Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2011 14:20

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Розділ II

Адвокат

Розділ II ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ВНЕСЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКІВ (ПЕРЕСТРАХОВИКІВ)

Розділ II
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ВНЕСЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКІВ (ПЕРЕСТРАХОВИКІВ)

Стаття 10. Попереднє погодження щодо створення юридичної особи

1. Засновник (засновники) юридичної особи перед державною реєстрацією страховика мають отримати попереднє погодження уповноваженого органу щодо створення юридичної особи, яка має намір провадити страхову діяльність (далі — попереднє погодження).

2. Для попереднього погодження уповноважена особа майбутнього засновника (засновників) страховика подає уповноваженому органові:

1) примірник проекту статуту;

2) документи, що підтверджують джерела походження коштів, які використовуватимуться для формування статутного капіталу страховика;

3) інформацію про ділову репутацію та фінансовий стан власників істотної участі страховика в порядку, встановленому уповноваженим органом;

4) відомості щодо майбутніх керівників та актуарія, в тому числі відомості щодо відповідності професійної придатності та ділової репутації таких осіб вимогам законодавства в обсязі та порядку, встановлених уповноваженим органом.

3. У разі коли майбутніми власниками істотної участі страховика є юридичні особи — нерезиденти, їх уповноваженими особами для попереднього погодження додатково подається:

1) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія рішення органу управління іноземного інвестора про участь у страховику в Україні;

2) письмова згода на участь іноземного інвестора у страховику в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати письмову згоду;  або письмовий лист іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди державних уповноважених органів на здійснення інвестицій за кордон;

3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг з торгового, судового або банківського реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного інвестора;

4) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо зазначений висновок видається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних уповноваженим органом, то такий висновок повинна підтвердити українська аудиторська організація.

Документи, зазначені в пунктах 1—4 цієї частини (крім письмового запевнення іноземного інвестора), повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

4. У разі коли іноземний інвестор є фізичною особою, додатково для попереднього погодження особисто або через уповноважену особу подається:

1) письмова згода на участь іноземного інвестора у страховику в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контролюючим органом іноземної держави, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати зазначений дозвіл, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестицій за кордон. Письмову згоду необхідно легалізувати в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

2) анкета за формою, встановленою уповноваженим органом, яка повинна містити, інформацію про відсутність в особи непогашеної судимості за корисливі злочини у сфері господарської, службової діяльності .

Якщо зазначені у цій частині документи складені іноземною мовою, вони повинні супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

5. Результати розгляду заяви про попереднє погодження  формулюються у формі листа, в якому зазначається про:

попереднє погодження щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ страховика на заявлених умовах;

відмову у попередньому погодженні щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ страховика на заявлених умовах;

недостатність інформації для будь-якого висновку.

Лист має бути мотивований, розкривати недоліки у поданих документах та містити рекомендації щодо їх усунення. 

6. Одержання попереднього погодження не звільняє від необхідності звернення із  заявою про внесення до Державного реєстру фінансових установ.

7. Лист про попереднє погодження або про відмову у попередньому погодженні надсилається уповноваженим органом заявнику не пізніше ніж через тридцять  днів з  дня подання заяви про попереднє погодження.

Порядок надання та розгляду документів, зазначених у цій статті, встановлюється уповноваженим органом.

8. Уповноважений орган повертає уповноваженій особі засновника (засновників) два погоджених примірники статуту з метою його подальшої державної реєстрації відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”.

Порядок надання та розгляду документів, зазначених у цій статті, встановлюється уповноваженим органом.

Стаття 11. Підстави для відмови у попередньому погодженні
щодо створення юридичної особи

1. Уповноважений орган може відмовити у попередньому погодженні щодо  внесення до Державного реєстру фінансових установ страховика, якщо:

1) ділова репутація або фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у страховику, не відповідає вимогам, установленим цим Законом;

2) професійна придатність  або ділова репутація керівників страховика не відповідає вимогам цього закону;

3) у будь-якого засновника, що матиме істотну участь у страховику, відсутні власні кошти або не підтверджуються джерела походження коштів, необхідних для формування статутного капіталу страховика;

4) неможливо визначити усіх засновників, що матимуть істотну участь у страховику;

5) органами Антимонопольного комітету України заборонено концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

2. Про відмову у попередньому погодженні уповноважена особа засновника (засновників) страховика інформується у письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Після усунення обставин, що були підставою для відмови у попередньому погодженні, документи можуть бути подані повторно.

