом підстави отримання такої інформації;

4) містить посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

8. Страховик має право подавати загальну інформацію, що становить таємницю страхування, іншим страховикам в обсягах, необхідних для укладення договору страхування.

9. Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою (перестраховою) діяльністю та діяльністю страхових та/або перестрахових посередників.

10. Уповноважений орган відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право подати інформацію, що надійшла при здійсненні нагляду за діяльністю страховиків, страхових та/або перестрахових посередників, органу страхового нагляду іншої держави лише з метою страхового нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

11. Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у передбачених законом випадках.

12. Матеріали, що подаються для проведення аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан юридичних та фізичних осіб, що стали відомі уповноваженому органові при здійсненні нагляду, становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для виконання уповноваженим органом його функцій, у тому числі щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.

13. Уповноважений орган видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить таємницю страхування. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню  уповноваженим органом та страховиком встановлюється законами.

14. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання таємниці страхування, несуть відповідальність згідно із законами.

Стаття 49 . Особливості надання страховиком інформації страхувальникам та клієнтам

1. Інформація, що підлягає розкриттю, надається страховиком у формі:

фінансової звітності, яка складається відповідно до законодавства;

річного звіту страховика, складеного відповідно до вимог уповноваженого органу;

звітних даних (інших, ніж фінансова звітність) та іншої інформації, що складається та надається відповідно до нормативних актів уповноваженого органу;

даних, що надаються споживачам фінансових послуг відповідно до вимог, встановлених уповноваженим органом.

2. Страховик, крім розкриття інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, публікує свій річний баланс за формою, встановленою уповноваженим органом.

3. Страховик зобов’язаний надавати страхувальникам (перестрахувальникам), а також клієнтам на їх вимогу таку інформацію:

1) відомості про фінансові показники діяльності страховика та його економічний стан, які підлягають оприлюдненню згідно із законодавством;

2) перелік керівників страховика;

3) перелік послуг, що надаються страховиком;

4) ціни/тарифи страховика;

5) кількість акцій страховика, які знаходяться у власності членів його правління та наглядової ради;

6) перелік осіб, частка акцій яких у статутному капіталі страховика перевищує 5 відсотків, із зазначенням кількості акцій, які належать таким особам;

7) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом.

4. Страховик може надавати клієнту іншу інформацію, розкриття якої він вважає важливим, крім інформації, що містить таємницю страхування інших осіб.

Страховику забороняється поширення в будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про його діяльність.

5. Інформація з питань страхування надається клієнту у формі, яка забезпечує правильне розуміння суті страхування, без нав’язування йому рішення обов’язково придбати таку послугу.

6. При наданні інформації клієнту — фізичній особі страховик повинен дотримуватися вимог законодавства щодо захисту прав споживачів.

7. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик, за винятком, коли інформація надається через страхового або перестрахового брокера.

8. Страховик зобов’язаний мати свій веб-сайт, де повинна бути розміщена інформація, розкриття якої вимагається цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

9. Страховик повинен не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни найменування, місцезнаходження страховика (балансових відокремлених структурних підрозділів страховика, підрозділів страховика, що приймають повідомлення про настання страхових випадків чи заяв про страхове відшкодування, підрозділів страховика, що здійснюють опрацювання претензій, асистуючих компаній, інших юридичних чи фізичних, що надають послуги у страхуванні страхувальнику і з якими страховик перебуває в договірних відносинах), номера телефону, адреси веб-сайту чи інших реквізитів, що зазначені в договорах страхування і відсутність інформації про зміну яких може призвести до невиконання страхувальником чи страховиком умов договору страхування або погіршити якість послуги, що передбачена договором страхування повідомити про це страхувальників шляхом розміщення повідомлення в офіційних друкованих виданнях, що визначені згідно з переліком, установленим уповноваженим органом, та на офіційному веб-сайті страховика.

Стаття 50 . Обов’язки щодо інформування уповноваженого органу

 1. Страховик зобов’язаний інформувати протягом десяти робочих днів уповноважений орган про:

1) звільнення керівника страховика та кандидатуру для призначення на таку посаду;

2) зміну місцезнаходження страховика та його відокремлених структурних підрозділів;

3) здійснення страхових виплат на суму, що перевищує 5 відсотків регулятивного капіталу страховика за одним страховим випадком;

4) зменшення розміру регулятивного капіталу порівняно із станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків з поданням пояснення щодо причин такого зменшення;

5) пред’явлення обвинувачення у вчиненні корисливого злочину керівникові страховика, фізичній особі — власнику істотної участі або представнику юридичної особи — власнику істотної участі;

6) застосування заходів впливу за порушення, виявлені іншими органами державної влади.

