Задеклароване підвищення зарплати бюджетникам навіть не покриє рівень інфляції

Для того, аби люди, принаймні трохи, відчули підвищення зарплат, її треба підвищувати не на 10%, як пропонує уряд, а на 32-50%.

Для того, абилюди, принаймні трохи, відчули підвищення зарплат, її треба підвищувати не на10%, як пропонує уряд, а на 32-50%.

Днями прозвучали заявиурядовців про підвищення впродовж року зарплат бюджетникам, зокрема, вчителям(на 170 грн.) та хірургам (200 грн.). (іншими словами, збільшено розмірпосадового окладу працівникам першого тарифного розряду з 1 липня 2011 року).Однак, люди просто не помітять такого незначного зростання зарплати черезінфляцію та зростання цін на комунальні платежі.

Можна привітатиініціативу уряду, враховуючи, що Україна є на останньому місці в Європі зарівнем оплати праці. Але суми підвищення зарплат для деяких категорійбюджетників, озвучені прем’єром – смішні у порівнянні із зростанням тарифів тарічною інфляцією. Адже 170 грн. – це лише 10% середньої зарплати вчителів, а200 грн. складає тільки 12% середнього заробітку хірургів.

При цьому,  офіційний рівень інфляції в Україні протягом2011 року становить 11,3-13,1 відсотка. Отже, запропоноване підвищення зарплатине компенсуватиме навіть всього знецінення грошей внаслідок інфляції.

Потрібно враховуватиі середній відсоток збільшення протягом минулого і початку  нинішнього року цін на житлово-комунальніпослуги (а це приблизно 13,7% зростання), на продукти харчування (приблизно32,5%), предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утриманняжитла, послуги охорони здоров`я, послуги пасажирського залізничного іавтодорожного транспорту (9,4%).

Якщо врахувативсі ці показники, то суми мінімальної надбавки до нинішньої зарплати вчителів ілікарів мали б становити не 10-12%, як зараз, а принаймні на 32,5%-50%. Вгривневому еквіваленті це складає 555-855 грн. Причому таке підвищення має бутине розтягнуто на цілий рік, а зроблено одразу.

Влада зновудемонструє несистемний підхід, варіант «разових подачок», замість того, абирозв’язувати проблему кардинально.

Для цьогопотрібно внести серйозні зміни у систему оподаткування, а також ввестипринципово новий підхід у плані розподілу національного продукту між заможнимита бідними громадянами країни. Очевидно, можновладці пішли на незначнепідвищення зарплат не для того, аби реально поліпшити стан людей, а щобуникнути масових акцій протесту, якими погрожували вчителі. Це упереджувальнийкрок, який не має нічого спільного із турботою про добробут людей.