Хочу здолати в тюрмах корупцію щодо користування мобільниками та Інтер

У Парламенті зареєстрований законопроект № 3025 «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо надання засудженим особам права на користування Інтернетом)», ініціатором якого є й я.

Надаючи можливість ув’язненим зберігати контакти із зовнішнім світом завдяки сучасним інформаційним технологіям, можна мотивувати їх до перевиховання, допомогти зрозуміти, що суспільство не відвернулося від них, що встановлена законом відповідальність за їх діяння та відбуття встановленого законом покарання не означає, що вони викреслені з соціального середовища та приречені нести клеймо злочинця все життя.

Я впевнений, що цей законопроект буде прийнятий, оскільки від суми і тюрми не зарікайся, як кажуть в народі. Тож, немає ніякої гарантії, що за нинішньої влади та її куплених судів за гратами не опиняться твої знайомі, родичі чи й ти сам. А значить гуманізація ставлення до ув’язнених - це справа, яка стосується кожного.

Готуючи цей документ, та попередній законопроект №2022 від 16.01.2013 про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо забезпечення права засуджених осіб на користування мобільним зв'язком в установах виконання покарань), виходили з того, що наші суди, на відміну, від сталінських, не виносять вирок типу – 25 років тюрми без права переписки.

Таким чином за вироком ніхто з ув’язнених не позбавлений права користуватися тим самим мобільним зв’язком чи Інтернетом, а значить треба законодавчо підтвердити право людини на доступ до інформації та комунікації. Справді, Інтернет - це не лише Фейсбук та блоги, а ще й необмежена кількість цінної, в тому числі і професійної інформації, яка необхідна кожному ув’язненому, який вийшовши з тюрми захоче працювати за професією, а не йти займатися крадіжками чи бандитизмом. Тож, обмежувати доступ до Інтернету, це те саме, що обмежувати доступ до бібліотеки.

Як говорить міг колега-співавтор законопроекту А.Павловський: «На думку експертів, коли буде визначено, що певний вид злочинів й вимагає позбавлення людини права користувалися Інтернетом і мобільним зв’язком, то тоді треба буде передбачити таке покарання в певних статтях Кримінального кодексу додатково до покарання ув’язнення шляхом позбавлення волі. Зрештою, вже зараз, коли людина знаходиться під домашнім арештом, чи відбуває покарання умовно, вона необмежено користується такими засобами комунікації і освіти, як Інтернет».

Довідка: Світовий досвід демонструє ефективність використання комп’ютерів та засобів зв’язку для виховання осіб, які відбувають покарання. Використання Інтернету, електронної пошти під наглядом допускається у 49 корекційних установах США та у п’ятьох канадських провінціях. Виховання за допомогою комп’ютерів здійснюється у деяких тюрмах Австралії та Румунії, у Великій Британії засудженим дають ігрові консолі для розвитку пам’яті та логічного мислення. У Норвегії всі ув’язнені мають доступ до Інтернету навіть в камерах, у Азербайджані анонсовано урядовий законопроект про дозвіл на використання Інтернету в тюрмах.

Хоча в Україні ув’язненим зараз заборонено мати мобільні телефони, смартфони та комп’ютери, на практиці їм вдається користуватися такими пристроями у тюрмах, оскільки всім зрозуміло, що це невід’ємні атрибути сучасної цивілізації, тому архаїчні заборони на використання інформаційних технологій в установах виконання покарань стають не більш ніж фактором посилення корупції у пенітенціарній системі.

Україна не має стояти осторонь сучасних тенденцій розвитку засобів виховного впливу на осіб, що відбувають покарання у пенітенціарних установах. Окрім того, враховуючи дані резонансних журналістських розслідувань про нелюдські умови утримання засуджених в установах виконання покарань, забезпечення права засуджених осіб на контакти із зовнішнім світом сприятиме розголосу подібних проблем і стимулюватиме їх вирішення.