2. Страховик повинен повідомити уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України із зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик повинен подавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених уповноваженим органом.

Розділ I X
ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ

Стаття 51 . Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За договором страхування у галузі страхування життя (далі - договір страхування) одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання протягом строку дії страхового покриття певної події, зазначеної в договорі страхування, та яка не підпадає під виключення чи обмеження страхування (страхового випадку) здійснити іншій стороні вигодонабувачу (вигодонабувачам) або спадкоємцю (спадкоємцям) за законом чи заповітом, визначеному у договорі, страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

2. Страховик забезпечує реєстрацію всіх укладених договорів страхування. Реєстр ведеться в електронній формі із забезпеченням можливості відстеження усіх змін до записів, внесених пізніше.

3. Умови договору страхування повинні бути чітко визначені. Договори з класів страхування мають відповідати умовам, які страховик задекларував уповноваженому органу.

 

Стаття 52 . Предмет договору страхування

1. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником (страхування відповідальності).

2. Дозволяється укладення договорів страхування із зазначенням ризиків, які стосуються різних класів страхування, за умови визначення відсотка страхової премії за кожним з таких ризиків у договорі та наявності у страховика відповідних ліцензій.

Стаття 53 . Укладення договору страхування

1. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою з переліком документів про об’єкт страхування, встановленою страховиком. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

При оформленні та видачі страховиками полісів страхування допускається використання факсимільного відтворення підпису посадової особи страховика та печатки за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого технічного аналога.

3. Договір страхування у галузі страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), яке не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, один з яких залишається у страхувальника.

2. Разом із заповненою особою заявою про страхування страховик повинен надати інформацію про:

1) найменування, місцезнаходження страховика, відокремленого підрозділу, якщо такий відокремлений підрозділ укладає договір страхування;

2) законодавство, що регулює діяльність з класу страхування, за яким укладається договір;

3) найменування та місцезнаходження уповноваженого органу;

Інформація на прохання заявника може надаватися іноземною мовою.

Якщо зазначена у цій частині інформація не була подана під час написання особою заяви на страхування, то страховик повинен подати таку інформацію заявнику разом з оформленим договором страхування.

3. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 54 . Валюта страхування

1. Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент — в іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених законодавством.

2. Якщо дія договору страхування поширюється на територію іноземної держави відповідно до укладених договорів з нерезидентами, то порядок проведення розрахунків в іноземній валюті регулюється відповідно до вимог законодавства про валютне регулювання.

3. Страхова виплата здійснюється у валюті, передбаченій договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

 

4. Грошові зобов'язання сторін за договорами у галузі страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Стаття 55 . Форма договору страхування

1. Договір страхування укладається у письмовій формі.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

2. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Стаття 56 . Істотні умови договору страхування

1. Договір добровільного страхування укладається відповідно до цього Закону, іншого законодавства.

2. Договір добровільного страхування обов’язково повинен містити:

1) найменування та місцезнаходження страховика, у тому числі найменування та місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика, якщо договір від імені страховика укладає відокремлений підрозділ;

2) прізвище, ім’я, по батькові і дату народження або найменування страхувальника та застрахованої особи, їх місце проживання та/або місцезнаходження;

3) прізвище, ім’я, по батькові і дату народження або найменування вигодонабувача та його місце проживання та/або місцезнаходження, якщо така особа призначається для отримання страхових виплат;

4) предмет договору страхування;

5) розмір страхової суми за договором страхування, що належать до галузі страхування іншої, ніж страхування життя;

6) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договорами, що належать до галузі страхування життя;

7) перелік страхових випадків;

8) розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

10) страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, щодо яких не встановлюється страхова сума. У зазначеному випадку договором страхування встановлюється розмір регулярних, послідовних страхових внесків та їх періодичність);

11) строк дії договору;

12) місце укладення договору;

13) порядок внесення змін до договору;

14) порядок припинення дії договору;

15) умови та порядок здійснення страхової виплати;

16) причини відмови у страховій виплаті;

17) умови та порядок виплати викупної суми;

18) умови виплати додаткових сум (бонусів) та умови участі страхувальника або застрахованої особи у прибутках страховика, якщо це передбачено договором, який належить до галузі страхування життя;

19) умови зміни розміру страхової суми та/або страхових виплат у разі несплати страхувальником страхових внесків (платежів, премій) за договором, який належить до галузі страхування життя, в розмірі та у строки, що встановлені договором, якщо така зміна розмірів страхової суми та/або страхових виплат передбачена договором;

20) права та обов’язки страховика;

21) права та обов’язки страхувальника, вигодонабувача, застрахованої особи;

22) відповідальність сторін;

23) посилання на те, що страхувальник ознайомлений з умовами страхування щодо відповідного страхування;

24) інші умови за згодою сторін.

3. Розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених законодавством.

Страхова сума може бути встановлена за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування у цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна на момент укладання договору.

Договір страхування може містити франшизу з обов’язковим відображенням її виду.

Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами у галузі страхування життя — також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу (в межах розрахованих розмірів) визначається в договорі страхування. Розмір страхового тарифу повинен бути достатнім для виконання зобов’язань страховиком за договором страхування.

4. Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів, які належать до галузі страхування життя, та до договорів страхування майна громадян.

5. Згідно з міжнародними системами страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування з урахуванням передбачених цим Законом вимог.

 

Стаття 57.  Особливості договорів страхування життя, які належать до класів І, ІІ галузі страхування життя

1. Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого передбачається здійснення виплат у вигляді ануїтету.

2. Зазначена у договорах ставка гарантованого інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

3. Договорами страхування життя, які передбачають ризик дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або настання події, передбаченої у договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини), або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку, або ризик довічного страхування життя на випадок смерті, передбачається збільшення розміру страхових сум та (або) розміру страхових виплат на додаткові суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя. При цьому не менш ніж 85% отриманого інвестиційного доходу за вирахування витрат на отримання такого доходу обов’язково відраховується в математичні резерви, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цими договорами страхування, та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції ? відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

4 Договором також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

5. Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

6. У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені договором, умовами страхування може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити  розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

7. Договором може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються договором страхування.

 

Стаття 58. Особливості договору страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами

1.Розмір страхової суми та розмір викупної суми за договором страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами залежить від вартості розрахункових одиниць (далі – РО)  на момент здійснення обміну РО на кошти або ціни викупу інвестиційного сертифіката (паю), які страховик придбав у інвестиційного фонду.

2.Технічні резерви за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами формуються за рахунок частини страхових внесків за даними договорами та використовуються для придбання інвестиційних сертифікатів (паїв) у інвестиційних фондах, які зареєстровані і визнані такими, що відбулися Уповноваженим органом на ринку цінних паперів, або РО у спеціально створених страховиком фондах інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами за ціною, яка існує на момент їх купівлі.

Ціна РО прямо відображає вартість нетто-активів інвестиційного фонду.

3. Для договорів страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами страховий тариф визначається як сукупність тарифів адміністративних та інших видатків страховика, включених до договору страхування, тарифів на покриття ризику, а також порядок визначення  величин, що наведені вище.

4.Фонд інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами,  що створюється страховиком - це активи, що належать страхувальнику на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні страховиком та обліковуються останнім окремо від результатів його господарської діяльності.

5.Фонд інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами не є юридичною особою.

Вимоги до фондів інвестування страхових резервів, які спеціально створюються та управляються страховиками, встановлюються Уповноваженим органом.

6.Страховики зобов’язані розробити регламент фонду інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами.

Регламент фонду інвестування страхових резервів страхування визначає правила функціонування такого фонду. Вимоги щодо регламенту фонду інвестування страхових резервів встановлюються Уповноваженим органом.

Страховик (представник страховика) зобов’язаний  ознайомити страхувальника з регламентом інвестиційного фонду.

7.Страховик має право створювати фонди інвестування страхових резервів страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, до яких будуть направлятися кошти технічних резервів за даними договорами для їх подальшого інвестування в активи цих фондів виключно у формі закритого інвестиційного фонду.

Рішення про вибір таких фондів приймається страхувальником згідно з встановленим страховиком переліком інвестиційних фондів та фондів інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами.

8.Страховик зобов’язаний один раз на рік направляти страхувальникам повідомлення про результати інвестування коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами.

9. Ризик одержання прибутку (збитку) за договором страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами несе страхувальник.

10. Загальні правила розміщення коштів технічних резервів не застосовуються до договорів страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами..

Вимоги щодо розміщення (складу активів, граничних обсягів дозволених категорій активів) коштів інвестиційного фонду, що створений страховиком життя, встановлюються Уповноваженим органом.

