Реорганізація Музичного театру для дітей це приховане знищення театру?

Колектив Київського муніципального академічного театру опери і білету для дітей та юнацтва, побоюється перепрофілювання закладу культури у «Сковорода центр», бо вбачає у цьому штучно створену ситуацію з привласнення будівлі театру.

 Відповідне звернення з проханням сприяти збереженню Театру у зазначеному приміщенні за адресою: вул. Межигірська, 2 та створенню сприятливих умов для роботи надійшло до мене від Головного диригента театру С.Голубничого, Художнього керівника балету театру Т.Боровика, Головного хормейстера театру А.Масленнікова, Головного художника театру Л.Нагорної та голови профспілкового комітету театру В.Калітовського.

 Громадськість та колектив боїться, що реорганізація Театру робиться не просто заради втілення новацій та розвитку закладу культури, а задля надання можливості зміни власника приміщення, в ході запровадження цих новацій. І я не засуджую громаду за такі побоювання, адже влада щодо цього закладу культури проявила себе далеко не найкращим чином.

 Нагадаю, що влада, яка мала б захищати муніципальний заклад культури, всіляко «допомагала» бізнесменам, які намагаються приватизувати будівлю театру: спочатку провладна більшість Київради надала дозвіл на таку приватизацію, а ВРУ минулого скликання прийняла рішення про виведення будівлі з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації. І хоча театр подав позов до суду щодо незаконності дій влади, питання наразі залишається відкритим, бо прокуратура не побачила у діях влади нічого протизаконного.

 Ще одним підтвердженням намагань влади знищити театр, на думку колективу, є постійна зміна керівництва закладу культури. Відтак, з 2012 року в театрі змінився вже третій директор і кожен, під тиском Управління культури, скорочував штат працівників театру. 21 жовтня 2013 року Департамент культури призначив чергового художнього керівника театру без проведення конкурсу на заміщення вакантних посад. За скаргами колективу, новий керівник немає жодного досвіду роботи в музичному театрі, а тому демонструє дилетантське розуміння функціонування такої складної структури, як театр опери і балету.

 Я з великою повагою ставлюся до нового художнього керівника театру – В. Троїцього, і до Г. Сковороди, іменем якого хочуть назвати центр, але в даному випадку йдеться не про фігуру нового керівника і не про постать видатного українського філософа, і навіть не про бажання Департаменту модернізувати згаданий театр. Річ в тім, що Київський муніципальний академічний театр опери і білету для дітей та юнацтва – це єдиний у світі театр опери і балету для дітей та юнацтва. Якщо київська влада не здатна чи не має бажання допомогти колективу зберегти приміщення від нецільового використання, зберегти колектив, дати йому змогу, без страху залишитися без роботи, відстоювати репертуарну політику та творчу позицію, то, можливо, заклад культури варто передати у державну власність.

 Звернувся до голови КМДА О.Попова з вимогою оприлюднити плани влади щодо перепрофілювання Київського муніципального академічного театру опери і білету для дітей та юнацтва у «Сковорода центр», надати концепцію реорганізації закладу культури, а також зробити все можливе, щоб Київрада прийняла рішення, яке б забороняло приватизацію цього приміщення.