Зраду замуровують у Конституцію

Тільки дурень, або зрадник, який хоче нанести щонайбільше збитків у війну родині розшиває власну хату, щоб поміняти кладку в фундаменті. Тільки дрімучий ворог народу у пору кривавої агресії сусіда затіває фундаментальну перебудову Конституції держави. Стільки ж є розумних людей у державі, а позапихали свої язики в одне місце, і мовчать, коли кричати потрібно: «що ви робите?» «Навіщо чіпаєте святе – Основний закон держави на якому стоїть Україна?» Тільки соловей Гройсман витинає, яке ж це буде величезне фінансове диво з якоюсь там децентралізацією. У період війни, зазначу, потрібна не децентралізація, а централізація всіх і всього для перемоги над ворогом. Розкрийте очі, панове начальники! Загляньте до історій визвольних воєн, подібного не вчиняв ніхто й ніколи, коли йшов до перемоги. Відвоюєте, панове,  Донбас, Крим, тоді, хоч і самі - Гройсман з Порошенком йдіть керувати сільськими радами, покажіть, як це потрібно робити на місцях для розквіту самоврядування. А сьогодні оборонятися треба, з автоматом у руках… Під єдиним началом.

Нині ж децентралізація – це здійснення плану Путіна щодо ним запропонованої федералізації, або точніше б сказати - дроблення України. І до цього, як бачимо, активно тепер чомусь приєдналася завжди «глибоко стурбована»  Європа. Мабуть, щоб помиритися з Путіним, віддати на поталу Україну через приєднання до неї п’ятим колесом розтрощених російськими агресорами територій окупованого Донбасу.

Генеральний секретар Ради Європи пан Ягланд першим нинішнього літа заявив, що Україна повинна в своїй Конституції позначити особливий статус Донбасу. Думали, що норвежець, щось там наплутав. Коли ж це саме під час візиту в Україну заявив комісар ЄС з політики сусідства і розширення Йоганнес Ган. Заверещала стривожена українська преса, пан Ган вибачився, мовляв. його не правильно зрозуміли. Якби ж то так! Цими днями, здається, 10 липня ц.р. «солодка європейська парочка» - фрау Меркель та мосьє Олланд публічно в бесіді з П. Порошенком підтвердили – Європа вимагає, щоб Україна в своєму Основному законі визначила особливий статус Росією окупованого Донбасу.

Тобто, офіційно зафіксували те, чого хоче Москва: Україна не унітарна держава, а країна з сірою зоною. Клеймом Кремля. І цей хвіст, кінець якого знаходитиметься аж побіля мавзолею Леніна, має керувати українською державою.  

Як це, запитаєте? А ось як.  

Іще 13 квітня ц.р. представники терористів з так званих «ДНР» та «ЛНР», Денис Пушилін і Владислав Дейнего направили до Конституційної комісії України на ім’я Володимира Гройсмана та в Мінську контактну групу умови, за яких вони готові бути в складі України. Вони хочуть суттєво переписати українську Конституцію. Вимагають включення до головного закону країни додаткового розділу, що закріплює особливий правовий статус окремих районів Донбасу. Також ватажки бойовиків пропонують поправки в статті Конституції про судову систему, про прокуратуру, про місцеве самоврядування та про адміністративно-територіальний устрій України. Ще представники псевдореспублік хочуть закріплення в Конституції позаблокового статусу України.

Будьте певні, ЯКЩО В КОНСТИТУЦІЇ, АБО НАВІТЬ В ОКРЕМОМУ ЗАКОНІ УКРАЇНИ буде закріплено якийсь специфічний статус Донбасу, все що вище окреслене з їхніми жахливими вимогами  гадюкою влізе в тіло Конституції. Якщо не тиском через Європу і Захід, то танками Москви.

Особливий статус бодай для одного квадратного метра, це розкол усієї України. Важко уявити собі, що люди, які вбивали українців, будуть вільно гуляти в Києві чи у Львові. А ще гірше, будуть у Верховній Раді всіх нас учити жити по-рашівськи. Вони ж уже мають досвід.

Аби краще зрозуміти, до якого трагічного рубежу підвела нас команда відомого миротворця і маріонетки європейських політиків типу меркель-олланд, починайте статтю Степана Хмари – вона тут. Вам одразу стане огидним медовий голосок парламентського соловейка Гройсмана про великі блага, які несе Україні децентралізація.