11. У рамках здійснення інвестиційного страхування страховики зобов'язані:

1) здійснювати переоцінку вартості РО не рідше одного разу на місяць;

2) публікувати не рідше одного разу на місяць на своєму сайті відомості про вартість таких РО (інвестиційних сертифікатів) інвестиційних фондів та (або) фондів інвестування страхових резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами;

3) складати та публікувати річну звітність про такі фонди, пов’язану зі здійсненням страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, в обсягах, визначених Уповноваженим органом.

 

Стаття 59. Особливості договору постійного страхування здоров’я

1.Договори постійного страхування здоров’я укладаються на строк не менше, ніж один рік і можуть передбачати здійснення страхових виплат протягом встановленого договором строку або довічно.

2. Договори постійного страхування здоров’я можуть передбачати період очікування від початку дії договору, протягом якого у страховика не виникає обов’язку здійснювати страхові виплати по всіх або певних страхових випадках (часова франшиза).

3. Страховики мають право вимагати від особи, відносно якої укладається договір страхування, проходження медичного обстеження за рахунок клієнта або діагностичної перевірки з мінімальним ризиком для такої особи, за винятком генетичних обстежень, з метою оцінки страхового ризику та визначення права на страхову виплату та розміру цієї виплати.

4. На вимогу застрахованої особи страховик зобов'язаний надати такій особі доступ до результатів перевірок, передбачених частиною третьої цієї статті.

 

Стаття 60. Особливості договорів добровільного групового страхування в галузі страхування життя

1. Договір добровільного групового страхування у галузі страхування життя  це договір страхування, у якому передбачено страхування двох і більше фізичних осіб.

2. Список застрахованих осіб є невід’ємною частиною договору добровільного групового страхування в галузі страхування життя (далі – договір групового страхування).

3. Строк дії договору групового страхування визначається в договорі та є визначальною ознакою для віднесення його до довгострокових договорів страхування. Припинення дії страхового покриття щодо окремої особи та виключення зі Списку застрахованих осіб, не є порушенням умов отримання податкових пільг, визначених законодавством з оподаткування.

4. Договір групового страхування може передбачати обов’язок сплати  страхових внесків за договором як страхувальником, так одночасно страхувальником та застрахованими особами.

5. У разі реорганізації роботодавця-страхувальника обов’язки щодо сплати страхових внесків за укладеним ним договором групового страхування передаються його правонаступнику.

6. У разі ліквідації роботодавця-страхувальника його права та обов’язки за договором групового страхування переходять до застрахованої особи в частині, що стосується її особисто.

7. У разі припинення сплати страхових внесків щодо окремої застрахованої особи за договором групового страхування та виключення зі Списку застрахованих осіб, така застрахована особа має право взяти на себе права та обов’язки страхувальника шляхом внесення у договір групового страхування відповідних змін. Така передача прав та обов’язків не є порушенням умов отримання податкових пільг, визначених законодавством з оподаткування за умови, що строк дії договору групового страхування не зміниться.

8. У разі виключення зі Списку застрахованих осіб страхувальник має право відносно цієї застрахованої особи за договором групового страхування:

-  отримати викупну суму, сформовану за цією особою на дату припинення трудових відносин;

-  перерозподілити страхові резерви, сформовані за цією особою на дату припинення трудових відносин, за правилами, передбаченими договором  групового страхування.

-  зарахувати страхові резерви, сформовані за цією особою на дату припинення трудових відносин, в рахунок страхових платежів за наступні страхові періоди.

-  замінити застраховану особу на іншу фізичну особу, що перебуває у трудових відносинах зі страхувальником, на умовах, узгоджених із страховиком.

-  передати права та обов’язки страхувальника фізичній особі, що припинила трудові відносини зі страхувальником або її новому працедавцю;

-  зменшити (редукувати) розмір страхової суми щодо такої застрахованої особи, виходячи з сформованих страхових резервів без подальшої сплати страхових внесків до кінця строку дії страхового покриття.

 

Стаття 61. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів у галузі страхування життя

1. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів у галузі страхування життя – система заходів, яка забезпечує реєстрацію, обробку, накопичення та зберігання відомостей за договорами у галузі страхування життя.

2. Страховики, які здійснюють страхування у галузі страхування життя, зобов’язані вести персоніфікований  (індивідуальний) облік договорів страхування.

3. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів здійснюється страховиком шляхом ведення реєстру в електронній формі. Разом з веденням реєстру в електронній формі  страховик може застосовувати паперову форму ведення реєстру.

