Справи господарські – вирішальне слово за доказовою базою

Одним з найголовніших пріоритетів, задекларованих Україною, є залучення інвестицій та захист бізнесу, в тому числі в судовому порядку. Конституція України наголошує, що здійснення правосуддя на засадах верховенства права повинно гарантувати кожному право на справедливий суд. Суб'єкти господарювання не є виключенням.

Документом, який власне регламентує роботу господарських судів та встановлює порядок судочинства у них, є Господарський процесуальний кодекс України (ГПК).

Звернутись до господарського суду має право будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець (а у виключних випадках фізична особа, яка не є підприємцем), які вважають, що їх права чи інтереси були порушені.

Право кожної особи на звернення до господарського суду: особливості та витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК, абсолютно кожна особа має право звернутися до господарського суду та отримати розгляд своєї справи.

Таке право передбачене для:

• юридичних осіб;

• фізичних осіб-підприємців;

• фізичних осіб, які не є підприємцями;

• державних органів;

• органів місцевого самоврядування;

• осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших.

Вищезазначені особи можуть звертатись до суду у справах, які пов’язані з виконанням договорів, визнанням права власності на об'єкти нерухомості, зі спорами у корпоративних відносинах. Сюди відносяться спори між членами юридичної особи, засновниками чи акціонерами, у тому числі тими, які вибули. До розгляду також допускаються справи щодо банкрутства чи майнових вимог до боржників, спорів у сфері правочинів стосовно акцій, паїв, часток та інших корпоративних прав між юридичними особами та їх посадовцями, навіть тими, повноваження яких були припинені.      

Власне, звернення до господарського суду супроводжується подачею відповідної заяви (позову). Такий документ повинен бути складений в письмовому вигляді та підписаний позивачем чи його представником. Разом із заявою позивач також повинен підготувати її копії та передати всім учасникам справи. До того ж, окрім заяви, позивач зобов’язаний у встановленому порядку сплатити судовий збір (станом на 2021 рік це мінімум 2270,00 грн) чи надати документи, які підтверджують законне звільнення від його сплати. Крім плати за подання заяви, судові витрати також можуть включати додаткові витрати на  залучення експертів, перекладачів чи вчинення додаткових процесуальних дій.

Звісно, позивач повинен обов’язково забезпечити надійну доказову базу, підкріплену письмовими чи електронними документами, що підтверджують порушення його прав. У разі необхідності, до позовної заяви може бути додане клопотання про призначення експертизи, забезпечення доказів або позову, що також тягне за собою додаткові судові витрати.

Права та обов’язки сторін в господарському судовому процесі

Господарський процесуальний кодекс регламентує ряд прав для учасників судових процесів. Зокрема ч. 1 ст. 42 Кодексу свідчить, що всі учасники справи мають право ознайомитися з матеріалами та зробити їх копії чи витяги. Позивачі та відповідачі мають право надавати докази своєї правоти, брати участь у дослідженні доказів, а також ставити питання іншим учасникам справи, у тому числі свідкам чи експертам. У разі незгоди з рішеннями суду, учасники процесу можуть оскаржувати їх у визначеному законом порядку. На будь-якій стадії судового процесу учасники можуть укласти мирову угоду та припинити розгляд справи.

Окрім прав, учасники судового процесу також мають певні обов'язки. Зокрема ч. 2 ст. 42 ГПК свідчить, що всі учасники справи повинні виявляти повагу до суду та всіх учасників процесу, а також сприяти повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи. У разі визнання судом обов’язковою явку учасників на судовому засіданні, вони повинні там обов’язково бути. Крім того, учасники зобов’язані надавати усі наявні у них докази чи пояснення, які допоможуть прискорити розгляд справи та виконувати всі процесуальні обов’язки, визначені законом чи судом.

Формування доказової бази

Господарський процесуальний кодекс визнає доказами будь-які дані, які встановлюють наявність або відсутність фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Це можуть бути певні електронні чи письмові документи, покази свідків чи висновки експертів. Кодекс дає змогу кожній стороні спору використовувати всі законні методи доведення своєї правоти, в тому числі за допомогою адвоката.

В ході здійснення представництва особи у господарському суді адвокат має право подавати запити до органів державної влади чи місцевого самоврядування, установ, громадських організацій чи фізичних осіб на отримання потрібних даних. Така інформація може бути надана суду в якості доказу. Звісно ж, отримання будь-якої інформації та її подальше використання в формуванні доказової бази повинне відбуватись за попереднім погодженням з клієнтом. Крім того, адвокати мають право замовляти експертизу чи висновок експерта, в тому числі й власним коштом або за кошти клієнта.

Всі зібрані та опрацьовані адвокатом докази мають бути передані до суду. В свою чергу, як вже було сказано раніше, позивач зобов’язаний надати докази своєї правоти у момент подання заяви до суду. Вони також є складовою доказової бази, яку формує адвокат. Якщо докази не були подані у встановлений законом або судом строк, вони не приймаються до розгляду судом. Винятком є випадки, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк поважними причинами, які сприйняті судом.

Власне для всіх учасників розгляду справи у господарському суді варто завчасно подумати про наявність надійного правового супроводу. Щонайменше це потрібно для простішого орієнтування в нормах закону та регламентах подання тих чи інших документів. В противному випадку є ризик програти справу навіть маючи переконливі докази на руках.