Рік роботи: новий досвід – нові виклики!

Пройшов рік відколи в Україні розпочав роботу департамент "Центр компетенції" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" і за цей час вже напрацьовано певний досвід по сприянню комплексному захисту прав інтелектуальної власності та прав осіб від порушень у мережі Інтернет, а також судова практика щодо вирішення зазначеної категорії спорів з використанням документів, виданих Центром.

Центр із застосуванням онлайн-сервісу "WEB-FIX" надає послуги по проведенню фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею Експертних висновків, а також по видачі довідок для встановлення власників веб-сайтів.

Ініціатором його створення виступило Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (ОП УМІЦ), що уповноважене здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет відповідно до статті 56 Закону України "Про телекомунікації" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня  2003 року № 447-р "Про адміністрування домену ".UA".

Надання таких послуг здійснюється Центром на підставі Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, затвердженого ОП УМІЦ, з яким можливо ознайомитись на веб-сайті ОП УМІЦ: http://uanic.net/ та веб-сайті Центру: http://ip-protect.org/.

Клієнтами Центру насамперед виступають адвокати, юристи, патентні повірені, правовласники, представники медіа-індустріі.

Під час щоденного спілкування з нашими клієнтами, обговорення з ними сучасних потреб та проблемних питань, з якими вони стикаються та у вирішенні яких міг би бути корисним Центр, впродовж цього року постійно відбувалась трансформація підходів до надання послуг Центру, і завдяки такій взаємодії на сьогодні можливо відзначити, що такі послуги та механізми їх надання є ефективними та корисними для наших клієнтів, що є головною метою нашої діяльності.

Проте, поряд з позитивними зрушеннями в роботі Центру, залишається безліч невірішених питань, зокрема, в законодавчому полі, що не сприяє єдності судової практики, легкості та швидкості вирішення спорів, в тому числі в досудовому порядку. З метою вироблення пропозицій щодо внесення змін до законодавства Центр взаємодіє з юридичною спільнотою, громадськими організаціями, асоціаціями, приймає участь в обговоренні та виробленні пропозицій на спільних заходах, круглих столах, форумах тощо.

Показником ефективності роботи Центру є позитивна судова практика наших клієнтів, а також сприяння виробленню єдиних підходів при судовому вирішенніспорів щодо: доменних імен; незаконного використання об’єктів права інтелектуальної власності; розміщення недостовірної інформації у мережі Інтернет. На веб-сайті Центру ведеться Реєстр судових рішень, прийнятих з використанням виданих ним документів.

При цьому, крім можливостей, якими може забезпечити Центр, дуже багато залежить від формування особами, що мають намір здійснювати захист своїх порушених прав у мережі Інтернет, необхідної доказової бази.

Виходячи із аналізу судової практики, що складається на сьогоднііз зазначеної категорії спорів, з метою ефективного формування належних, допустимих та достатніх доказів слід звернути увагу на наступне:

·      зміст веб-сторінок необхідно фіксувати якнайшвидше після виявлення певної інформації/об'єктів у мережі Інтернет у разі якщо їх розміщення призводить до порушення Ваших прав – з метою уникнення в майбутньому проблем у разі видалення/зміни такоїінформації/об'єктів та як наслідок унеможливлення доказування порушення Ваших прав;

·      фіксація і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет повинні здійснюватись шляхом формування належних та допустимих доказів, які в подальшому будуть враховані судом; доказування не повинно грунтуватися на припущеннях;

·      належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в  мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник  веб-сайта, особи яких  позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві; якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений  інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для  поширення  недостовірної інформації;

·      суб'єкт від імені якого здійснюється інформаційна/господарська діяльність на веб-сайті не обов'язково є власником такого веб-сайту;

·      встановити власника веб-сайту важливо до моменту подачі позову, оскільки в залежності від його статусу (фізична чи юридична особа) залежить юрисдикція суду, а невірне визначення власника веб-сайту може мати наслідком припинення провадження, та відповідно затягування строків вирішення спору; при цьому необхідно зазначати власника веб-сайту як на дату порушення прав, так і на дату звернення до суду за захистом таких прав;

·      реєстратор доменного імені(якщо він не є одночасно хостинг-провайдером відповідного веб-сайту), може надати лише дані реєстранта доменного імені, який не  обов'язково є власником веб-сайту, що адресується відповідним доменним іменем;

·      реєстратор доменного іменіта хостинг-провайдер відповідного веб-сайту не є належними відповідачами, оскільки: реєстратор доменного імені лише надає послуги щодо реєстрації доменного імені; хостинг-провайдер виділяє веб-сервер (дисковий простір) для розміщення програмного забезпечення веб-сайту з метою забезпечення функцінування останнього.

Стосовно фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернетз метою формування належних та допустимих доказів, що здійснюється Центром із застосуваннямонлайн-сервісу "WEB-FIX", перевагами останнього є: 

1) можливість використання  особистого кабінету ;

2) автоматичне формування даних; 

3) безоплатна фіксація змісту необмеженої кількості веб -сторінок, перегляд результату зафіксованих зображень впродовж декількох хвилин в особистому кабінеті та збереження даних впродовж 30 днів до моменту замовлення послуги – видачі Експертного висновку з результатом відповідної фіксації; 

4) нанесення тайм-коду ("позначки часу") та контрольної суми архівного файлу , згенерованої за допомогою алгоритму md5, що відбувається в автоматичному режимі, виключає можливість модифікації оригінального змісту досліджуваної веб-сторінки під час її фіксації та при збереженні файлу з фіксацією зовнішнього відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, а також можливість подальшого внесення змін до такого файлу, що зберігається;

5) вибір критеріїв дослідження змісту веб-сторінок; 

6) швидке формування офіційних письмових доказів у вигляді Експертних висновків: базова послуга – 2 робочих дні , комплексна послуга – 5 робочих днів ;

7) збереження виданих Експертних висновків продовж 3 років з дати їх видачі; 

8)  доступна ціна послуг, в т.ч. можливість отримання дублікатів виданих Експертних висновків.

Що стосується видачі довідок для встановлення власників веб-сайтів, то в залежності від мети їх отримання при їх підготовці може проводитись: дослідження автентичності даних в інформаційній системі WHOIS; дослідження інших доменних імен, які використовуються тим самим реєстрантом; оцінка надійності джерел інформації; пошук даних про реєстранта доменного імені / власника веб-сайту в різних джерелах інформації; здійснення порівняння даних, пошук альтернативних джерел інформації тощо.

Зазначені довідки включають інформацію про: назву доменного імені; доступність за доменним іменем веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет; дату та час реєстрації доменного імені, дату внесення останніх змін, дату та час завершення строку реєстрації доменного імені; DNS-сервер(-и); WHOIS Server; реєстратора доменного імені; реєстранта доменного імені; IР-адресу, якій/яким відповідає доменне ім’я; адресу фактичного місцезнаходження власника хостингу; хостинг-провайдера; доступність сервера; тип сервера.