4. Реєстр повинен містити інформацію про прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження застрахованої особи, строк дії страхового покриття,  щодо валюти страхування, номеру договору, відомостей про сплату страхових внесків та здійснення страхових виплат, а також інформацію передбачену пп. 3, 6- 8, 11 ст. 56 Закону,  змін всіх умов, перерахованих вище.

При цьому у договорах добровільного групового страхування ведеться облік даних, зазначених у частині першій даного пункту, за кожною застрахованою особою.

5.Передача даних реєстру та відповідної документації може здійснюватися страховиком у разі ліквідації, реорганізації, зміни страховика, анулювання ліцензії, виданої страховику.

6. До передачі даних реєстру та відповідної документації страховик зобов'язаний продовжувати виконання своїх зобов’язань щодо ведення такого обліку.

7. Передача системи даних реєстру та відповідної документації здійснюється у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Стаття 62. Укладення договору страхування на користь третьої особи

1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір про страхування третьої особи (застрахованої особи) лише за її письмовою згодою, крім випадків, передбачених законодавством.

У разі укладення договору про страхування життя та здоров’я третьої особи (застрахованої особи) страховик зобов’язаний подати їй примірник страхового договору страхування (полісу).

2. Страхувальник має право під час укладання договору особистого страхування призначити за згодою застрахованої особи фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

3. Страхувальник має право під час укладання договору страхування іншого, ніж договір особистого страхування, призначати фізичну або юридичну особу (вигодонабувача), яка може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 63. Співстрахування

1. За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов’язків кожного з них.

2. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти усіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

3. На укладення договору співстрахування поширюються усі вимоги, передбачені при укладенні договору страхування.

4. У разі співстрахування технічні резерви формуються кожним із страховиків згідно з принципами, установленими цим Законом, на суму, що пропорційна частці ризику, прийнятого таким страховиком.

Стаття 64. Обов’язки страховика

1. Страховик зобов’язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами страхування;

2) протягом семи робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходів до своєчасного здійснення страхової виплати;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у встановлений договором строк;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, з метою запобігання або зменшення збитків, але, якщо це встановлено договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

5) переукласти договір страхування за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна;

6) не розголошувати відомостей щодо страхувальника та його майнового становища, крім установлених законодавством випадків.

2. Страховик повинен не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни найменування, місцезнаходження повідомити про це страхувальників шляхом розміщення повідомлення в офіційних друкованих виданнях, що визначені згідно з переліком, установленим уповноваженим органом, та на офіційному веб-сайті страховика.

Про зміни місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика страховик не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни місцезнаходження повинен повідомити страхувальників шляхом розміщення повідомлення у двох місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу та на офіційному веб-сайті страховика.

3. Страховик зобов’язаний розмістити нотаріально посвідчену копію ліцензії на право здійснення страхування в місці, доступному для огляду та ознайомлення з нею страхувальників.

4. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки страховика.

Стаття 65. Обов’язки страхувальника

1. Страхувальник зобов’язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові письмову інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для проведення оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об’єкта страхування. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об’єкт уже застрахований, то новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів до запобігання збиткам, завданим у разі настання страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, в установлений договором строк.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки страхувальника.

Стаття 66. Умови та порядок здійснення страхової виплати

1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третьої особи, визначеної договором страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що затверджується страховиком.

Страховик інформує протягом двох робочих днів після надходження повідомлення про настання події, що покривається страховим захистом, страхувальника, застраховану особу та виконує процедури з визначення фактичного статусу події, обґрунтованості поданих претензій та розміру страхової виплати, а також інформує у письмовій або електронній формі страхувальника, застрахованого, вигодонабувача про те, які документи необхідні для визначення розміру страхової виплати.

Страховик або особа, яка уповноважена страховиком у розслідуванні та врегулюванні страхового випадку (аварійні комісари, асистентські компанії) вправі вимагати від страхувальника додаткові документи для визначення обставин події та розміру страхової виплати, якщо таке право прямо передбачено умовами договору страхування та необхідно для з’ясування дійсних обставин події.

Якщо страховик не здійснює страхову виплату у строк, передбачений договором або цим Законом, то він повідомляє про це у письмовій формі протягом трьох робочих днів з моменту закінчення строку здійснення страхової виплати особу, що подала заяву на отримання страхової виплати, про причини, що роблять неможливим задоволення її вимог у повному обсязі або частково, а також виплачує безспірну частину страхової виплати.

