Паранджа для поліцейської Гюльчітай України

Усі казки, відомо, колись неминуче закінчуються. Як і ця, про начебто оновлену, новітню поліцію. Хоча чи було там усе так вишукано й чарівно навіть з першого дня запуску заокеанського проекту, як малювалося – велике запитання? Добре лиш те, мабуть, що на це пішли американські гроші, а не жалюгідні наші податки. Радісне ж бризкання слиною з приводу того, що записуватися в нові правоохоронні органи в окремих містах прийшло по декілька тисяч молодих людей один день, швидше не ознака поваги до новації, а прикмета нашої жалюгідної бідності. В Україні працює тисячі нікому не потрібних вишів, які немовби млинці у масляну штампують за гроші батьків дипломи для молоді, які на 99,9 відсотків залишаються незатребуваними. Вже мільйони юнаків і дівчат з немовби вищою освітою згаходяться без будь-якої роботи. І казати, що вони записуються на конкурси в копи заради любові до репресивного апарату держави – блюзнірство, якщо не повна маячня. Молоді просто нікуди подітися, немає за що жити, ось що насамперед веде їх до патрульної поліції. Але не про це нині моя мова.

         Декілька років тому у Литві виник грандіозний скандал. Тодішній глава держави Артурас Паскаускас своїм указом представив литовське громадянство своєму приятелю-партнеру з Росії. Закінчилося це дуже швидко й плачевно: під тиском громадськості президент змушений був подати у відставку, пішов у небуття.

         Цинізм П. Порошенка добре відомий, особливо щодо Конституції. Але й тут він, либонь, переплюнув сам себе, коли став вручати паспорти якомусь дивному грузинсько-російському десанту, підсаджуючи новоспечених «громадян України» на найвищі посади в державі. Влаштовуючи, казати б, дивні подарунки гастарбайтерам з барського плеча.  Подібне сталося і відносно такої собі пані Хатії Декануїдзе. Начебто в Грузії, яка, до речі, понад десять разів є меншою від України, вона за часів правління Міхеїла Саакашвілі займала пост начальника академії поліції чи навіть була там із місяць-другий міністром освіти. Щоправда нам ще нічого не відомо про те, що це був за фахівець. І чому ми маємо сприймати на віру те, що вона неперевершений організатор і поборник дотримання законодавства, новаторства і тому подібне. Он уже ж маємо «фахівця» із Джорджії на посту міністра охорони здоров’я при якому рівень корупції, організаційного бедламу в галузі зріс у рази. А де, скажіть, будь ласка, подівся цей рожевощокий борець з корупцією з Генеральної прокуратури України? Втік під крило М. Саакашвілі в Одесу? У Києві навіть не з’являється…  А тут знайшлася нова «месія», їй, як карету під парадне, подали пост Начальника поліції України. Позаяк, бачите, заявила, що любить Грузію і Україну…

         Усе це, як каже мій кум, занадто слизьке, немовби мило в лазні: у руках не втримаєш… Позаяк усе проявляється не в словах, а на конкретних справах. Як у Біблії сказано: судіть по справах їхніх. А справи такі: другою особою в Нацполіції – керівником кримінальної поліції Х. Декануїдзе призначила людину з охоронного сонму В. Януковича. Міліціянта, котрий у пору Майдану опікувався питаннями слідкування за активістами, прослуховуванням комунікації революціонерів, очолював у міністерстві В. Захарченка службу кримінального розшуку. А всі повстанці, як відомо, відносилися донецькими до кримінальних злочинців. Починаючи від школярів, студентів, яких ловили на тому, що вони звозили шини до центру столиці.

         Саме завізна грузинська дівчинка, підсаджена П. Порошенком, напевне ж, з перепою на найвищу посаду в новій правоохоронній системі, підписала наказ про призначення такого собі В. Паскала, орла Захарченка, на посаду свого першого заступника, керівника кримінальної поліції України. Звичайно ж, з подачі очільника МВС А. Авакова, який у цьому міліцейському перевертню (служив одній владі репресуючи майданівців, тепер служить іншій у ще вищій іпостасі), з якогось дива, душі не чає, за активної підтримки його політичного побратима А. Яценюка.

         Рішучий протест активістів Громадського люстраційного комітету і народних депутатів України, який відбувся під стінами МВС п’ятниці, 27 листопада ц.р., міліцейсько-поліцейським начальством сприймається, як заколот… ляльок у театрі. Мовляв, пошумлять і присядуть… Хатія Декануїдзе відмовилася навіть вийти до протестантів, посилаючись на зайнятість. Виглядало це так: пішли ви всі далеко… І тому народний депутат Д. Добродомов змушений був, використовуючи свій представницький мандат, штурмувати апартаменти нової великої начальниці.

         Висновок головної поліціянтки, котра, либонь, грає роль скромниці Гюльчатай, ховаючись від людей у кабінеті, як за паранджею,  такий: ніяких доказів протиправних дій В. Паскала щодо майданівців у неї немає. Якщо в когось вони є, заявила вона В. Добродомову, нехай передають на розгляд.

         Уся комедія МВС під керівництвом, замічу, не змінно одного й того пост-майданного міністра щодо покриття і навіть возвеличення бандитів Абдули на головній площі країни (якщо вже говорити про злочинну мафію В. Януковича в руслі кінофільму «Біле сонце пустелі») викликає не просто тривогу, а справжню ненависть до того, як виводять з-під відповідальності всіх учорашніх карателів, відбілюють їх новими постами у правоохоронних структурах. Невже там, на вулиці О. Богомольця, не розуміють, що всі, хто був підручними карателів Захарченка мають піти у відставку, забути про погони і вогнепальну зброю від держави на боку? Бо вони воювали на стороні ворогів народу в часи Революції Гідності. І, як на мене, то просто дурновато виглядають слова поліцейської Гюльчітай, якій я чомусь маю збирати факти,  доводити, що її переший заступник залишається навічно ворогом українського народу через те, що виконував функцію головного псячого сторожа і наглядача в донецькому гетто. Які ще потрібні докази цього, коли залишилися не знищеними документи, після замітання слідів міліціянтами, котрі свідчатьь: саме В. Паскал був на чолі всієї служби переслідування повстанців. Хіба цього мало? Невже потрібно приносити скальпи?

         Цей грузинський пасаж про необхідність якихось нових доказів при наявності документального підтвердження юридичного факту участі В. Паскала в організаційній структурі міністерства внутрішніх справ В. Захарченка щодо стеження за невдоволеними режимом В. Януковича свідчить лише про низький рівень політичної культури Начальника поліції України. Як людина з таким примітивним кругозором може бути одним з керівників правоохоронної системи держави? Погодьтесь: справді важливе питання…  

Для нової поліції Паскал, немовби Януковича вовчий оскал...