Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

Влітку цього року набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Влітку цього року набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». До цього моменту діяльність товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) в Україні регулювалось ще законом 1991 року, який, попри внесення до нього змін та прагнення до актуалізації, щонайменше, став застарілим морально.

Чимало його норм в частині регулювання діяльності ТОВ слід було систематизувати, а також втілити на правовому рівні такі новели, як, наприклад, корпоративні договори, безвідкличні довіреності тощо. Актуальність правового регулювання виходить навіть з того, що організаційна форма ТОВ станом на листопад цього року була у половини всіх юридичних осіб в Україні (більше 600 тис.).

Ось деякі нововведення, впроваджені Законом, на які хотілося б звернути увагу та надати коротку оцінку:

1. Скасовано максимальну кількість учасників ТОВ

Раніше така юридична особа не могла налічувати більше 100 учасників, а відтепер обмеження відсутнє. Більшість практиків звертають увагу, що це радше відкриває можливість для акціонерних товариств з більш ніж 100 учасниками перетворитись у ТОВ, спростивши умови адміністрування капіталу, зменшивши обсяги звітності тощо.

2. Вдосконалено регулювання корпоративного договору

Раніше він називався «договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю», проте нове поняття є більш зрозумілим в контексті міжнародної практики. Суть корпоративного договору не змінилась, однак було розширено його предмет шляхом виключення переліку відносин, які він може регулювати. Також змінено умови, за яких договір може бути визнано нікчемним.

3. Щодо безвідкличної довіреності, то було передбачено можливість довірителя вимагати припинення користування нею у випадках порушення його прав, а також її скасування за рішенням суду. В цілому це відповідає суті безвідкличності, довірителю не слід мати можливість в односторонньому порядку припиняти її дію, оскільки це порушувало б баланс відносин між ним та довіреною особою, в тому числі в якості забезпечення за корпоративним договором.

4. Суттєво скорочено перелік обов’язкових для проведення державної реєстрації відомостей, що мають міститись у статуті

Фактично, єдиними обов’язковими складовими стали найменування, органи управління та їхня компетенція, а також порядок вступу та виходу з товариства, що спрощує складання та використання такого документу. Водночас, відсутність вимоги щодо відображення розміру статутного капіталу та засновників товариства може негативно вплинути на можливість перевірки правомочності рішень загальних зборів у майбутньому, тому що в ЄДР не можна перевірити ці дані станом на певну дату у минулому.

5. Більш чітко врегульовано питання внесення часток до статутного капіталу товариства при його створенні.

Так, строк внесення зменшено з 1 року до можливих 7 місяців, а також встановлено порядок формування попередження боржнику про прострочення його внеску. Такий підхід дозволить більш чітко відслідковувати статус фактичного формування статутного капіталу та формалізує застосування наслідків його невнесення шляхом вимоги до наявності проміжного попередження, яке засвідчуватиме факт прострочення та розмір невнесеної частки.

6. Скасовано можливість встановлювати у статуті заборону на відчуження частки учасника третій особі. Однозначно, це є позитивною зміною, оскільки раніше це могло обмежувати учасників розпоряджатись своїм майном або навіть призводити до збитків власника частки, залежно від фінансового становища товариства. Водночас, відтепер в статуті можна передбачити навіть відсутність переважного права купівлі частки учасниками товариства, що надасть змогу зробити процеси купівлі-продажу частки ще більш оперативними.

7. Вдосконалено порядок виплати дивідендів, який раніше на рівні законів було майже не врегульовано. При цьому строк, періодичність та форма виплат можуть змінюватись відповідно до статуту або одностайного рішення загальних зборів відповідно. Також важливим є посилення відповідальності посадових осіб товариства, яку вони відтепер несуть солідарно разом з учасниками в частині повернення дивідендів, якщо їхні дії призвели до неправомірних виплат (наприклад, підроблення фінансових документів). Це сприятиме більш належному контролю за фінансовим становищем товариства з боку органів управління. Крім цього з’явилось два імперативних випадки, за яких товариство не може сплачувати дивіденди: 1) якщо воно не розрахувалось з учасниками, що вийшли з товариства, або їхніми правонаступниками та 2) якщо це не дозволить провести розрахунки з кредиторами. Обидві опції є вкрай важливими та, по-перше, спонукатимуть учасників своєчасно сплачувати частки осіб, участь яких у товаристві припинена, а також попереджатиме певні випадки спустошення товариств-боржників в порушення інтересів їхніх кредиторів.