У разі коли страхова виплата не підлягає виконанню або сплаті підлягає інша сума, ніж зазначена у поданій заяві на отримання страхової виплати, страховик інформує про це у строки, встановлені договором страхування чи законодавством, в письмовій формі особу, що подала заяву, із зазначенням обставин та правових підстав для повної або часткової відмови у здійсненні страхової виплати. Інформація від страховика повинна містити вказівку про можливість забезпечення задоволення претензій шляхом подання позову до суду.

Страховик зобов’язаний надавати особам, зазначеним у частинах першій та другій цієї статті, інформацію та документи, які впливають на визначення гарантійної відповідальності страховика, а також розміру страхової виплати. Такі особи мають право ознайомитися із страховим актом (аварійним сертифікатом) у приміщенні страховика та зробити за власний рахунок дублікати чи фотокопії документів, що містяться або додаються до страхового акта (аварійного сертифіката). Для зазначених осіб забезпечується безперешкодний доступ до страхового акта (аварійного сертифіката).

2. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не має права відмовити страхувальнику у проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма відомими страховику обставинами страхового випадку і надати усі необхідні матеріали та документи.

3. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від суми, яку повинен отримати одержувач за державним соціальним забезпеченням, і суми, що повинна бути сплачена йому як відшкодування збитків.

4. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямих збитків, яких зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхова виплата виплачується у такій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

5. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро України можуть робити запити про відомості щодо страхового випадку до суду, правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших  державних органів, підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку.

6. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхова виплата, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

7. Державні, в тому числі правоохоронні та судові органи, підприємства, установи, організації, банки, страхові компанії та саморегулівні організації страховиків зобов’язані надсилати відповіді страховикам, Моторному (транспортному) страховому бюро України та уповноваженим ним особам (аварійним комісарам, асистентським компаніям) на запити відомості та копії документів, які пов’язані із страховим випадком, у тому числі і дані, що є комерційною та банківською таємницею, а також таємницею слідства. При цьому, страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також їх посадові (та уповноважені ним) особи несуть передбачену законом адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність за розголошення інформації, що є відповідною таємницею.

У випадку відмови у наданні інформації на запит страховика та уповноваженим ним особам, дозвіл на її розголошення може бути наданий за заявою страховика судом за місцезнаходженням особи, відомості та копії документів у якої витребуються.

 

Стаття 67. Виплати за договорами у галузі страхування життя

1. Договорами страхування у галузі страхування життя можуть бути передбачені як одноразові страхові виплати, так і виплати у вигляді ануїтету.

2. Страхові виплати за договорами страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми або її частини, та/або у вигляді ануїтету. Страхові виплати у вигляді ануїтету можуть здійснюватися довічно або протягом визначеного у договорі страхування строку.

У випадку здійснення виплат у вигляді ануїтету, договором страхування життя встановлюється розмір регулярних, послідовних страхових виплат та їх періодичність.

3. Розмір страхової виплати за договором страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, залежить від вартості розрахункових одиниць (далі – РО) на момент здійснення обміну РО на кошти або ціни викупу інвестиційного сертифіката (паю), які страховик придбав у інвестиційного фонду.

4. Страховик має право в односторонньому порядку здійснити зменшення розміру страхових виплат із внесенням відповідних змін до договору у галузі страхування життя, у разі припинення чи порушення страхувальником строку сплати страхових внесків або сплати їх страхувальником у меншому розмірі, ніж передбачено договором, про що повідомляється страхувальнику.

5. Договори страхування довічної пенсії, укладені з учасниками недержавних пенсійних фондів, які досягли пенсійного віку, визначеного відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, передбачає обов’язок страховика здійснювати регулярні послідовні страхові виплати (довічні ануїтети) протягом життя застрахованої особи згідно з умовами договору страхування довічної пенсії. Перша страхова виплата з числа регулярних послідовних виплат довічної пенсії (довічного ануїтету) за договорами страхування довічної пенсії, укладеними з учасниками недержавних пенсійних фондів після досягнення ними пенсійного віку, здійснюється страховиком у термін не більше 45 днів, починаючи з дати перерахування страховику грошових коштів учасника недержавного пенсійного фонду для оплати договору страхування довічної пенсії.