Центромможуть направлятись запити реєстратору доменного імені та хостинг-провайдеру веб-сайту, щодо розкриття/підтвердження даних про реєстранта доменного імені/отримувача послуг хосттингу, з обов'язковим зазначенням інформації про замовника відповідної довідки, з метою встановлення власника веб-сайту.

Також, можлива підготовка довідок з відомостями про власників веб-сайтів в режимі зворотнього часу, що є особливо важливим у разі, якщо з моменту поширення інформації пройшов певний час, та відомості в сервісі WHOIS були змінені. При цьому можуть використовуватись дані Інтернет-архіву (https://archive.org/).

Крім того,в кожній довідці міститься інформація про суб'єктів, які можуть бути власником веб-сайту за тих чи інших умов. Така потреба викликана тим, що в Україні відсутній реєстр власників веб-сайтів, а також з метою єдності судової практики щодонаступного.

Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IР-адрес (-и), яким/якій відповідає доменне ім’я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення перенаправлення (редиректу) на інше доменне ім'я тощо.

Право користування доменним іменем може бути передано реєстрантом доменного імені іншій особі. Для такої передачі реєстрант доменного імені звертається до реєстратора такого доменного імені щодо проведення процедури переделегування доменного імені (зміни реєстранта доменного імені). Про переделегування доменного імені реєстратором доменного імені вноситься відповідний запис до реєстру домену верхнього рівня, внаслідок чого цей запис відображається в сервісі WHOIS. 

Право користування доменним іменем може бути також передано повністю або частково реєстрантом доменного імені іншій особі на договірних засадах без переделегування такого доменного імені (без зміни реєстранта доменного імені). За відсутності у реєстранта доменного імені доказів передачі права користування таким доменним іменем (договору тощо) іншій особі, відповідальність за адресацію доменного імені до відповідного веб-сайту та за функціонування такого веб-сайту несе виключно реєстрант доменного імені.

Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером), внаслідок чого:

·      отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати управління відповідним веб-сайтом, зокрема, в частині налаштування технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено програмне забезпечення такого веб-сайту, а також здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту відповідним доменним іменем;

·      доменному імені, яким адресується такий веб-сайт, присвоюється ІР-адреса (-и), а DNS (Domain Name Service – система доменних імен) здійснює співставлення та перетворення доменного імені, яким адресується веб-сайт, в таку (-і) IP-адресу (-и), що і забезпечує пошук цього веб-сайту у мережі Інтернет за допомогою відповідного доменного імені.

При цьому, розміщення (зміна, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, налаштування доступу інших осіб до веб-сайту або його частин через мережу Інтернет, припинення функціонування веб-сайту або його частин здійснюється авторизованим користувачем – володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет (формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису), яким може бутивласник програмного забезпечення веб-сайту – при використанні оригінального (індивідуально розробленого) програмного забезпечення /користувач готової Content Management System (CMS, системи керування контентом). Тобто, володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

На практиці може мати місце ситуація коли особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати.

При цьому реєстранту доменного імені, якщо він не є отримувачем послуг хостингу, відома особа останнього, оскільки тільки від цієї особи такий реєстрант може отримати інформацію про IР-адресу (-и), яким/якій повинно відповідати доменне ім’я для можливості адресації ним відповідного веб-сайту. А отримувач послуг хостингу при налаштуванні технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено такий веб-сайт, повинен зазначити відповідне доменне ім'я для можливості адресації ним такого веб-сайту, тобто отримати назву доменного імені від реєстранта доменного імені. Відповідно, або особа реєстранта доменного імені співпадає з особою отримувача послуг хостингу, або цим особам відома інформація один про одного в силу існуючих договірних відносин.

У випадку, якщо програмне забезпечення веб-сайту розміщене на договірних засадах на веб-сервері отримувача послуг хостингу, останньому повинна бути відома інформація про такого володільця програмного забезпечення веб-сайту в силу існуючих договірних відносин.

Оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

 

Далі наведені витяги із судових рішень:

 

Згідно із рішенням Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 по справі № 910/24300/16 за позовом ТОВ "Юридична компанія "Студія права" до ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) щодо визнання недостовірною інформації, поширеної на веб-сайті: http://kriminal.ictv.ua, судом було встановлено, не заперечувалося і по суті визнано Відповідачем, що на сайті http://kriminal.ictv.ua інформація розміщується саме Відповідачем.

У свою чергу, Відповідач подав суду скріншот сторінки, з якої вбачається,  що за відповідним посиланням у мережі Інтернет наявна інформація такого змісту: "404 нажаль, сторінка, яка Ви шукаєте не існує". HyperTextTransferProtocol (протокол передачі гіпер-текстових документів; далі - HTTP) 404 "NotFound" ("Не знайдено", "Помилка 404") - це повідомлення про помилку в списку кодів стандартних відповідей HTTP-сервера, яке означає, що сервер не може знайти того, чого вимагає запит від клієнта, хоча контакт з сервером установлено. Здебільшого це повідомлення з'являється у вікні браузера тоді, коли неправильно вказана назва веб-сторінки, яку бажає побачити користувач.Крім того, помилка 404 часто відтворюється, коли сторінку перемістили чи видалили. Отже, сторінку у мережі Інтернет за відповідним посиланням було видалено.

Судом було частково задоволено позов з огляду на те, що відповідачем не спростовано, що саме він є власником сайту http://kriminal.ictv.ua та частина поширеної відповідачем інформації була визнана недостовірною і такою, щопідлягає спростуванню.

 

Згідно із рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2017 по спаві № 308/2364/16-ц, позов було мотивовано тим, що 22.07.2015 року на сайті Likeinvest.tk в розділі форум "Форум о недвижимости" було розміщено публікацію. Позивач обгрунтувала належність цієї публікації відповідачу тим, що саме він зазначений як адміністратор сайту Likeinvest.tk, підтвердженням чого, на її думку, є скріншоти з веб-сайтів, копії яких долучено нею до матеріалів справи. З наданої позивачем копії скріншоту автором оспорюваної інформації у повідомленні зазначено "Alehios", проте матеріали справи не містять будь-яких достовірних даних про те, що оспорювану інформацію було поширено саме відповідачем. Доказів, які б доводили авторство відповідача щодо оспорюваної інформації, позивачем надано не було та під час розгляду справи від позивача не надходило жодних клопотань про витребування даних про власника веб-сайту http://likeinvest.tk.

Суд відмовив у задоволенні позову зважаючи на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, що розповсюдження інформації, зазначеної у вищевказаному повідомленні, було здійснено саме відповідачем, суд зазначив, що вважає посилання Позивачана дані обставини є нічим іншим як її припущеннями.

