Зайві землі Міноборони – місцевим радам

Незабаром, у серпні, ми відзначатимемо 23-ю річницю Незалежності України і одночасно краху Радянського Союзу. Після розпаду тоталітарного гіганта, незалежна Україна, як не дивно, крім пасивів отримала в спадок і певні активи. Облишимо тему справедливості р

Незабаром, у серпні, ми відзначатимемо 23-ю річницюНезалежності України і одночасно краху Радянського Союзу. Після розпаду тоталітарногогіганта, незалежна Україна, як не дивно, крім пасивів отримала в спадок і певніактиви. Облишимо тему справедливості розподілу радянської спадщини. Повернутиминуле не вдасться. Однак, радянські матеріальні набутки, за відсутності умінняраціонально їх використовувати і за надмірного потягу чиновників «щось вкрасти»,обертаються в цілий жмут соціально-інфраструктурних проблем. Однією з головнихза умов сьогодення є використання «успадкованого» оборонного майновогокомплексу і земель.

Щодо військового майна – жодних проблем. Арміяповинна позбутись непотрібного баласту з користю для себе, оскільки економікаУкраїни не дозволяє утримувати велетенську армію з застарілою технікою тароздутим штатом. А от стосовно землі – є ціла низка запитань. Військові частиниза союзу зазвичай розташовувались або в населених пунктах, або поблизу них. Земля,на якій були дислоковані частини, вилучалася в місцевих громад, а військовимчастинам надавалось право постійного користування ними. Наголошу, йшлося прокористування, а не власність. Саме тому розпродаж Міністерством оборони земель,які фактично належить місцевим громадам, виглядає, м’яко кажучи, сумнівним. Якможна продавати те, що тобі не належить, те, що ти отримав колись не у власність,а у користування?

Виходячи з того, що землі оборони знаходятьсяв Збройних Сил лише у користуванні, а розпоряджається ними Кабінет МіністрівУкраїни, то відповідно до статті 142 Земельного кодексу виключно Кабмін має правоприпиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земельоборони, та інформувати про це місцеві органи виконавчої влади й органи місцевогосамоврядування.

Треба зазначити, що в цих населених пунктахживуть військові, нинішні чи колишні. І мешкають вони в будинках, які дотеперзнаходяться на балансі структур Міноборони. Стан цих будівель жалюгідний. Заборгованістьза їх утримання перед місцевими ЖЕКами за комунальні послуги – вражає. Місцевавлада не поспішає перебирати їх на свій баланс. Та й для чого їй це? Ремонт таподальше утримання цих будинків потребують значних коштів, яких у місцевихбюджетів немає. А тим більше, у розрізі постійних «вибриків» держказначейства, якесвавільно заморожує рахунки місцевих громад. Не має таких коштів і міністерствооборони.

Щоб вирішити важливу проблему утриманняжитлових будинків військовослужбовців, міністерству оборони варто сісти за стілпереговорів з місцевим самоврядуванням. Метою переговорів має стати взаємовигіднадомовленість. За цією домовленістю місцеві органи влади приймали б на балансбудинки військових. Як плату за ремонт та подальше утримання багатоповерхівок, міністерствопередало б громадам надлишки земель та цілісних майнових комплексів, вивільненихвнаслідок реформування Збройних Сил.

За отримані від продажу землі та майна кошти,місцева громада могла б утримувати будинки, де мешкають військові, здійснювати їхремонт. Це саме стосується населених пунктів поруч з аеродромами, які давно недіють і діяти вже не будуть. Міністерство оборони займає значні площі землі, заяку не платить і ніяк не використовує. В той же час міста і села потребуютьдодаткових площ для ведення сільського господарства чи житлової забудови. Тим більше,що із ліквідацією військових частин їхня земля здебільшого вже давно невикористовується за цільовим призначенням.

Саме головне, що приймати такі рішення потрібнонегайно.

До прикладу, у місті Стрию та його околицях, щона Львівщині, в розпорядженні Міністерства оборони України знаходиться понад 500гектарів землі та об'єктів колишньої оборонної інфраструктури, які давно невикористовуються і, сподіваюся, вже ніколи не будуть використовуватися запризначенням. Це колишні землі військового аеродрому, які сьогодні знаходятьсяу віданні ДП «Аеропорт Львів-2».

Приблизно із початку 2000-их років ці землі, майно,військові частини та містечка почали потрохи припиняти свою діяльність. Роківчерез 5 перестали існувати повністю. Органи місцевого самоврядування одразу жвступили в діалог із Міноборони, що б ці землі та майно перебрати на свійбаланс. Прийняли всі процедурні рішення для реалізації цієї передачі. Однак, увисоких Міністерських кабінетах, звичайно, не знайшлося альтруїстів щоб ось такзадарма громадам віддати стільки активів. Зволікання продовжуються й досі. А зацей час від майна залишилися лише спогади і величезні борги перед громадами закористування земельними ділянками та утримання будинків військовослужбовців.

Саме тому я звернувся із запитом до Міністраоборони з проханням невідкладно ініціювати передачу земель і майна Міністерстваоборони України у комунальну власність Стрия та територіальних громадСтрийського району. Ще один запит, схожого змісту було оголошено від когось ізколег-депутатів. Значить проблема важлива, зволікати більше не має права. Будемосподіватись, що вона знайде своє швидке вирішення.