6.Договір постійного страхування здоров’я  передбачає обов’язок страховика здійснити наступні страхові виплати:

1) застрахованій особі, що розраховуються виходячи із встановленої договором щоденної страхової виплати - за період перебування у лікарні (незалежно від рахунків закладів охорони здоров’я);

2) застрахованій особі, що розраховуються виходячи із встановленої договором щоденної страхової виплати на випадок втрати застрахованою особою заробітку у зв’язку з її непрацездатністю внаслідок хвороби або нещасного випадку;

3) на оплату витрат, пов’язаних із здійсненням тривалого медичного та побутового догляду за непрацездатною застрахованою особою;

4) на оплату витрат з діагностування та лікування критичних захворювань, визначених договором страхування;

5) на оплату витрат  з діагностування та лікування захворювань застрахованої особи, у тому числі, в разі розладу здоров’я внаслідок нещасного випадку.

Стаття 68. Відмова від здійснення страхової виплати

1. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) вчинення страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку, крім дій, пов’язаних з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо забезпечення захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей щодо об’єкта страхування або настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання події, що має ознаки страхового випадку, або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених цим Законом чи договором страхування.

2. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо вони не суперечать законодавству.

3. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Стаття 69. Відповідальність страховика

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі відповідно до договору страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Стаття 70. Перехід до страховика прав страхувальника 
щодо особи, відповідальної за завдані збитки

До страховика, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 71. Зміна страхувальника — фізичної особи у договорі страхування

1. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов’язки переходять до осіб, що одержали таке майно у спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права та обов’язки страхувальника можуть перейти до третьої особи лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.

2. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов’язки можуть перейти до такої особи або до особи, на яку відповідно до закону покладено обов’язки щодо забезпечення охорони прав та інтересів застрахованої особи.

Стаття 72. Наслідки визнання страхувальника — фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності

1. Права та обов’язки страхувальника — фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною.

Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання особи недієздатною.

2. Страхувальник — фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов’язки лише за згодою піклувальника.

 

Стаття 73. Передання страхового портфелю

1.           Страховик може укласти з іншим страховиком договір про повне або часткове передання йому страхових договорів (передання страхового портфелю).

Для цілей цього Закону під переданням страхового портфелю розуміється передання страховиком його прав і обов’язків, що виникають на основі всіх або частини договорів страхування, укладених цим страховиком з страхувальниками, одному чи декільком страховикам на основі договору (договорів).

Передання страхового портфелю не поширюється на випадки переходу прав та обов’язків за договорами страхування при універсальному правонаступництві, при продажі страховика як майнового комплексу, при ліквідації страховика та інші випадки переходу прав та обов’язків за законом.

Основою для передання страхового портфелю є уступка вимоги, переведення боргу за договорами страхування.

Передання страхового портфелю може бути здійснена лише за наявності згоди страхувальників, одержаної у порядку, передбаченому статтею 94  цього закону.

2.           Договір, зазначений у частині першій даної статті, має бути погоджений Уповноваженим органом. У разі недотримання цієї умови такий договір вважається нікчемним.

3. У разі застосування до страховика заходу впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, рішення про примусове передання страхового портфелю може бути прийнято Головою тимчасової адміністрації за погодженням Уповноваженого органу.

 

Стаття 74. Умови передання страхового портфелю

1. Передання страхового портфелю може здійснюватися за умови, що страховик, до якого переходить страховий портфель, та страховик, що передає страховий портфель, відповідатимуть до та після укладення договору встановленим відповідно до законодавства вимогам до фактичного запасу платоспроможності, вимогам щодо формування і розміщення коштів страхових резервів, вимогам, встановленим до достатності капіталу та іншим показникам і вимогам, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами.

2. Уповноважений орган може звільнити страховика, що передає портфель, від виконання умови, передбаченої частиною першою даної статті, якщо метою договору є захист інтересів страхувальників, застрахованих, вигодонабувачів або осіб, що мають права за договорами страхування, в ситуації загрози платоспроможності страховика, що передає портфель та якщо передання портфелю іншому страховику зменшує ризики невиконання зобов’язань.

Стаття 75. Заява про погодження передання страхового портфелю

1. Заінтересовані страховики подають до Уповноваженого органу спільну заяву про погодження передання страхового портфелю та зазначені нижче документи, складені станом на перше число місяця, у якому надається така заява.