 

Згідно із рішенням Господарського суду м. Києва від 27.03.2017 по справі № 910/23888/16 ПП "Есте-Лайн" подало позов до ГО "Стоп корупції" у звязку із поширенням недостовірної інформації про Підприємство у мережі Інтернет та на сторінці "STOP корупції" в соціальній мережі "Facebook". В межах досудового врегулювання даного спору Відповідач у відповідь на заяву Позивача про спростування інформації направив останньому лист, в якому вказав, що що не має відношення до поширення інформації; не є автором або редактором вказаних сюжетів та статей, а також не є власником сайту. Під час судового вирішення справи Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях наголосив на тому, що він не володіє жодною інформацією, викладеною в позовній заяві та в позовних вимогах, не має жодного відношення до наданих Позивачем з невідомого джерела походження роздруківок, які містяться в матеріалах справи та жодним чином не фіксують того, що Відповідач має відношення до поширення інформації, що не відповідає дійсності; крім того, Відповідач не є автором або редактором вказаних сюжетів та статей, що оскаржуються Позивачем, а також не є власником сайту; Позивач не подав суду належних доказів того, що Відповідач є автором оспорюваної інформації; Відповідач не має доступу до серверів соціальної мережі Facebook, що унеможливлює повний контроль над спільнотами, розміщеними у названій соціальній мережі, навіть якщо назва та логотип є ідентичними або схожими до назви та логотипу Відповідача; у соціальній мережі Facebook для підтвердження офіційних спільнот використовується принцип верифікації; якщо ж спільнота не має відповідної позначки, то це говорить про те, що статус не підтверджено; Позивачем не доведено вину відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і діями Відповідач та розмір моральної шкоди.

ТОВ "Хостпро" як реєстратор доменного імені, яким адресується веб-сайт (на якому за твердженням Позивача була розміщена недостовірна інформація) подало суду інформацію про те, що не володіє інформацією щодо власника такого сайту.

Судом було відмовлено у задоволенні позову у звязку із тим, що Позивачем не булоподано суду належних доказів того, що саме Відповідач є власником сайтута користувачем, що створив власний акаунт ("сторінка") у соціальній мережі "Facebook". Також Позивачемне надано суду доказів, які б підтверджували поширення Відповідачем недостовірної інформації.

 

Згідно із рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23.03.2017 по справі № 742/3013/16-ц, провадження №  2/742/93/17, судом було встановлено, що 30.07.2015  на веб-сайті Національного антикорупційного порталу Антикор була розміщена стаття із зазанченням її автора. Проте позовні вимоги до такого автора позивач не заявляв, що не узгоджується з приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини.Належних та допустимих доказів в розумінні статей: 58,59 ЦПК України відносно того, що автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, позивачем, всупереч положенням статті 60 ЦПК України, суду не представлено.      

Позивачем було подано позов до відповідача, якого він вважав власником веб-сайту Антикорвиходячи з інформації, наданої ТОВ ОН-ЛАЙН (реєстратор доменного імені antikor.com.ua, яким адресується веб-сайт http://antikor.com.ua/) що: 1) домен antikor.com.ua вказаним товариством не реєструвався. У листопаді 2015 року було здійснено переделегування існуючого домену antikor.com.ua до ТОВ ОН-ЛАЙН; 2) користувач, який здійснив переделегування даного домену, вказав про себе дані фізичної особи. Також у вказаній відповіді ТОВ ОН-ЛАЙН зауважило, що дані вводяться власноруч клієнтом та товариством не перевіряються.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що він не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач не є власником веб-сайту Антикор, оскільки переделегування домену, тобто, переведення домену від одного реєстратора до другого - до ТОВ Он-лайн може здійснити виключно реєстрант, тобто, власник веб-сайту. Вказане підтверджується п.7.3.4. Регламенту публічного публічного домену (версія 3.2) компанії Хостпро, тому здійснити трансфер доменного імені має право виключно його реєстрант - власник веб-сайту. За даних обставин позивач вважав, що відповідач є власником веб-сайту Антикор.

До апеляційної скарги позивач надав копію Регламенту публічного домену, версія 3.2 від 01.11.2013, стверджуючи при цьому, що згідно положень п.7.3.4 здійснити трансфер доменного імені має право виключно його реєстрант - власник веб-сайту. За даних обставин позивач вважав, що відповідач є власником веб-сайту Антикор. Проте Апеляційний суд зазначив, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і ухвалення нового рішення про задоволення вимог заявленого позову. Оскільки вказана копія Регламенту публічного домену не є належним та допустимим доказом в розумінні статей: 58,59 ЦПК України тих обставин, що відповідач є власником веб-сайту Антикор. Зазначена копія Регламенту публічного домену не містить в собі відповідної інформації відносно того, що відповідач є власником веб-сайту Антикор, а відповідно до приписів ч.4 статті 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач здійснив реєстрацію знака для товарів та послуг Антикор на своє ім'я, проте, на підтвердження вказаної обставини позивач не представив суду відповідних документів, які б були належними та допустимими доказами на підтвердження вказаної обставини.

Відповідач в ході судового розгляду даної справи заперечував стосовно своєї причетності як до створення зазначеного веб-сайту, так і відносно того, що він є власником вказаного веб-сайту. Позивачем вказані твердження відповідача не спростовані належними та допустимими доказами, як і не представлено суду відповідної інформації відносно того, що відповідач станом: на дату опублікування зазначеної статті та на дату судового розгляду даної цивільної справи є власником Національного антикорупційного порталу antikor.com.ua. Роздруківка інформації про веб-сайт Антикор та роздруківка даних прийнятої до розгляду заявки на знак для товарів і послуг № m 201611780, додані позивачем до позовної заяви, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги. Оскільки вказані роздруківки не є належними та допустимими доказамивідносно того, що відповідач є власником веб-сайту Антикор, крім того, вказана інформація у зазначених роздруківках відсутня. Відповідно до приписів ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обовязки доказування і подання доказів, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У звязку із цим позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною інформації та її спростуванні.

 

Згідно із рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області выд 30.03.2017, провадження №  2/742/454/17, позивач аргументував свої вимоги тим, що в травні 2016 року він дізнався з мережі Інтернет, що на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" власником якого є відповідач були опубліковані статті, в яких викладено негативну та недостовірну інформацію стосовно нього.

Матеріали справи не містять доказів щодо державної реєстрації, як засобу масової інформації, електронного ЗМІ на сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР".

Під час розгляду справи в суді встановлено, що на момент здійснення публікацій статей реєстратором доменного імені аntіkоr.соm.uа та власником веб-сайту httр://аntіkоr.соm.uа був відповідач. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем вірно визначено відповідача по справі в частині визнання недостовірною інформації, поширеною на сайті http://antikor.com.ua.

Дослідивши матеріали справи суд вважає встановленим, що інформація викладена на сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" (http://antikor.com.ua) в статтях є недостовірною інформацією щодо позивача.  

Судом визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену на сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" (http://antikor.com.ua)  в статтях та зобов'язано відповідача опублікувати на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" (http://antikor.com.ua) спростування та видалити недостовірну інформацію.