 

Стаття 12. Державна реєстрація, внесення до Державного реєстру фінансових установ та набуття статусу страховика юридичною особою, що має намір провадити страхову (перестрахову) діяльність

1. Державна реєстрація юридичної особи, що має намір провадити страхову (перестрахову) діяльність, здійснюється у порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

2.  Для внесення до Державного реєстру фінансових установ та ліцензування юридичної особи, що має намір провадити страхову (перестрахову) діяльність уповноважений представник цієї юридичної особи після державної реєстрації подає уповноваженому органові:

1) заяву для внесення інформації про юридичну особу, що має намір набути статус страховика (перестраховика), до Державного реєстру фінансових установ та про видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності за формою, встановленою уповноваженим органом;

2) виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

3) нотаріально засвідчену копію статуту, зареєстрованого відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”;

4) довідку банку, що підтверджує розмір сплаченого статутного капіталу страховика;

5) бізнес-план, в якому визначено характер та види діяльності, які планує провадити страховик протягом трьох років після набуття статусу фінансової установи і отримання ліцензії, та стратегію діяльності, розраховану на п’ять років, що складені згідно з вимогами, встановленими уповноваженим органом, в т.ч. прогнозний звіт за 3 перших роки діяльності, включаючи:

оцінку витрат на страхову діяльність, включаючи адміністративні витрати й витрати на залучення клієнтів;

оцінку премій та виплат, окремо щодо страхування та перестрахування;

оцінку числа укладених договорів страхування, рівня відмов від виконання договорів та значень страхових сум, якщо страховик збирається займатись страхуванням життя;

оцінку обсягу та джерела фінансових ресурсів, необхідних для покриття технічних резервів, і власних коштів в обсязі межі платоспроможності;

проекти таких документів:

a)           балансу,

б)           загального звіту про фінансовий результат,

в)           зведеного технічного результату страхування,

г)           технічних  результатов страхування в розрізі груп страхування,

д)           розрахунку власних коштів, межі платоспроможності та гарантійного фонду;

обґрунтування оцінок значень, згаданих у цьому пункті;

6)  умови страхування від ризиків, на які має бути надана ліцензія:

порядок установлення страхових тарифів;

систему визначення суми компенсацій або виплат страхових відшкодувань;

7) програму перестрахування із зазначенням методу, форми та обсягу перестрахування, критеріїв для відбору перестраховиків в т.ч. рейтинги, географічні ринки діяльності, тощо;

8) порядок визначення технічних резервів;

9) систему управління активами;

10) систему внутрішнього контролю;

11) прийняті стандарти бухгалтерського обліку, правила обліку витрат, включаючи адміністративні витрати;

12) джерела фінансування в обсязі мінімального гарантійного фонду та межі платоспроможності;

13) оцінка витрат на створення адміністрації страховика та організацію діяльності, із зазначенням джерел фінансування таких витрат;

14) інформацію про ділову репутацію та фінансовий стан власників істотної участі та контролю страховика в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

15) відомості щодо керівників та актуарія, у тому числі відповідності професійної придатності та ділової репутації таких осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

16) копії відповідних сертифікатів у випадках та порядку, передбачених цим Законом;

17) нотаріально засвідчений сертифікат про реєстрацію випуску акцій страховика;

18) інформацію про обсяг коштів у розпорядженні страховика, які є необхідними для надання послуг асистансу, якщо такий страховик збирається страхувати від ризиків, що передбачають надання асистансу;

19) інші документи, передбачені законодавством.

3. Уповноважений орган протягом 15 днів з дня надходження заяви про внесення інформації про юридичну особу, що має намір набути статусу страховика (перестраховика), до Державного реєстру фінансових установ та про видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності  розглядає питання щодо прийняття до розгляду такої заяви.

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу уповноважений орган не повернув заявнику заяву із повідомленням, що вона та додані документи не відповідають вимогам цього закону і це перешкоджає її розгляду.

4. Уповноважений орган зобов’язаний внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика та видати ліцензію (ліцензії) на провадження страхової (перестрахової) діяльності, протягом 30  днів з дня прийняття заяви до розгляду.

5. Строк розгляду заяви може бути продовжений головою уповноваженого органу на відповідний період, але не більше ніж на 45  днів у разі, коли виникла необхідність отримання висновку експерта, подано запит до державних органів, органів місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі додаткової ліцензії документів або виникла необхідність у проведенні перевірки таких документів у інший спосіб, про що повідомляється заявник.