2. У заяві про погодження передання страхового портфелю зазначаються:

1) найменування та місця знаходження страховика, до якого переходить страховий портфель, та страховика, що передає страховий портфель;

2) перелік договорів страхування, що передаються, а також інформацію страховика, до якого переходить портфель, про відповідність його правил страхування;

3)           відомості про технічні (або математичні) резервів, розраховані відповідно до вимог законодавства під договори страхування, що передаються, завірені аудитором та актуарієм (у разі передачі договорів, що належать до галузі страхування життя);

4) відомості про активи, що передаються разом із договорами страхування:

депозитні вклади (за винятком тих вкладів, які знаходяться в фінансових установах,  де діє Тимчасова адміністрація);

нерухомість (за винятком нерухомості, яка знаходиться в недобудованих житлових комплексах та об’єктах);

банківські  метали (за винятком тих вкладів, які знаходяться в фінансових установах,  де діє Тимчасова адміністрація);

5) права вимоги до перестраховиків за договорами страхування

3. До заяви про погодження передання страхового портфелю додаються:

1) договір про передання страхового портфеля;

2) підтвердження дотримання до та після передачі страхового портфеля вимог, Закону, страховиком, до якого переходить страховий портфель, та страховиком, що передає страховий портфель, або заява про звільнення від виконання умов Закону.

Стаття 76. Погодження передання страхового портфеля

Уповноважений орган у двомісячний термін своїм рішенням погоджує передання страхового портфелю в разі дотримання таких умов:

1) було подано заяву;

2)           суб'єкт страхової діяльності, що передає страховий портфель, та суб'єкт страхової діяльності, до якого переходить страховий портфель, відповідають відповідним умовам Закону;

3) забезпечено належний захист страхувальників, застрахованих, вигодонабувачів або осіб, що мають права за договорами страхування.

Стаття 77. Умови розірвання договорів страхування при переданні страхового портфелю

1.           У період з дати реєстрації заяви про погодження передання портфелю і до погодження передання страхового портфелю, Уповноважений орган, за рахунок заінтересованих страховиків, тричі оголошує про заплановане передання страхового портфелю, й запрошує застрахованих осіб подавати заперечення протягом тридцяти днів з дати останнього оголошення. Оголошення оприлюднюються з інтервалом, не більшим від 7 днів.

2.           Застрахований, що подав заперечення, має право розірвати договір страхування, що передається, в останній день першого місяця з дати погодження передання страхового портфелю.

Стаття 78. Особливості передання активів страховика

1.           Одночасно з переданням страхового портфелю страховик має здійснити передання активів страховику до якого переходить страховий портфель, в обсязі, що необхідний для виконання зобов’язань.

2.           Якщо це виправдано необхідністю захисту інтересів страхувальників, застрахованих, вигодонабувачів, або осіб, що мають права за договорами страхування, Уповноважений орган може, на прохання заінтересованого страховика, визначити вартість активів, що передаються разом зі страховим портфелем. При цьому витрати, що можуть виникнути при визначенні вартості таких активів, здійснюються за рахунок заінтересованого страховика.

Страховик, до якого переходить портфель, після укладення договору про передачу портфеля, зобов’язаний сформувати щодо договорів страхування, які передаються, технічні (математичні) резерви в розмірах, які не може бути меншими за зазначені у відомості, наданій відповідно до пункту 3 частини 2 статті 85.

Стаття 79. Припинення договору страхування

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, коли перший (або черговий) страховий платіж не був внесений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не встановлено договором;

2) ліквідації страховика або страхувальника у порядку, встановленому законодавством, або смерті страхувальника (фізичної особи) чи втрати ним дієздатності, крім випадків, передбачених цим Законом;

3) в інших передбачених законодавством випадках.

2. Дію договору страхування може бути достроково припинено на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Страхувальник або страховик зобов’язаний повідомити іншу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніше, ніж за 30 днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору у галузі страхування життя), страховик повертає йому сплачені страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, що визначені при проведенні розрахунку страхового тарифу (у відсотках), та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

4. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору у галузі страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові сплачені страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при проведенні розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

5. Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, у разі дострокового припинення договору страхування.

 

6. У разі дострокового припинення дії договору, який відноситься до галузі страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму, якщо така є. Викупна сума є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

 

7. Викупна сума розраховується математично на день припинення договору страхування залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування, згідно з методикою, яка встановлюється актуарієм.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Стаття 80. Недійсність договору страхування

1. Договір страхування є недійсним у випадках, встановлених Цивільним Кодексом.

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

2. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених Цивільним Кодексом та іншими законами.

 3. Страховик не має права укладати нові договори, збільшувати страхові суми і продовжувати договори страхування з того класу страхування, для здійснення якого зупинено дію ліцензії, але зобов’язаний виконувати чинні договори страхування до моменту їх припинення або розірвання.

 

Стаття 81. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені, цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]