 

Згідно із рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15.03.2017 по справі № 641/5091/16-ц, провадження № 22-ц/790/8026/16, судом першої інстанції було встановлено, не оспорюється сторонами, що відповідач є засновником та видавником друкованих засобів масової інформації – журналу "Рибалка профі" та газети "Рибалочка і К", в яких були опубліковані статті позивача. При цьому позивач зазначав, що без його згоди такі статті були розміщені в мережі Інтернет на сайті "Всеукраинский журнал для рыболововРыболовпрофи": rybolovprofi.com.ua із заначенням про належність відповідачу авторських прав на всі матеріали, які розміщені на цьому сайті, в тому числі і на твори позивача.

Відповідач факт розміщення особисто нею статей, автором яких є позивач, на веб-сайті: rybolovprofi.com.ua не визнала, належних та допустимих доказів цього суду не було надано. Матеріали справи не містили належних та допустимих доказів того, що відповідач є власником веб-сайту rybolovprofi.com.ua, а таке твердження позивача спростовується відповіддю ТОВ "Хостінг Україна"(реєстратор доменного імені) за змістом якої, реєстрантом веб-сайту (доменного імені) rybolovprofi.com.ua вказані особисті дані іншої особи (не відповідача).

У зв'язку із цим рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.11.2016 було скасовано.

 

Згідно із рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14.03.2017 по справі № 522/2994/16-ц, позивач, якій належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір, його оригінальну назву та ім'я головного персонажа: "Капітошка",  звернулась до Приватного підприємства "Екстра-Північ" у зв'язку із виявленнямна веб-сайті: http://produkty24.com.uа реклами продажу тортелліні під назвою "Капітошка".

Факт розміщення графічного зображення "Тортелліні" під назвою "Капітошка" в інтернет-магазині "ОБЖОРА" (http://produkty24.com.uа), через який здійснює свою підприємницьку діяльність ПП "ЕКСТРА-ПІВНІЧ", підтверджено висновком експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів № 052 від 03.03.16 року. Позивач вважав, що відповідач вчинив порушення її авторських прав на оригінальну назву твору "Капітошка". Однак, при апеляційному розгляді справи було відзначено, що цим експертним висновком не було встановлено відомості про реєстранта доменного імені "produkty24.com.ua" та дату розміщення виявленого експертом зображення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на веб-сайті за посиланням: http://produkty24.com.ua/сопtепt/tоrtеllіпі-1аdа-каріtoshki-800g відповідачем здійснювалось рекламування з метою продажу тортелліні під назвою "Капітошка". При цьому, в основу такого висновку суд першої інстанції поклав розрахункову квитанцію на придбання представником позивачки товару –"пельмени Б.Б. 777 гр свинина/гов та хинкали Левада економка Кавказки" від 10.12.2015, який рекламує відповідач ПП "Екстра-Північ" через веб-сайт http://produkty24.com.ua в інтернет-магазині.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено припущення того, що відповідач ПП "Екстра-Північ" розміщував, без встановленої дати такого розміщення, зображення під назвою "Капітошка" на сторінці магазину: http://produkty24.com.ua, оскільки жодних прямих доказів того, що саме відповідачем – ПП "Екстра-Північ" здійснювалося відтворення (використання) оригінальної назви твору позивача та рекламувалися товари під назвою "Капітошка", з метою їх продажу, матеріали справи не містять.

Колегією суддів при апеляційному розгляді справи було відзначачено, що позивачем не доведено, та судом першої інстанції не встановлено, що власником веб-сайту http://produktv24.com.ua на момент встановленого факту порушення авторського права позивача був саме відповідач ПП "Екстра-Північ".

В рішенні апеляційної інстанції зазначено, щовласником сайтує особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним імям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Таким чином, належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Як вбачається з інформації, що розміщена на веб-сайті https://www.imena.ua в теці https://www.imena.ua/site/domains/whois?domain=produkty24.com.ua реєстрантом домену "produkty24.com.ua" відповідач -ПП "Екстра-Північ" стало з 15.04.2016 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, хто був реєстратором вказаного домену до 15.04.2016 року, та враховуючи, що спірні правовідносини виникли в грудні 2015 року, то колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи не містять безспірних доказів того, що відповідач ПП "Екстра-Північ" був власником домену produktv24.com.ua та веб-сайту http://produkty24.com.ua на час можливого порушення прав позивачки.

Колегія суддів зазначили, що позивач не надала суду достатніх і належних доказів, якими обґрунтовуються її позовні вимоги, не довела належними та допустимими доказами факт рекламування з метою продажу тортелліні під назвою "Капітошка" та відтворення оригінальної назви літературного твору "Капітошка" відповідачем – ПП "Екстра-Північ".

Колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги про те, що у разі якби будь-який товар під назвою "Капітошка" рекламувався би на сайті http://produkty24.com.ua з метою продажу/розповсюдження, то єдиним, належним і допустимим доказом встановлення факту такого рекламування з метою продажу/розповсюдження, було б придбання його представником позивачки наряду із іншими продуктами по чеку № 4039110 від 10.12.2015.

Однак, оскільки по чеку №4039110 від 10.12.2015 були придбані лише "пельмені Б.Б. 777 гр свинина/гов та хинкали Левада економка Кавказки", то зазначені обставини свідчать про відсутність доказів розповсюдження на сайті інтернет-магазину http://produkty24.com.ua товару, який би містив назву "Капітошка".

У зв'язку із цим колегія суддів ухвалила у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовила у повному обсязі.

 

Згідно із рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.02.2017 по справі № 753/14712/16-ц, провадження № 2/753/1338/17 позовну заяву було подано ТОВ "Інформаційне агентство "17 канал" з метою визнання недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію, інформацію, поширену в соціальній мережі "Фейсбук".

Факт розміщення недостовірної інформації було підтверджено письмовим доказом – скріншотом сторінки в соціальній мережі "Фейсбук". Жодних заперечень щодо причетності до поширення такої інформації від відповідача не надійшло, а відтак факт поширення інформації відповідачем було встановлено. Ненадання відповідачем доказів того, що поширена ним негативна інформація про позивача є достовірною, дало підстави для задоволення позову.

Суд задоволенив позов .

 

Згідно із рішеннямГосподарського суду м. Києва від 20.02.2017 по справі № 910/20972/16 ТОВ "Альянс Новобуд" подало позов до ТОВ "Інформаційне агентство "УНН" у зв'язку із опублікуванням на порталі Агентства (http://www.unn.com.ua/) 19.08.2016 о 15 год. 18 хв. статті, яка на думку позивача є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача.

В даній справі судом встановлено та й не заперечувалося відповідачем, що на сайті http://www.unn.com.ua спірна інформація розміщена Агентством. Судом також було встановлено, що відповідач, не встановивши наявність всіх фактів, виклав у статті стверджувальну інформацію щодо незаконного отримання Товариством дозвольних документів. Тому така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача, а доводи, викладені Агентством у відзиві на позовну заяву, були спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що відповідачем не спростовано, що саме він є власником сайту http://unn.com.ua, суд дійшов висновку про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, не підтвердженою доказами і підлягає спростуванню, а отже, позов підлягає задоволенню.

