Українські атоми
Українське громадянське суспільство знаходиться в великій системній кризі. Воно атомізоване і розрізнено і поки не здатне ефективно протистояти державі в рамках захисту своїх прав і інтересів.
Після Революції гідності багато хто з Українців, і я в тому числі вважав, що нарешті в Україні з’явилось громадянське суспільство, яке було ладне не тільки народжувати ідеї і створювати візії, але й ефективно їх втілювати в життя, навіть за рахунок силового протистояння з державою і ціною власних життів. Зараз хочу визнати, що я частково помилявся. Громадянське суспільство може й народилось, але не змогло справитись зі своєї історичною місією - побудовою нової України. Більше того, виявилось, що після знищення в АТО найбільш пасіорнаної його частини, громадянське суспільство в Україні переформувалось в групи, які основною своєю задачею бачили обслуговування інтересів еліт та нового умовно «прозахідного» менеджменту.
Не останню роль у цьому зіграла активність привладних клік, які розуміли загрозу для себе саме з боку громадянського суспільства, яке за право жити не в корупційному консенсусі пожертвувало життям своїх побратимів. І все відбулось, можливо і не заплановано, але як в радянському фільмі «Іван Васильович змінює професію»:
- Що за галас?
- Стрєльци бунтують!
- Так відправте їх на війну.
Прибравши найбільш пасіонарну частину зі столиці, і послідовно перетворюючи тих хто вижив на маргінес, держава почала «націонанізовувати» осколки громадянського суспільства. Фактично підкорюючи громадянські інституції державі, як механізму примусу.
Як і в країні, яка здійснила проти нас агресію, в Україні відбулась атомізація громадянського суспільства, тобто розвал на багато дрібних структур, організацій і об’єднань і поділ на готових співпрацювати з владою і не готових, позбавлення його суб'єктності та самостійного значення.
Відбулось формування імітаційного громадянського суспільства, коли йде підміна понять інтересів суспільства інтересами держави із агресивною реакцію на критику тих не багатьох, які задають питання, а чи дійсно стирання меж між державою та суспільство є благом…Чи не стає в цьому випадку суспільство колонією держави.
Подобається чи ні, але громадянське суспільство народжується і живе через спротив.
Спротив державі, як бюрократичного механізму примусу, який , який доволі часто порушує закон і права громадян і суспільства. Спротив інертній частині суспільства, в якої немає ніяких ознак громадянського і громадянськості. Це конфронтація з «людиною натовпу», «сучасним масовим людиною», який іноді пасивно, а іноді агресивно готовий завжди підтримувати державу.
Спротив тій частині суспільства «общєствєнніков», яка активна, вважає себе громадянським суспільством, але при цьому працює під контролем держави і конкурує з неприйнятними для влади громадськими організаціями. Яскравий приклад конфлікт, який відбувся під час виборів в Громадську раду при Міністерстві ветеранів, коли ті хто перемогли, імовірно, через втручання в систему виборів вимагали визнати ці вибори, дійсними, тобто толерували злочину.
«Общєствєнніки» претендують на посади та гранти, які не можна отримати без плідної взаємодії з державними органами, і врешті-решт починають виконувати роль помічників держави, а не механізму громадянського контролю.
Для координації роботи з «громадскістю» влада створює свого роду «міністерства в міністерствах», коли симуляції реформ довіряють окремим департаментам створеним за грантовий кошт, при цьому держава лояльно ставиться до старої номенклатури, яка ці симуляції гасить. При цьому, вибудовуючи свою, підконтрольну «громадськість», держава наслідує незалежному громадянському суспільству, використовуючи його технології, перехоплюючи терміни і ініціативи. Для держави небезпечна самостійність. Наприклад, в волонтерах, які їздять на фронт, воно здатне побачити зерно активності, потенційно небезпечної в політичному сенсі. Його влаштовують тільки свої волонтери, перевірені на лояльність, такі як Доніки і Бірюкови. Державі не потрібні добровольці, які самовіддано підуть на смерть за Україну, державі потрібні лояльні військові, які в більшості випадків менш мотивовані, але більш лояльні.
Тому коли я чую від помічників міністрів, які нападають на диседентів із воплями, що це ретрогради і взагалі стукачі КДБ, бо не люблять Уляну Супрун, я бачу не долбойоба а лише наслідок атомізації суспільства. І коли окремі активісти на зарплатах починають казати, громадскість «за» або громадскість «проти», як знову ж таки було із ситуацією з Уляною Супрун, коли організації-грантожери почали активно розповідати, що «громадськість» за Супрун, хоча я переконаний, що ця «громадськість» абсолютно не відображає інтересів громадянського суспільства.
Особняком стоїть питання радикально консервативних груп, які формуються без допомоги держави, але їх активність направлена проти реалізації прав і свобод окремими громадянина. Адже тут є колізія між не державницькою природою і мінусовою активністю, яка направлена не на реалізацію прав, а навпаки, що суперечить вже внутрішній природі громадянського суспільства. Як на мене, якщо такі групи виступають проти реалізація прав політичних, то це не громадянське суспільство, у той час якщо проти реалізації прав цивільних чи фінансових, то це учасник діалогу всередині громадянського суспільства. Втім вважаю, що це питання ще слід більш ретельно досліджувати.
Українське громадянське суспільство знаходиться в великій системній кризі. Воно атомізоване і розрізнено і поки не здатне ефективно протистояти державі в рамках захисту своїх прав і інтересів. І на жаль, наразі шлях до його консолідації доволі довгий.
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ Христина Кухарук вчора о 05:10
- Готують підвищення тарифів для населення Андрій Павловський 04.07.2025 22:05
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні Дана Ярова 04.07.2025 19:14
- Тренди корпоративної міграції у 2025 році: чому підприємці обирають Кіпр, ОАЕ та Естонію Дарина Халатьян 04.07.2025 13:10
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини Леся Дубчак 04.07.2025 12:49
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський 04.07.2025 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина 03.07.2025 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська 03.07.2025 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Готують підвищення тарифів для населення 504
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася 487
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 355
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 333
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 162
-
Ціна свободи. Cкільки і чим доводиться платити українцям, щоб виїхати з російської окупації
25792
-
Що обрати замість моря – найкращі місця для відпочинку в Україні, ціни та тренди 2025
Життя 13954
-
BlackRock припинив пошук інвесторів для відновлення України – Bloomberg
Фінанси 8398
-
Перевтілення Будди та нагляд партії. 90 років боротьби далай-лами з Китаєм – що далі
7986
-
Унаслідок атаки дронів пошкоджено відділення Нової пошти в Чугуєві – фото
Бізнес 6650