8. Скасовано вимогу створення ревізійної комісії, яка на практиці часто ігнорувалась, та передбачено можливість формування наглядової ради із одночасним викладенням певних вимог до неї. Так, у разі створення, в статуті мають бути передбачені її компетенція, кількість членів, порядок обрання, розмір винагороди членів тощо. При цьому викладено вимогу про укладення з останніми цивільно-правових договорів або контрактів. Однак не встановлено строку такого укладення, що відтак може не завжди виконуватись товариством.

9. Врегульовано питання прийняття рішення єдиним учасником товариства шляхом надання йому можливості ухвалювати одноосібні рішення, замість фактично недоцільного в такому разі оформлення рішення загальних зборів.

10. Передбачено законодавчі обмеження, що випливають з конфлікту інтересів. Такі норми не завжди були передбачені навіть на рівні статутних документів, тому їхню появу в Законі можна вважати значним кроком уперед. Вони сприятимуть підвищенню надійності управління товариством та спрямованістю саме на задоволення фінансових інтересів компанії. Встановлено вимоги щодо розкриття та регулярного оновлення інформації про афілійованих осіб посадової особи товариству. При цьому, якщо така особа не виконує цього обов’язку, а також отримує винагороду за свою діяльність на підставах, що відрізняються від передбачених у договорі з товариством, або розголошує конфіденційну інформацію чи не повідомляє про виникнення конфлікту інтересів, то це може спричинити її виключення зі складу органів управління ТОВ без виплати компенсації. Такі нововведення звичайно не гарантують абсолютної прозорості в контексті конфлікту інтересів, оскільки все одно необхідно встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між таким конфліктом та негативними наслідками для товариства, контролювати дотримання згаданих вище норм тощо, однак важливим є факт встановлення загального механізму та законодавчої підстави для визначення конфлікту інтересів та можливих варіантів дій у зв’язку з його виникненням;

11. Визначено поняття значних правочинів та правочинів із заінтересованістю. Щодо перших встановлено вимогу прийняття рішення про укладення загальними зборами, якщо предметом є вартість майна, робіт або послуг, яка перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Слід зауважити, що до цього часто спрацьовувала схожа норма, передбачена частиною 2 статті 98 ЦКУ, однак вона прописана менш чітко, оскільки зазначає про вартість майна товариства (що може відрізнятись від вартості чистих активів), а також не передбачає, станом на яку дату необхідно обчислювати таку суму. Також нововведеннями заборонене так зване «дроблення правочину», коли для того, щоб обійти норму про схвалення товариством, фактично один правочин штучно ділився на декілька більш дрібних. Тепер кожен з останніх вважатиметься значним та потребуватиме згоди/затвердження. Більшість інших питань та можливостей, передбачених відповідною статтею, раніше часто регулювались просто на рівні статуту.

Крім цього було визначено критерії правочинів із заінтересованістю, однак необхідність їх схвалення залишено на розсуд конкретного товариства шляхом передбачення в установчих документах.

Доволі корисною також може стати норма про майбутнє схвалення правочинів. Так, якщо правочин було укладено без попереднього ухвалення, його можна схвалити в майбутньому, при цьому він вважатиметься дійсним з моменту вчинення, а не фактичного надання згоди. Це спрощує ситуації, коли, наприклад, договір необхідно укласти терміново, але для цього необхідна згода колегіального органу, склад якого не може оперативно підписати документ про надання згоди. Це звісно створює певні ризики можливості несхвалення правочину у майбутньому, але втім згадане нововведення все одно надає змогу надати правочину юридичної сили у більш гнучкому форматі. 

Вище наведено лише основні зміни, які приніс в регулювання ТОВ новий закон. Деякі з нових норм раніше передбачались на рівні статуту, але закріплення на рівні законодавчому все ж значно підсилить їхню ефективність. Крім спрощення ряду формальних процедур, деякі положення було уточнено та актуалізовано, що є позитивним результатом, оскільки правова невизначеність в цьому контексті раніше могла спричиняти численні спори та ускладнювати ведення бізнесу. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net