 

Згідно із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.02.2017 по справі № 686/5269/16-ц (справу направлено до апеляційного суду) позов було мотивовано тим, що починаючи з 08.02.2016 року ТОВ "Ексклюзив" в мережі Інтернет на веб-сайтіехсl.соm.uа систематично розміщувало інформацію і відеосюжети, які не відповідають дійсності та порушують його особисті немайнові права. Крім того, в прямий ефір на телеканалі "Ексклюзив" виходять програми, автори яких паплюжать його честь і гідність, в образливій та некоректній формі однобоко подають перекручену інформацію щодо нього. Одночасно, ТОВ "Телекомпанія "Проскурів" на телеканалі "ТV-7+" демонструє передачі аналогічного змісту.

Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги не визнав просив відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами. Щодо розміщення вказаного відеозапису на сайтах, то Телеканал не є належним відповідачем, оскільки власника веб-сайту не встановлено, а той факт, що вони є власниками сайту та здійснювали на ньому розміщення інформації, він заперечує. Отже, позивачем не доведено, що саме відповідачі здійснювали поширення вказаної позивачем інформації.

У задоволенні позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації було відмовлено у зв'язку із тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що мав місце факт поширення відповідачами спірної інформації шляхом її розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті ехсl.соm.uа та на веб-сайті tv7plus.com, та належність вказаних сайтів відповідачам. Не було доводено вказані обставин і наданою суду роздруківкою з сайту ukrtv.org.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації.

 

Згідно із рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 по справі № 191/3675/16-ц, провадження № 2/191/266/17 (набрало чинності 28.02.2017) позов було мотивовано тим, що у червні 2016 року, на веб-сайті https://vk.com/sinelnikovo sitу, у групі користувачів "Синельниково - город, в котором я живу", відповідачем була опублікована недостовірна інформація.

Суд не знайшов доказів у справі на підтвердження того, що відповідач є автором відповідного інформаційного матеріалу чи власником зазначеного вище веб-сайту або має будь-яке відношення до розміщення на ньому спірної інформації. Експертного висновку, як офіційного письмового доказу змісту веб-сторінки, який містить інформацію про дату та час фіксації, а також інформацію про доменну назву, якою адресується веб-сайт, (доступність такого веб-сайта для публічного використання в мережі Інтернет; дати та часу реєстрації доменної назви, дати та часу внесення останніх змін відносно доменної назви; дати та часу закінчення строку реєстрації доменної назви; відомості про реєстратора доменної назви; ІР-адрес, якому відповідає доменна назва, адреса фактичного місцезнаходження власника хостинга та ін.), який би підтверджував, що автором відповідного інформаційного матеріалу чи власником зазначеного вище веб-сайту є саме відповідач суду надано не було.

Суд відзначив, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Посилання позивача на долучені фото, на яких, як на думку позивача, зображений саме відповідач не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Позивачем в судовому засіданні не доведено, що саме відповідач є автором відповідного інформаційного матеріалу.

Зважаючи на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, що розповсюдження інформації, зазначеної на веб-сайті, було здійснено саме відповідачем, позивачем не доведено, тому суд вважає, що посилання позивача на дані обставини є нічим іншим як його припущеннями.

У зв'язку із цимсудому задоволенні позову було відмовлено.

 

Згідно із рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2017 по справі № 520/1103/17, провадження № 2-о/520/208/17, заявник звернувся до суду з метою встановлення факту поширення невстановленими особами недостовірної інформації щодо ПАТ АБ "Південний", його фінансово-господарської діяльності, фінансового стану, а також щодо кола осіб, які є акціонерами банку, їх діяльності та поведінки, яка шкодить діловій репутації банку, та посилаючись на долучені до матеріалів заяви офіційні відомості, що спростовують розповсюджену інформацію, просив суд встановити відповідний юридичний факт та спростувати наведену інформацію шляхом опублікування рішення по справі в будь-якому ЗМІ в мережі Інтернет протягом календарного місяця з дня набрання чинності рішення суду.

За наданими заявником поясненнями, в період з 18.12.2016 по 17.01.2017 в мережі Інтернет було розповсюджено недостовірну інформацію стосовно ПАТ АБ "Південний"  та його акціонерів. Невідомими особами було розміщено ряд статей. При цьому станом на день подання заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її простування, інформація за  двома посиланнями була видалена з мережі Інтернет, проте відомості, що містяться в статтях за такими посиланнями, були розповсюджені (передруковані) іншими ресурсами в мережі Інтернет без істотних змін їх змісту. Таким чином, поширення недостовірної інформації продовжується, незважаючи на видалення першоджерела інформації.

Факт поширення недостовірної інформації було зафіксовано у висновках експерта, в яких також було зазначено, що встановити власників/адміністраторів веб-сайтів в мережі Інтернет, що розповсюджують наведену інформацію - неможливо.

З урахуванням матеріалів справи судом було задоволено заяву про встановлення факту недостовірності розповсюджуваної інформації та її спростування.

 

Згідно ізрішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2017 по справі № 757/43093/16-ц позивач просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, розміщену на веб-сайті: http//ru.golos.ua.На підтвердження обґрунтованості своїх вимог Позивачем було подано до суду роздруківку із статтею, яка за своїм змістом збігається із оспорюваною інформацією.

У зв'язку із тим, що суд знайшов не доведеним факт поширення стороною відповідача оспорюваної інформації відносно позивача, надана останнім роздруківка не підтверджує такої події, а відтак відмовив у позові з підстав його недоведеності.

 

Згідно ізрішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2017 по справі № 910/13324/16 ТОВ "ПІ.ДІ.ЕМ." подало позов до підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ", ТОВ "Інформаційне агентство "Стоп корупції ТВ" про визнання інформації недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію, зобов'язання її спростувати, та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 20.06.2016 в мережі Інтернет за адресою - http://stopcor.org/stop-koruptsii-vipusk-45/, та 19.06.2016 за адресою - https://www.youtube.com/watch?v=:v4STiN3o2jc, та в ефірі програми "STOP корупції" ("Стоп Корупції" випуск №45", тема: "Винна Поляна") на телеканалі "5 канал", відповідачами була поширена недостовірна інформація.

Телерадіокомпанія у відзиві на позовну заяву зазначила, що на телевізійному каналі "5 канал"не транслювалася, не транслюється і не планується транслюватися телевізійна програма "STOP корупції"; крім того, Телерадіокомпанія має право вести телевізійне мовлення в 31 місті України, крім міста Києва, відтак, Телерадіокомпанія не є належним відповідачем у даній справі.

Агентство у відзиві на позовну заяву зазначила, що воно не поширювало жодної неправдивої та недостовірної інформації в мережі Інтернет на сайтах, які зазначає позивач, та не має відношення до інформації, яку позивач просить спростувати.