6. Уповноважений орган відмовляє у внесенні інформації до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) за наявності таких підстав:

1) ділова репутація або фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь чи контроль у страховику, не відповідає вимогам, установленим цим Законом;

2) професійні якості або ділова репутація керівників страховика або актуарія не відповідає вимогам цього Закону;

3) у будь-якого засновника, що матиме істотну участь у страховику, відсутні власні кошти або не підтверджуються джерела походження коштів, необхідних для формування статутного капіталу страховика;

4) неможливо визначити усіх засновників, що матимуть істотну участь чи контроль у страховику;

5)  засновники страховика не надають гарантій ведення справ такого страховика у спосіб, що належним чином захищає інтереси страхувальників, застрахованих, вигодонабувачів (бенефіціарів) або осіб, що мають права за договорами страхування;

6)  засновники використовують майнові цінності, що походять із незаконних або нерозкритих джерел;

7)  бізнес-план  страховика не підтверджує здатність страховика виконувати свої обов'язки;

8)           ведення діяльності таким суб'єктом страхової діяльності становить загрозу національній безпеці.

7. Уповноважений орган зобов’язаний повідомити про прийняте рішення протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття.

8.  Юридична особа набуває статусу страховика або перестраховика після внесення уповноваженим органом інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності відповідно до статті 16 цього Закону.

9.   За розгляд документів щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ та видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності Кабінетом Міністрів України встановлюється плата. Відповідні кошти  зараховуються  до Державного бюджету України.

Стаття 13. Найменування страховика

1. До повного найменування страховика повинні включатися слова “страхова”, “страхова компанія”, “страхова організація” чи похідні від них, а також вказівку на організаційно-правову форму.

2. Повне найменування страхової організації, яка має намір здійснювати страхування життя, повинне містити слова “страхування життя” чи похідні від них.

3. Повне найменування перестраховика повинне містити слова “перестрахова”, “перестрахова компанія”, “перестрахова організація” чи похідні від них.

4. Використання слів “державна” та „національна” або похідних від них у найменуванні страховика дозволяється за умови, якщо державна частка у статутному капіталі страховика становить 100 відсотків.

5. Не допускається використання найменувань, тотожних до вже існуючих найменувань страхових організацій чи подібних такою мірою, що може призвести до помилки у сприйнятті, або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює страховик

14. Статут страховика

1. Страховики (крім філій страховиків-нерезидентів) можуть бути створені виключно у формі акціонерних товариств.

2.  Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів, якщо вони попередньо провадили інші види діяльності, навіть у разі виконання положень цього Закону

3. Статут страховика повинен відповідати вимогам цього Закону та законодавства про господарські товариства.

4. Статут страховика, крім відомостей, передбачених цим Законом, повинен містити інформацію про:

1) галузь страхування, в якій має намір провадити діяльність страховик, або перестрахування як виключний вид діяльності,

2) розмір та порядок формування статутного капіталу страховика, види, номінальну вартість та форму випуску акцій страховика;

3) структуру управління страховиком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

4) порядок призначення зовнішньої аудиторської перевірки страховика;

5) організацію служби внутрішнього аудиту страховика.

 

Стаття 15. Статутний капітал та акції страховика

1. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика еквівалентний 3 млн. євро.

2. Розмір статутного капіталу, зазначений у частині першій цієї статті, розраховується за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день реєстрації статуту в органах державної влади.

3. Статутний капітал страховика повинен бути сплачений повністю на момент подання заяви для внесення інформації про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика, до Державного реєстру фінансових установ.

4. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу кошти, узяті в кредит (позику).

5. Продаж та придбання акцій страховика здійснюється на умовах, визначених цим Законом та законодавством.

6. Страховику забороняється здійснювати прямо або опосередковано будь-які інвестиції у статутний капітал юридичних осіб, у тому числі придбавати цінні папери, випущені такими юридичними особами, що прямо або опосередковано володіють істотною участю або контролем у страховику.

7. Страховики мають право здійснювати випуск лише іменних акцій.

Стаття 16. Ліцензії на провадження страхової (перестрахової) діяльності

1.  Обов’язковою умовою провадження страхової діяльності є наявність ліцензії, виданої в установленому порядку уповноваженим органом.

2. Уповноважений орган видає ліцензії на провадження класів страхування, зазначених у статтях 5 і 6, 7 цього Закону, або ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності.

Підставою для видачі ліцензії є відповідність заявника вимогам цього Закону.

3. Ліцензія на провадження перестрахової діяльності дає право приймати та передавати ризики у перестрахування за всіма класами страхування.

Ліцензії на здійснення конкретних класів страхування дають право приймати та передавати у перестрахування ризики за класами страхування, на які видані ліцензії.

Страховик не може отримати ліцензію на провадження перестрахової діяльності додатково до ліцензії (ліцензій) на здійснення конкретних класів страхування.