Я лише зверну увагу всіх на чорну нумерологію з числом 16 у календарі для сучасної України. Згадаймо бодай драконівські закони Януковича 16 січня… Далі був закон від 16 вересня 2014 року, коли під проводом О. Турчинова  прийняли голосуванням без оприлюднення його результатів, явно написані у Москві «особливості місцевого самоврядування» в Донецькій та Луганській областях. Їх нинішня парламентська коаліція, на зорі свого створення, рішуче намічала начебто відмінити. Мабуть, забули зробити це, або хтось впливовий не дозволив. Тепер ось уже й Вікторія Нуланд, Держсекретар США з питань Європи й Євразії, спеціально прилетіла з Вашингтона, аби персонально прослідкувати за тим, щоб 16 липня 2015 року Україна повісила для себе самої зашморг з Донбасом (а чому, до речі, без Криму?) і проголосувала за те, щоб внести поправки в Конституцію України з позначенням особливого статусу певних територій.

Фактично вийшло все так, як задумав Адольф Кремлівський. За що ж тоді загинули тисячі українців?

***

Що потрібно робити?

Рятувати наш спільний родинний дім – Конституцію України. Шкода, що в державі немає високого морального авторитета. Аксакала, до якого могли б прислухатись, за якими б пішли лідери політичних сил насамперед. Ним би мав бути, як мені видається, насамперед Леонід Кравчук, перший президент держави. Але його безбережне  прислужництво в стилі «чаво ізволітє?» кожній новій владі перетворило в банального посіпаку чергового режиму, який і тут вже забив долоні від схвалення різноманітних новацій, котрі спрямовані лише на одне – перетворення нещодавно лише відновленої парламентсько-президентської держави у модель устрою як за царату а ля Янукович. Про узурпатора Кучму немає що й казати, окрім того, що його давно вже потрібно погнати з посади представника України на переговорах у Мінську. Те представництво, як показало життя, потрібно понижувати до рівня участі в ньому від української сторони директора департаменту МЗС, як мінімум, а то й виконання покарань Мінюсту. Бо нічого хорошого бульбашні раунди перемовин Україні не дали, ніж оцієї біди, яку тепер нав’язують закордонні «помічники» державі нашій. І щоденні жертви на фронтах сходу держави, де безкінечно гинуть наші військові, пов’язанні зобов’язаннями не стріляти, коли ворог лупить по наших позиціях зі всіх своїх стволів.    

У Пасічника Ющенка вічні жнива зі збору меду й черепків. Ті, хто називав себе авторитетами громадського об’єднання «1 грудня», колишні борці за нову Україну, явно заплутались у високих пенсіях і душевності побутових умов, якими обтяжили їх на старості років – заплили жиром, одірвалися від політичного життя.

Як бачимо, що це велика біда, коли в державі немає опозиції. Не покладатися ж нам на регіоналів, нелюстрованих членів донецького клану?

Тому ситуацію мають рятувати об’єднуючись керівники політичних партій і рухів. Під вантажем загроз державі треба помиритися лідерам «Самопомочі» й «Свободи», об’єднати національно-патріотичні сили проти зовнішніх серйозних викликів. Де той бойовий «Правий сектор», чому мовчить? Партія «Захисників Вітчизни», це ж ваш час виходу на барикади! Невже не розуміють загроз у «Батьківщині», Радикальній партії? Чому потух завжди активний рух «Чесно»? Де Народний рух України? Патріоти з числа колишніх соціалістів? Автомайдан? Завжди прозорливий і голосистий «Реанімаційний пакет реформ».

Велика надія на заступника голови Верховної Ради України Оксану Сироїд. Вона єдина на верхніх бантинах влади розуміє всю небезпеку порушення устоїв Конституції в воєнну годину і на повний голос говорить про безпрецедентний тиск Заходу й США на українських парламентарів за повелінням Москви. Думається, що потрібно закликати всіх народних депутатів об’єднуватись довкруги юриста, милої пані Сироїд.

Особливе слово до колег журналістів. Ви, друзі, як ніхто інший розуміє, завжди відчуває загрози суспільству. Скільки разів полум’яним своїм словом ви відвертали небезпеки від суспільства. Не мовчіть і нині. Чому не було обговорення змін до Конституції в народі? Чому високі пани начальники забули норму статті п’ятої Основного закону про носія і основне джерело влади в Україні? Ні, потайки, за вказівкою навіть з Берліна чи Парижа змінювати устої нашого життя на догоду Кремлю протиправно.  

Но пасаран! Вони не пройдуть!