Судом було встановлено, що 25.11.2015 Телерадіокомпанією (ліцензіат) і Агентством (ліцензіар) було укладено Ліцензійний договір, за умовами якого: ліцензіар з моменту підписання Ліцензійного договору надає ліцензіату невиключну ліцензію (дозвіл на використання твору, зокрема, такими способами: публічного сповіщення твору шляхом передачі в ефір, по кабелю та шляхом супутникового телебачення; розміщення твору у відкритому доступі на ресурсах платформи "YOTUBE" у розділі (каналі) "5 канал", тощо) на використання твору (аудіовізуального (циклова телевізійна передача) під назвою "Стоп корупції") протягом ліцензійного періоду (період часу, протягом якого діє ліцензія, а саме з 25.11.2015 по 31.12.2016 включно.

Суд відзначив, що Телерадіокомпанія та Агентство не спростувало тверджень про трансляцію 45 випуску програми "STOP корупції" та причетність Агентства до вказаного аудіовізуального твору, а тому відсутні підстави вважати вказані юридичні особи неналежними відповідачами у даній справі.

При цьому, згідно із інформацією, наданою реєстратором доменного імені stopcor.orgТОВ "Хостпро", реєстрантом цього доменного імені є фізична особа. З огляду на викладене провадження у справі в цій частині було припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Разом з тим, позивач не подав суду належних доказів того, що саме Телерадіокомпанія є власником сайта http://www.5.ua. З поданої суду довідки від 05.12.2016 № 51-ДР-ЦК вбачається, що реєстрантом доменного імені 5.ua є ТОВ "5 Канал ТВ".

Суд зазначив, що позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували поширення відповідачами недостовірної інформації та завдання їх діями шкоди діловій репутації Товариства.

З огляду на наведене суд відмовив у задоволенні позову.

 

Згідно із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2017 по справі № 757/40569/16?ц (направлена на апеляційного суду) позивач звернувся до суду з позовом в якомупросив, зокрема: визнати недостовірною інформацію, поширену ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "РІА" та ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "СТУДІЯ 1+1" в мережі Інтернет.

Представники відповідачаТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у повному обсязі.

Судовим розглядом встановлено що на сайті, власником якого є відповідач ТОВ "Видавництво "РІА" було поширеноінформацію, що підтверджується протоколом огляду веб-сайту, складенимвідповідно до статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та у межах ст. 57 ЦПК України є належним і допустимим доказом підтвердження вказаних обставин.

Позивачем не було надано підтвердження того факту, що саме відповідач ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" є власником веб-сайту:https://tsn.ua/, і таким чином не доведено факт поширення інформації в мережі Інтернет вказаним відповідачем у справі.

Суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену в мережі Інтернет ТОВ "Видавництво"РІА" та зобов'язати його спростувати цю недостовірну інформацію; про відмову у задоволення позовних вимог до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1".

 

Згідно із рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2017 по справі № 761/17309/16-ц, провадження № 2-о/761/30/2017 (набрало законної сили 24.02.2017) заяву в порядку окремого провадження було обґрунтовано тим, що інформація, викладена відносно заявниці у статтях, що перебували у вільному доступі в мережі Інтернет, є недостовірною та такою, що порушує її права, свободи, честь, гідність та ділову репутацію; неможливо самостійно встановити відомості про власників веб-ресурсів, на яких відносно неї поширена недостовірна інформація.

Судом встановлено, що в мережі інтернет на веб-сайті було розміщено спірні статті. Проте як вбачається з наявних в матеріалах справи листа Державного агентства з питань електронного урядування від 22.03.2016 року за №24/22-3-16, а також листа ТОВ "Хостмайстер" від 21.03.2016 року за №56/03, відомостей про власника веб-сайту встановити не виявилось можливим.

Судом було задоволено заяву про встановлення факту, що інформація, поширена про заявника в мережі Інтернет, є недостовірною.

 

Згідно із рішеннямДарницького районного суду м. Києва від 17.01.2017 по справі № 753/14601/16-ц, провадження № 2/753/1216/17 позовну заяву було подано з метою визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, інформації, викладеної у статті, опублікованій на українському Інтернет-порталі ЦЕНЗОР.НЕТ.

Позивачі зазначили, що відповідач є власником сайтуі головним редактором українського Інтернет-порталу ЦЕНЗОР.НЕТ, на якому була поширена вищевказана недостовірна інформація. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2015, яке набрало законної сили, встановлено, що власником та головним редактором Інтернет-видання ЦЕНЗОР.НЕТ є відповідач.

Факт опублікування спірної статті у мережі Інтернет на веб-сайті українського Інтернет-видання ЦЕНЗОР.НЕТ підтверджується роздруківкою веб-сторінки.

Жодних заперечень щодо причетності до поширення спірної інформації від власника та головного редактора Інтернет-видання ЦЕНЗОР.НЕТ не надійшло, а відтак факт поширення інформації відповідачем є встановленим.

Судом було частково задоволено позов: визнано недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачів, інформацію, опубліковану на веб-сайті українського Інтернет-видання ЦЕНЗОР.НЕТ; зобов'язано відповідача спростувати  цю інформацію.

 

Згідно із рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2017 по справі № 922/3151/16 позовну заяву було подано з метою захисту прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та стягнення збитків.

Позовні вимоги позивач обґрунтовавтим, що він є власником знаків для товарів і послуг (торговельних марок), які позивач використовує у власній комерційній діяльності з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Позовні вимоги до 1-го відповідача, що були визнані ним в повному обсязі, позивач обґрунтував неналежним виконанням 1-м відповідачем договірних зобов'язань за ліцензійним договором на використання знаків для товарів і послуг від 06.01.2009, що є порушенням майнових прав позивача на інтелектуальну власність.

Використання торговельних марок у мережі Інтернет було підтверджено: протоколами огляду та ознайомлення з інформацією, розміщеною на інформаційних ресурсах (сайтах) в мережі Інтернет; відеозаписами процесу дослідження сайту, поданими на одноразово-записуючому пристрої CD-R; screenshot (знімкам екрану комп'ютера); протоколом огляду Інтернет сайту Господарського суду Харківської області.

Судом було відзначено, що власником веб-сайту визнається особа, яка безпосередньо використовує наданий хостинг-провайдером дисковий простір для зберігання файлів (інформації) веб-сайту, формує його зміст і визначає його функціонал. Саме зазначена особа має безпосередню змогу змінювати файли, які зберігаються у відповідному розділі на сервері, несе правову відповідальність за модерацію інформації, розміщення чи видалення інформації на ресурсі веб-сайту.

Зважаючи на відомості, отримані від ТОВ "Хостінг Україна"(реєстратора доменного імені) та зазначені у повідомленнях про виконання ухвали; на відомості, отримані від Об'єднаного підприємства "Український мережевий інформаційний центр", зазначені у відповіді на ухвалу суду; на дані, отримані від Департаменту "Центр компетенції" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", вказані у довідці №49-ДР-ЦУ від 02.12.2016 та згідно відомостей, отриманих від ФОП (хостинг-провайдера сайту); у листі-відповіді, наданій інформації від Слобожанського управління кіберполіції Департаменту кіберполіції Національної поліції України, судом було встановлено, що власником сайту з 24.04.2016 є 5-й відповідач.

