За що слід подякувати Мураєву

Гучне «розлучення» тандему Євгена Мураєва та Вадима Рабіновіча заскочило зненацька навіть тих, хто уважно слідкував за життям політичного проекту «За життя» та бабусями, які палко за 300 грн. підтримують їх на мітингах під НБУ.

Здавалося б, що ідеологічних розбіжностей між В. Рабіновичем та Є. Мураєвим бути не може. Вони всі апелюють до тез «братських народів», називають російсько-українську війну громадянською, закликають почути голос Донбасу, припинити «братовбивчу війну» та обіцяють повернення до високих соціальних стандартів за рахунок розвитку реального сектора економіки. Ну, ще їх об’єднує скептичне ставлення до незалежної Української держави, але це тренд більшості чинних «опоблоківців».

У класичній європейській партії вони б співіснували наступні років двадцять і померли, як політики, «в один день». Але в умовах України політичні амбіції завжди виходять на перший план, і починається конкуренція не ідей, а бабла.

Партія «За життя» - це лише розкручений бренд, якому потрібно працювати над створенням розгалуженої партійної структури. Тож пан Євген вирішив сам стати «першим хлопцем на селі» і пішов ліпити новий політпроект на базі багатостраждального «регіоналівського» електорату Півдня і Сходу України. Подобається йому чи ні, але його реальна політична вага та рейтинг – це статистична похибка, при абсолютному несприйнятті правим електоратом за випади у бік Сенцова.

Євгену Мураєву доволі складно буде створити новий потужний політпроект, і питання не в тому, чи дадуть йому на це гроші, а в тому, що на «регіоналівському» полі і так достатньо потужних гравців. «Опоблок» і «За життя», скоріш за все, об’єднаються перед виборами у новий політичний проект. Отже, Євгену Мураєву залишиться роль статиста на президентських виборах, а на парламентських - лише молитись за збереження мажоритарки і сподіватися на відсутність в нього сильних конкурентів на Харківщині (а там, до речі, у «БПП-Солідарність» є чималі амбіції).

Тож як би не намагався новий та розовощокий політичний лідер розколоти «біло-блакитний» електорат, в нього не вийде це зробити повноцінно. Хоча за умови підтримки його кандидатури з боку Банкової адмінресурсом і грошима, він зможе відібрати декілька відсотків в «умовного Бойка» або «умовного Рабиновича».

За сценарієм Порошенка Євген Мураєв може стати таким собі лялькою-лякалкою для «Опоблоку» і «За життя», коли за рахунок медіа ресурсу та грошей з нього зроблять так звану «третю силу» для «біло-блакитного» сегменту, яка буде претендувати на те, щоб врешті- решт «розмити» їхній вплив на Сході.

Остаточна конфігурація взаємодії Банкова-Мураєв-«Опоблок»/ «За життя» або її відсутність вималюється вже за місяць-другий, тож почекаємо на нові виходи, входи, заходи, запливи і просто камінг-аути. Втім, Мураєву вже зараз можна подякувати за те, що він розпорошує «регіоналівський» електорат  між кількома політпроектами «рускобратського» спрямування. Завдяки цьому «молодому і перспективному» політику шанси політиків «регіоналівського» гатунку повноцінно повернутись у владу  на тануть на очах.