Корупція, кругова порука і недовіра - що буде далі з судовою системою України

Які проблеми спіткають судову систему на шляху до свого реформування і чи дійсно це лише корупція всередині системи?

Новопризначений Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що однією з найбільш очікуваних а важливих реформ наразі є судова реформа. 

Дійсно, як показують окремі опитування, рівень довіри до судів вкрай низький. Станом на лютий цього року (2020) 76% громадян не довіряють судовій системі.

Зауважив новий Прем’єр наступне — судову реформу мають зробити самі громадяни. Для цього достатньо просто перестати давати хабарі суддям. 

Та чи достатньо лише цього, щоб підвищити довіру до судів?

Питання не до критики згаданих слів, адже вони правильні, а скоріше до того, щоб у громадян не сформувалось хибних вражень про дійсні причини провалу судових реформ. І як показує досвід - проблема не  лише в хабарах. 

 Якщо проаналізувати окремі фактори, що можуть вплинути на підвищення довіри до судової гілки влади, треба викорінити не лише “некорумпованість”. Як зазначають окремі дослідження, важливим є не просто “не давати хабарі”, а забезпечити такий механізм, що дозволить ефективно виявляти таких порушників і, що головне, притягнути їх до відповідальності. 

Команда ЧЕСНО.Фільтруй суд! звертала увагу на справи щодо суддів, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень. Деякі з них перебувають на судовому розгляді вже понад чотири роки. Навряд чи за таких обставин ми можемо говорити про ефективний механізм притягнення до кримінальної відповідальності корумпованих суддів. З появою Вищого антикорупційного суду, як завершальної ланки у системі органів по боротьбі з корупцією, ситуація може та має змінитись. Проте, працює ВАКС лише півроку і оцінювати його ефективність зарано. 

Наступним, не менш важливим кроком є очищення судової системи від недоброчесних суддів. І тут у гру вступає Вища рада правосуддя. Як показали останні роки її діяльності, ВРП не просто не змогла забезпечити належного очищення судової системи, подекуди своєю діяльністю вони “допомагали” недоброчесним суддям зберігати свої посади. 

Згадаємо лише приклад судді, що виніс рішення, яке фактично легалізувало розгін студентів на Майдані 30 листопада Богдана Саніна.  Він не пройшов успішно кваліфікаційне оцінювання і через це був рекомендований до звільнення. Та ВРП відхилило таку рекомендацію.

Разом з тим, тут включається ще один фактор який здатний, за результатами соціальних опитувань, підвищити рівень довіри до судової гілки влади. Це знищення кругової поруки в судах та органах суддівського врядування. 

Тобто абсолютно неприйнятною має стати ситуація, коли суддя, допомагає  своєму колезі уникнути відповідальності за кермування автівкою в нетверезому стані. В протилежному випадку має бути забезпечений ефективний механізм притягнення таких суддів до відповідальності, аж до звільнення. Наразі  цього ми не спостерігаємо. 

Проте, звільнивши всіх недоброчесних суддів, задовольнити суспільні настрої вдасться лише на деякий час. Важливо зберегти також виконання судами своєї основної функції - здійснення ефективного справедливого правосуддя у розумні строки. Для цього важливо не допускати “вакууму” та “дірок” в судових кадрах, і звільнивши недоброчесних, забезпечити доступ до суддівської професії молодих, амбітних та перспективних юристів.  Але і з цим у нас виникають проблеми - люди “ не з системи” зустрічаються з перешкодами в доступі до професії вже на етапі конкурсу та проходження спеціального навчання.

І це лише “верхівка” тих питань, що потребують вирішення в судовій системі. 

Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів, яким довіряють; забезпечення ефективного механізму дисциплінарної відповідальності суддів; притягнення до відповідальності корумпованих представників судового корпусу; доступ до професії нових кадрів - ті перші кроки, які можуть продемонструвати готовність судової гілки влади до системних змін.