Враховуючи відсутність у 5-го відповідача ліцензійного, субліцензійного договору, відсутність спростувань з боку 5-го відповідача та доведеність факту незаконного використання знаку для товарів і послуг на сайті, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги висунуті до 5-го відповідача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Зважаючи на те, що умисний факт протиправної поведінки, який полягає у використанні об'єктів права інтелектуальної власності у мережі Інтернет 5-м відповідачем доведений, такими діями спричинено позивачу збитки, позовна вимога в частині стягнення з 5-го відповідача збитків в розмірі у розмірі 300 000,00 грн. підлягає задоволенню.  

Розглянувши позовні вимоги до 3-го відповідача – реєстратора доменного імені, суд зазначив, що 3-й відповідач є реєстратором доменного імені, тобто особою, яка виконує технічні функції з реєстрації доменного імені за дорученням клієнта (реєстранта доменного імені) та особою, яка раніше (до зміни власником хостинг-провайдера) надавала послуги хостингу веб-сайту.

Таким чином, 3-й відповідач не здійснював та не здійснює оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язаної з ними діяльність стосовно веб-сайту, не мало та не має можливості формувати його зміст, розміщувати чи видаляти інформацію з веб-сайту, що виключає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності позивача за предметом розглянутого спору.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів 3-го відповідача щодо ненадання на вимогу суду відомостей про дату зміни власником веб-сайту хостинг-провайдеру, ідентифікаційних даних клієнтів, посилаючись на те, що товариство не вимагає будь-яких документів у споживачів при реєстрації, оскільки не має такого обов'язку, обмежуючись повідомленням користувача про прізвище, ім'я, по батькові, та контактні данні клієнта: електронної пошти та номеру телефону. При цьому внаслідок того, що товариство не здійснює відслідковування та перевірку актуальності, достовірності, повноти та точності наданої користувачем інформації, останній не позбавлений можливості вказати неповні або хибні дані.

Така політика надання послуг 3-м позивачем суперечить правовій природі правочину, оскільки будь-який договір може бути укладений між фізичною особою, юридичною особою, фізичною особою-підприємцем, однак, не може укладатися лише з анонімним, вигаданим ім'ям, не потребуючи документів, що посвідчують особу.

Таким чином, проведення діяльності 3-м відповідачем, не вимагаючи документів у користувачів, безпосередньо ускладнило встановлення істини по справі та негативно вплинуло на реалізацію позивачем власного права на судовий захист, що в кінцевому випадку могло вплинути на якість правосуддя та порушити право позивача на справедливий суд.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до 3-го відповідачанеобгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги до 4-го відповідача, суд дійшов висновків, що останній виконує лише послуги хостинг-провайдера веб-сайту, тобто за дорученням клієнта виконує технічні функції зі зберігання файлів (інформації) веб-сайту на своєму веб-сервері з постійним підключенням до мережі Інтернет шляхом надання необхідного дискового простору.Таким чином, 4-й відповідач лише надає власнику веб-сайту дисковий простір для зберігання файлів (інформації) веб-сайту, не втручаючись у використання власником (адміністратором) веб-сайту цієї послуги, що виключає відповідальність за незаконне використання знаків для товарів і послуг.З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до 4-го відповідача необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині позовних вимог до 1-го та 5-го відповідачів. В частині позовних вимог до 2-го, 3-го та 4-го відповідачів у позові слід відмовити.Судом було визнано порушеними належні позивачу права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг (торговельні марки);з відповідачів стягнені збитки, спричинені незаконним використанням таких знаків; зобов'язано відповідача у семиденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, за власний рахунок опублікувати інформацію у державному друкованому засобі масової інформації, газеті "Голос України" про порушення права інтелектуальної власності позивача; стягнено з позивачів судовий збір.

 

Згідно із заочним рішеннямЗапорізького районного суду Запорізької області від 11.01.2017 по справі № 317/4651/16-цпозовну заяву було подано у зв'язку із поширенням 1-м відповідачем недостовірної інформації на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, а також поширенням інформації аналогічного змісту на веб-сайті "Комсомольская правда в Украине" (http://kp.ua/) необмеженому колу інтернет-користувачів. З відомостей, що містяться на вказаному веб-сайті, вбачається, що інформація, яка на ньому розміщена, належить Приватному акціонерному товариству "КП в Україні".

Факт поширення такої інформації було підтверджено роздруківками Інтернет-сторінок. Достовірність поширеної інформації не була підтверджена з боку відповідачів відповідними доказами, як і не спростовані доводи, викладені позивачкою у позові.

Належними відповідачами було визначеноавтора оспорюваної інформації – особу, що її поширила на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, а також Акціонерне товариство "КП в Україні", як власник веб-сайта http://kp.ua/,на якому також була поширена оспорювана інформація, що вбачається з відомостей, розміщених на самому веб-сайті, згідно долучених до позову матеріалів.

Заперечення ПАТ "КП в Україні" суд визнав не обґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду та чинному законодавству.

Суд визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену на сторінці у соціальній мережі Facebook, а також поширену на веб - сайті http://kp.ua/; зобов'язав відповідачів спростувати недостовірну інформацію; заборонив відповідачам розповсюджувати будь-яким чином (по телебаченню, в пресi, по paдio, в мережiIнтернет, у зовнішній рекламі, в мiсцяхпублiчного розповсюдження iнформацiї, в інтервю, в розмовах з будь-якими особами тощо) негативну, недостовiрну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; стягнув моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.; стягнув судовий збір.

 

Згідно із рішеннямГосподарського суду Львівської області від 15.12.2016 по справі № 914/4612/14 (за результатами прийняття постанови Вищого господарського суду України про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції) позов було мотивовано тим, що на трьох сайтах мережі Інтернет у травні 2012 року було розміщено недостовірну інформацію стосовно якості конвекторів торговельної марки "Іnotec", яка зареєстрована на позивача. Як стверджує позивач, поширення відповідачем негативної інформації призвело до розірвання ряду договорів укладених між позивачем та покупцями конвекторів, у зв'язку з чим йому завдано моральну та матеріальну шкоду, яку просив стягнути з відповідачу і який, як стверджує позивач, називає себе директором Торгового дому.

Факт поширення даної інформації підтверджує відповідною роздруківкою сторінок з Інтернет-сайтів, які додано до позовної заяви.Позивач стверджував, що зазначену інформацію розміщено від імені "Торговий дім "Аквахаус-захід", що належить відповідачу.

