Докладніше про «вічну музику». Частина 3.

Частина 3. Дещо про експертизу, реорганізацію та слідчі органи

1.1.3 . Відповідно до п.1. ч. 2 ст. 79 ГПК господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Питання судової експертизи врегулювано в ГПК статтею 41. В Законі експертиза загадується в ч.1 п.7 ст.11 Закону. Пропоную трохи зупинитися на питанні чи є відмінності між цими експертизами і як це може вплинути на питання зупинення справи на підставі п.1. ч. 2 ст. 79 ГПК.

 1.1.3.1. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Проведення такої експертизи згідно з Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), доручається судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах.

Судова експертиза в справі про визнання банкрутом до моменту публікації оголошення згідно з ч. 5 ст. 11 Закону може бути призначена, наприклад, з метою встановлення суми заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором (щоправда, іноді суди виходять з позиції, що така необхідність може мати місце лише у випадку відсутності рішення суду або виконавчих документів щодо стягнення заборгованості з боржника на користь ініціюючого кредитора - див., наприклад, постанову ВГС України від 16 листопада 2005 р. № 72/14б-05), в зв’язку з необхідністю спеціальних знань в області економіки при вирішенні питання про наявність чи відсутність ознак неплатоспроможності боржника (див., наприклад, постанову ВГС України від 06 жовтня 2009 р. № Б-24/90-09. Застережу, що в окремих своїх постановах ВГС України вказує, що приймаючи ухвалу підготовчого засідання господарський суд не може вимагати для з'ясування законності вимог кредитора висновок судової економічної експертизи, оскільки заявником мають бути подані належні докази в підтвердження безспірності вимог (див, наприклад, постанову ВГС України від 24 листопада 2009 р. № Б-24/86-09).

ВГС України в своїх постановах виходить з позиції, що у випадку призначення судової експертизи й доручення її проведення судовому експерту, суд має всі підстави зупинити провадження у справі (див, наприклад, постанову ВГС України від 20 жовтня 2009 р. Б-24/85-09).

Згідно з ч.1 п.7 ст.11 Закону для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу За дорученням суду така експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку. Багато суддів притримуються думки, що зазначена експертиза не є судовою, оскільки має певні відмінності від судової експертизи і в разі призначення експертизи господарським судом в порядку ч.7 ст.11 Закону , провадження зупиненню не підлягає.

Обґрунтування в такому випадку приблизно наступне. Експертиза щодо фінансового становища боржника призначена господарським судом в порядку п.7 ст.11 Закону призначається не в позовному провадженні, а в процедурі банкрутства боржника, тобто не є у розумінні вимог ст.ст.41,42 ГПК судовою експертизою. Висновки спеціалістів в даному випадку мають характер рекомендацій господарському суду, виключно якому в даному випадку належить право прийняття рішення про введення процедури ліквідації боржника. Висновки оцінюються господарським судом в порядку ст.43 ГПК, та не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Отже, немає підстав для зупинення провадження у справі про банкрутство. Крім того, призначення комплексної (економічної та оціночної) експертизи фінансового становища боржника не перешкоджає проведенню підготовчого засідання та подальшого розгляду справи. Такої думки притримувався ВГС України зокрема у своїх постановах від 01 серпня 2007 р. № Б15/211-06, від 21 червня 2005 р. № 32/216б.

Можна відзначити, що підхід суддів до вирішення питання чи повинна зупинятися справа у разі призначення експертизи в порядку п.7 ст.11 Закону, відрізняється в залежності від регіону суду. Так, серед ухвал, в яких це питання вирішується позитивно, багато ухвал господарських судів Луганської, Харківської та Донецької областей.

Щодо експертизи в порядку ч. 7 ст.11 Закону слід зазначити також наступне.

По-перше, часто суд, призначаючи таку експертизу, крім всього іншого просить державний орган з питань банкрутства також здійснити аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного, приховуваного банкрутства або доведення до банкрутства підприємства боржника. В цьому ракурсі при реалізації «міжсобойчика» варто замислитись чи не несе вам така експертиза певної загрози. Попередньо рекомендую вивчити Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерстваекономіки України від 19 січня 2006 р. № 14.

По-друге, іноді державний орган з питань банкрутства відмовляється готувати на запити суду висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності не перевищує 25%. Наприклад, така позиція державного органу з питань банкрутства знайшла своє відображення в постанові Господарського суду Полтавської області від 03.06.2010 р. № 23/29, ухвалі Господарського суду Волинської області від 25.08.2010 р. № 7/172-Б.Відмова державного органу з питань банкрутства може стати підставою для подання клопотання про призначення судової експертизи, а як було зазначено вище, питань щодо можливості зупинення справи при призначенні судової експертизи менше.

Нагадую, що зупинення справи на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК є правом суду, а не обов’язком. Однак, навіть якщо суд не скористається правом не зупинити провадження у справі на підставі призначення експертизи, таке призначення вже є досягнення у справі затягування процесу, оскільки наслідком буде як мінімум відкладення розгляду справи (оголошення перерви) для формулювання питань та до отримання висновків експерта.

1.1.4. Ще однією підставою зупинення провадження у справі є надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Найчастіше мова йде про кримінальні справи, що порушуються за статтями 218-221 Кримінального кодексу України. В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.08 р. по справі № Б15/63-08 взагалі зазначено: «Провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину». Але суд може направляти матеріали справи для проведення перевірки й з інших питань, наприклад, законності дій арбітражного керуючого, посадових осіб боржника, дотримання інтересів кредиторів та держави, законності порядку реалізації майна, підроблення документів тощо.

Але часто суд лише виносить окрему ухвалу щодо необхідності проведення перевірки щодо наявності ознак злочину, направляє її відповідному правоохоронному органу і продовжує розгляд справи. Також слід відзначити, що порушення кримінальної справи не зупиняє розгляд справи про банкрутство. Окрім того, особи, що розігрують міжсобойчки часто не виявляють бажання спілкуватися з правоохоронними органами. Звичайно, якщо ви певні, що підроблення документів (чи інший склад злочину) не мало місце, нічого не заважає подати відповідне клопотання до суду про направлення матеріалів справи до слідчих органів. Питання чи задовольнить суд таке клопотання і чи зупинить на цій підставі справу.

1.1.5. П. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК передбачає зупинення провадження на підстав заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Однак, в справі про банкрутство можливість затягування справи на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК вкрай невелика.

У випадку повідомлення суд про реорганізацію кредитора суд, як правило, продовжує розгляд справи, а після затвердження судом реєстру конкурсних кредиторів вносить своєю ухвалою зміни в реєстр кредиторів.

Щодо реорганізації боржника зазначу наступне. Ухвалою про порушення справи про банкрутство, як правило, суд вживає заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони посадовим особам боржника проводити реорганізацію боржника. Окрім того, п. 1.4. Роз’яснення ВГС України № 02-5/289 від 18.09.97 р. зазначено, що у справах про визнання боржника банкрутом процесуальне правонаступництво боржника неможливе. У разі його ліквідації або реорганізації до порушення справи про банкрутство кредиторові слід відмовити у прийнятті заяви про визнання такого боржника банкрутом (пункт 3 статті 62 ГПК), а якщо ліквідація або реорганізація підприємства боржника відбулася після порушення провадження у справі, його слід припинити на підставі пункту 6 статі 80 ГПК.