Українські меседжі на "сніданку з Трампом"

Кілька днів у США, в рамках Національного молитовного сніданку, дозволили мені заміряти настрої американських ділових і політичних еліт щодо України. А також – безпосередньо почути їхні оцінки політичних та економічних процесів у нашій країні.

Молитовний сніданок – подія зовсім іншого змістового навантаження, аніж її подають в Україні. Навіть в експертних колах у нас помилково недооцінюють силу «неформатних» механізмів і можливості їх впливу на глобальні процеси.

Ідеологія сніданку - об'єднуюча. Вона – традиційна для американського суспільства США, і зрозуміла усім, хто готовий комунікувати з ключовим геополітичним центром на його принципах.

Попри декларовану аполітичність заходу, тут збирається аудиторія, яка багато в чому формує порядок денний глобального розвитку. Часто на «полях» сніданку вперше озвучують тези, що згодом визначають відповіді на світові виклики. Для України – це можливість запропонувати світові своє позитивне позиціювання – відмінне від існуючого – зі знаком мінус.

Аби доносити меседжі аудиторії, яка пропонує формули рішень, маємо активно використовувати нові формати. Істеблішмент США має власні інтереси щодо України. Так само, як і МВФ. Але для них цікаво чути також альтернативну думку про розвиток української фінансової системи, інвестиційні перспективи, інноваційний потенціал. Саме в таких розмовах формується розуміння перспектив України. Згодом воно може стати геополітичним маркером, який конвертують у стратегічні рішення.

Цього року молитовний сніданок відвідали 3800 осіб із більш, ніж 130 країн. Показово, що російська делегація, попри закон про санкції і розслідування про втручання РФ в американські вибори, надіслала утричі більше учасників, аніж рік тому. Виявилося, що риторика холодної війни для Кремля – ??не привід відмовлятися від діалогу в форматі і на умовах опонента.

Основні зустрічі і переговори відбуваються у кулуарах і на офіційних майданчиках. Зокрема, у рамках Україно-американської ділової ради, де ми зустрілися із представниками аерокосмічних, енергетичних, ІТ та аграрних компаній США. У цьому контексті бачиться важливою оцінка Президента Ради Моргана Вільямса про Україну як ринок, цікавий для американських компаній і технологій.

Я бачу два змістовних поля – гуманітарне та інвестиційне, у розробці яких для нас важлива підтримка США і міжнародного співтовариства. Про це, до речі, йшлося на багатьох майданчиках. Першорядна умова – відновлення в Україні миру, повернення окупованих територій і відновлення гуманітарного розвитку на Донбасі.

Не менш важливий наш меседж полягає у наявності в України високих інвестиційних перспектив навіть в умовах окупації частини територій. Війна – не привід відмовлятися від економічного зростання, технологічного розвитку і створення робочих місць. При цьому важливо забезпечити справедливу бюджетну політику щодо жителів Донбасу і тимчасово переселених громадян.

У жорстких існуючих умовах можна і потрібно просувати інвестиційні можливості країни. Україна реально готова іти уперед у багатьох напрямках. Ця думка була ключовою на різних зустрічах. Важливо переконати міжнародних партнерів, що амбіції України – значно вищі, аніж мати статус світового постачальника пшениці, птиці або соняшникової олії. У нас є технологічні інновації, зокрема унікальні, які, безумовно, цікаві світовій спільноті.

Ми обговорювали перспективи розвитку альтернативної енергетики в нашій країні і світі. Україна вже опанувала випуск вітроенергетичних установок світового рівня і довела готовність до міжнародних проектів в «зеленій» енергетиці. Приклад – створений на принципах міжнародної кооперації сучасний вітропарк в Казахстані. А ближчим часом краматорські виробники представлять нову, унікальну навіть для Європи, вітроенергетичну установку.

Розвиток високотехнологічних виробництв, створення якісних робочих місць і активна гра на світовому ринку інноваційних трансферів – шанс для України стати частиною європейської інноваційної моделі. І – відірватися від консервативного сприйняття, як технологічно відсталої аграрної країни.