Місцевий господарський суд з метою встановлення автора зазначених позивачем статей призначив компютерно-технічну експертизу, за результатами якої встановити хто саме розмістив цю статтю та хто є автором не виявляється за можливе. В зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та відхилив клопотання позивача про витребування інформації у компанії PRIVATE JOINT STOCK COMPANY "DATAGROUP" хто є користувачем ІР адреси(його прізвище, ім'я, по-батькові, адреса місцезнаходження, контактний номер телефону)та хто є авторами/власниками посилань із зазначенням хронології їх розташування на ресурсі, з підстав не обґрунтування позивачем неможливості подання цих доказів у суду першої інстанції.

Таким чином, місцевим господарським судом в повному обсязі не було встановлено всіх обставин справи, а судом апеляційної інстанції вказані порушення усунуті не були, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Під час нового судового розгляду призначалася судова експертиза телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, судовому експерту  поставлені такі питання:

1. Чи міститься текстова інформація на веб-сторінках мережі Інтернет. Якщо так, то з якого до якого часу? Якщо на даний час вона видалена, то коли і ким видалена?

2. Яким є вміст веб-сайтів/посилань стосовно ТМ "Inotec", хто є автором тексту викладеної інформації, власником веб-сайту (особою, особою, що розташувалаінформацію)? У якій хронології вони розташовані/видалені ?

3. Хто мав доступ до досліджуваних веб-сайтів і можливість викладати на них інформацію, чи редагувати вміст посилань? Чи був доступ до веб-сайтів з моменту їх розміщення у такому разі  вільним/обмеженим  відповідними  правами  доступу?  Чи  був доступ  до досліджуваних веб-сайтів вільним/ обмеженим для будь-якої особи чи конкретної особи ?

4. Який існує зв'язок між літерними послідовностями: "ОСОБА_2", "ОСОБА_2.", "Торговий дім "Аквахаус-захід", "ТД "Аквахаус-захід", про що свідчить цей зв'язок та чим підтверджується ?

У висновку судового експерта було зазначено таке:

1. На ресурсі/посиланні міститься  текстова  інформація. Скріншоти із вмістом вищезазначеного ресурсу/посилання наведено на рисунках 1-4 (Додаток 1). Доступ до ресурсів/посилань на момент проведення експертизи відсутній, відомості в Архіві Інтеренету (режим доступу https://archive.org/) щодо вищезазначених ресурсів/посилань відсутні. Надати відповідь щодо особи та часу видалення інформації не виявляється за можливе.

2. На ресурсі/посиланні міститься  текстова   інформація  у вигляді статті. Відомості щодо вищезазначеної статті містяться на рисунках 1-4 (Додаток 1), Додатку 2, дослідницькій частині висновку. Надати відповідь щодо інших ресурсів/посиланьне виявляється за можливе через їх відсутність.

3. Доступ    до    веб-сайту   із   можливістювикладення на ньому інформації, належить особам, що зареєстровані нанавищезазначеному веб сайті/ресурсі, зобмеженнями,передбаченими "Користувацькою угодою" та "Правилами розміщення інформації". Доступ до редагування та/або видалення вмісту веб-сайту/ресурсу також має особа, що зазначена як адміністратор веб-сайту/ресурсу. Дані щодо адміністратора наведено у дослідницькій частинівисновку (арк. 21 Висновку).

4. Надати   відповідь   на   поставлене   питання   не   виявляється можливим через те, що воно виходить за межі судового експерта.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, що він не має жодного відношення до викладеної в мережі Інтернет інформації, не є її автором і не повинен відповідати за завдану поширенням такої інформації шкоду. Крім того, відповідач зазначав, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, непрямих доказах стосовно автора розміщеної інформації, а відтак він не є належним відповідачем у даній справі. Додатково звернтав увагу на те, що ні висновок експерта, ні інші докази у справі не підтвердили тверджень позивача.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, судом під час нового розгляду справи витребовувалася за клопотанням позивача у ПАТ "ДАТАГРУП" інформація: 1) хто є користувачем ІР адреси (його прізвище, ім'я, по-батькові, його фізична адреса місцезнаходження, контактний номер телефону, адреса електронної скриньки); 2) хто є авторами/власниками (особами, що розташовували інформацію на інтернет-ресурсі) посилань із зазначенням хронології їх розташувань на ресурсі.

Також призначалася судова експертиза, на вирішення якої ставилися ті питання, які бажав поставити позивач. У висновку судового експертабуло зазначено, що відповідна ІР-адреса використовується абонентом послуг з доступу до мережі Інтернет на підставі публічного договору  (оферти) про надання телекомунікаційних послуг, певною фізичною особою із зазначенням адреси надання послуг. Зазначена особа здійснює адміністрування веб-сайту/ресурсу та має можливість вносити зміни та/або видаляти відомості, що містяться на зазначеному сайті.

На виконання ухвали суду щодо витребовування інформація про те, хто є користувачем ІР-адреси (його прізвище, ім'я, по-батькові, його фізична адреса місцезнаходження, контактний номер телефону, а також ІПН), ПП "Азимут нетворк" надало інформацію, що блок ІР-адрес надано в користування певному оператору ФОП згідно із договором №1 від 30.07.2013, а також повідомило його контактноїдані. Тобто, ця особа почала користуватися даною ІР адресою з 30.07.2013, а протиправні дії, як зазначив позивач, були вчинені у травні 2012 року.

19.09.2016 від ПАТ "ДАТА ГРУП" надійшла відповідь на запит, де було зазначено: 1) ІР-адреса використовується абонентом послуг з доступу до мережі Інтернет на підставі публічного договору (оферти) про надання телекомунікаційних послуг, фізичною особою; 2) реєстратором доменного імені є компанія ONLINENIC, INC.; 3) хостинг провайдером є FREEHOST (http://freehost.com.ua/); 4) відповісти на питання, хто є авторами/власниками (особами, що розташовували інформацію на інтернет-ресурсі) не є можливим у зв'язку із відсутністю наявності таких даних у компанії ПрАТ "ДАТАГРУП".

Суд звернув увагу позивача,що у процесі розгляду справи ним не подано жодних доказів, які б підтверджували розміщення відповідачем інформації на зазначених вище  3-х інтернет-сайтах у травні 2012року.Не отримано таких доказів і за результатами проведення судових експертиз та задоволення клопотань позивача про витребування доказів. Позивачем також не подавалися клопотання ні про залучення до участі у справі іншого відповідача, ні про заміну неналежного відповідача на належного. Крім того, суд звертав увагу позивача на те, що усі його клопотання про витребування доказів були задоволені, а експерту ставилися ті запитання, про які просив позивач.

Суд відмовив у задоволенні позову оскільки позивач не довів правомірність своїх вимог до відповідача.

 

В завершення цієї статті хотілося б висловити щиру вдячність за активну позицію та зацікавленість у подальшому розвитку та вдосконаленні системи захисту прав у мережі Інтернет всім, хто був поруч цей рік та своєю участю сприяв розвитку та вдосконаленню діяльності Центру компетенції, а також висловити надію, що наступні роки будуть ще більш продуктивними та потужними в нарощуванні оборотів діяльності Центру та його ефективності.