Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
08.07.2015 12:55

Закон України "Про національну поліцію" - загрози окремих його норм

Адвокат, партнер ЮК "Перітус Консалтинг"

Введення в Закон України "Про національну поліцію" особливих видів "поліцейських заходів" порушуватиме принцип верховенства права та свободу особи в частині недоторканності її володіння

Безумовно, реформа правоохоронних органів в Україні є неодмінним кроком на шляху до побудови якісно нової європейської держави з превалюванням загальнолюдських цінностей, прав та свобод.

На фоні певних невдач, які спіткають численну кількість реформ в Україні, реформа правоохоронної системи, а точніше – створення Національної поліції, вселяє оптимізм та надію, а навіть більше того – дає підстави стверджувати, що така має відбутись.

Звичайно, ніщо не є ідеальним, власне як і будь-яка реформа. Такі ж недоліки має й реформа органів внутрішніх справ України в частині створення Національної поліції. На фоні досягнень, прогресивних змін такі недоліки є мінімальними, однак вони заслуговують уваги.

2 липня цього року Верховна Рада України 278 голосами «за» прийняла Закону України «Про національну поліцію», який повинен набрати чинності протягом 3 місяців з дня його опублікування, за винятком Києва, Львова та Одеси, де набрання чинності таким залежить від функціонування патрульної поліції.

            Законопроект, а тепер і Закон (який ще має підписати президент) викликав чимало зауважень і стимулював ініціювання поправок до нього, яких було понад 500. Безумовно, в тих умовах, в яких закон ухвалювався, його прийняття було зумовлено не тільки політичною, а й соціальною необхідністю, тож зауваження та поправки, думаю, будуть враховані та, можливо, внесені.

Але хочу зупинитись на окремих «нововведеннях», які у правозахисників викликають серйозне занепокоєння.

Так відповідно до ч.4 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» вводиться такий різновид поліцейського заходу як «поверхнева перевірка речі чи транспортного засобу».

Згідно ч.5 та ч.6 вказаної статті ця перевірка полягає у візуальному огляді речі або (і) транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

Така вимога поліцейського та обов’язок особи її виконати є зобов’язальною нормою та не передбачає наявності у поліцейського жодного дозволу суду на це.

Частиною 4 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» передбачено можливість проводити таку перевірку в разі:

1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб;

3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення або (і) знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Однак варто акцентувати увагу, що проведення такого поліцейського заходу суперечить закріпленим в Європейській конвенції з захисту прав людини та Конституції України правам та свободам людини.

Конституція України (стаття 30) гарантує недоторканність житла та іншого володіння особи

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду .

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Щодо дискусії про термін «інше володіння особи», то варто звернутись до судової практики і згадати про п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008  № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», яка зазначає:

Як "інше володіння" слід розуміти такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Відтак, транспортний засіб відноситься до категорії «інше володіння особи», яке захищено ст.30 Конституції України та ст.8 Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод.

А тепер пропоную порівняти підстави для проведення огляду «іншого володіння особи», а саме транспортного засобу відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та ст.30 Конституції України:

 

ч.4 ст.33 ЗУ «Про національну поліцію»

ст. 30 Конституції України

1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб;

3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення або (і) знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

 

1)      врятування життя людей та майна

 

2)      безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину

 

Як можна переконатись, різниця кардинальна та підстави, передбачені ст.33 Закону України «Про національну поліцію» не відповідають положенням Конституції України, закріпленим у ст.30.

На вказаний недолік звертало увагу Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у висновку до законопроекту «Про національну поліцію»:

До статті 33

Вважаємо за необхідне підкреслити розмежування поверхневого огляду та обшуку. Так, зокрема, слід уточнити, яким чином має здійснюватись візуальний огляд салону та багажника транспортного засобу під час поверхневої перевірки (див. ч. 5 ст. 33 проекту). Зокрема, має бути зрозумілим, здійснюється такий огляд транспортного засобу лише ззовні, або ж особа, яка його проводить, може вимагати відкрити кришку багажника і двері салону.

В даному контексті слід згадати і про Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), відповідно до ч.2 ст.237 якого передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи., відповідно до ч.2 ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

І знову ж таки, КПК України в даному питанні солідарний з Конституцією і передбачає право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч.3 ст.233 КПК України).

Огляду на дану проблему цікавим є факт принципу верховенства права, який трактовано аналогічно як в Конституції України (ст.8), КПК України (ст.8) та в Законі України «Про національну поліцію» (ст.5-1):

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Якщо в ст.5-1 Закону України «Про національну поліцію» згадується про практику Європейського суду з прав людини, то доцільно звернутись до думки останнього:

Аналіз норм Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також справ, розглянутих Європейським судом, дає підстави стверджувати, що з точки зору міжнародно-правових актів законними можна вважати обмеження права на недоторканність житла, якщо:

1) вони мають правову основу;

2) їхні цілі є пропорційними (відповідними) шкоді, яка ними заподіюється;

3) діють тимчасово;

4) під час їх застосування не допускається будь-яка дискримінація;

5) є підконтрольними суду;

6) не застосовуються до кола абсолютно недоторканних прав і свобод;

7) про їх введення інформується світове співтовариство;

8) паралельно з ними існує механізм поновлення незаконно порушених прав та свобод;

9) у законі передбачена можливість їх оскарження.

Що з цього маємо? Закон України «Про національну поліцію» не передбачає відносно поліцейського заходу «огляд транспортного засобу» ні підконтрольність суду, тобто відповідного судового санкціонування, ні механізму поновлення порушеного права недоторканності володіння особи відповідно до ст. 8 Конвенції, ні можливості оскарження таких дій.

Відтак отримуємо ситуацію, коли окремі положення Закону України «Про національну поліцію» відповідно до ст.33 Закону не відповідають положенням КПК України, що є порушенням принципу законності, закріпленого у ст.9 КПК України:

Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Більше того – проведення згаданого поліцейського заходу, який відповідно до КПК України має ознаки слідчої (розшукової), є недопустимим, адже грубо порушує ч.3 ст.214 КПК України, яка забороняє проводити такі дії без внесення відомостей до ЄРДР і передбачає відповідну відповідальність згідно закону.

Підсумовуючи вказане, слід зазначити, що невідповідності окремих положень Закону України «Про національну поліцію» як Конституції України, так і КПК України є загрозою порушення основоположних прав та свобод людини, можуть мати наслідком дискредитацію реформи поліції загалом, що є вкрай негативним для побудови демократичного суспільства в Україні.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net