4. Ліцензія, видана уповноваженим органом страховику або перестраховику, не підлягає передачі для використання іншими особами.

5. Ліцензії на всі класи страхування та перестрахування видаються безстроково.

6. За видачу, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на певний клас страхування або перестрахування стягується плата 

Плата за видачу ліцензії сплачується одноразово.

Плата за видачу, переоформлення та видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

7. Страховики зобов'язані повідомляти Уповноважений орган про припинення здійснення страхової діяльності або про укладення договорів страхування у відповідній групі страхування протягом 7 робочих днів з дня припинення діяльності чи укладення договорів.

Стаття 17. Документи, необхідні для видачі додаткової
ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Для видачі ліцензії додатково до ліцензії (ліцензій) на провадження страхової діяльності, отриманої відповідно до статті 12 цього Закону під час внесення до Державного реєстру фінансових установ, страховик подає уповноваженому органові такі документи:

1) заяву встановленого зразка про видачу ліцензії;

2) висновок аудитора, внесеного уповноваженим органом до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження виконання страховиком вимог стосовно платоспроможності та пруденційних нормативів;

3) інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених цим Законом;

4) документи, передбачені пунктами 5-8, 16, 17, 18 статті 12 цього Закону.

2. Додаткова ліцензія на провадження страхової (перестрахової) діяльності видається згідно з ліцензійними умовами провадження такої діяльності, що затверджуються уповноваженим органом. У ліцензійних умовах провадження страхової (перестрахової) діяльності визначаються особливі вимоги та порядок контролю за їх додержанням.

3. Уповноважений орган повинен видати додаткову ліцензію або відмовити у видачі додаткової ліцензії протягом 30 робочих днів після надходження всіх необхідних документів.

Зазначений строк може бути продовжений головою уповноваженого органу на відповідний період, але не більше ніж на шістдесят робочих днів, у разі, коли зроблено запит до державних органів, органів місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі додаткової ліцензії документів або виникла необхідність у проведенні перевірки таких документів у інший спосіб.

Стаття 18. Залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду

1. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням ліцензійних умов;

3) страховиком подані документи не в повному обсязі.

2. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду страховик повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав у строк 15 днів з дня подання заяви про видачу ліцензії. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву.

Стаття 19. Підстави для відмови у видачі ліцензії страховику

 

1. Підставами для відмови у видачі ліцензії страховику є:

1) не розкриття в бізнес-плані здатності такого суб'єкта страхової діяльності виконувати свої обов'язки;

2) невиконання страховиком вимог стосовно платоспроможності та пруденційних нормативів;

3) невідповідність умов страхування вимогам закону;

4) невідповідність порядку визначення технічних резервів вимогам закону;

5) відсутність коштів у розпорядженні страховика, які є необхідними для надання послуг асистансу, якщо такий страховик збирається страхувати від ризиків, що передбачають надання асистансу.

2. Про відмову у видачі ліцензії страховик повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав відмови у видачі ліцензії у строки, передбачені для видачі ліцензії.

 У разі відмови у видачі ліцензії на підставах, зазначених у частині першій цієї статті, страховик має право повторно подати заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Стаття 20. Підстави для анулювання ліцензії

1. Підставами для анулювання ліцензії є:

1) не відповідність заявника ліцензійним умовам;

2) рішення про припинення страховика;

3) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих страховиком для видачі ліцензії, якщо така інформація мала суттєвий вплив на прийняття рішення про  видачу ліцензії;

4) нездійснення страховиком відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців після її видачі страхування (перестрахування). Днем початку здійснення страхової діяльності вважається день укладення першого договору страхування.

2. Уповноважений орган може відкликати ліцензію повністю чи в певній її частині.

3. Протягом 7 календарних днів з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії Уповноважений орган оголошує  про відкликання ліцензії в засобах масової інформації та на сайті Уповноваженого органу.

4. У випадку відкликання ліцензії страховик:

не може укладати договори страхування;

уже укладені договори страхування не можуть бути продовжені чи пролонговані;

страхові суми за укладеними договорами страхування не можуть бути збільшеними.

Стаття 21. Опублікування переліку страховиків, які провадять свою діяльність на території України

1. Уповноважений орган публікує  зведений звіт щодо страхового ринку , який містить перелік страховиків,  розмір отриманих страхових платежів, здійснені страхові виплати, суми сформованих технічних резервів за кожним з них та коефіцієнт збитковості. Зазначена інформація оприлюднюється у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті уповноваженого органу не рідше одного разу на квартал.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net