Парадокси вітчизняного законотворення

Чому я можу стати суддею Конституційного суду, але не Верховного чи Антикорупційного?

Чому я можу стати суддею Конституційного суду, але не Верховного чиАнтикорупційного?

Багатьохзнайомих здивувало подання мною документів на конкурс до Конституційного суду України. Його членів обиратиме ХІV позачерговий з’їздсуддів України 13 листопада 2017 року. Тим більше, що я неодноразово заявлялапро бажання продовжити боротьбу з корупцією у складі відповідного судовогооргану.

Відповідь – проста. Мої можливості звузивзаконодавець.

Наразі найменше перепон існує на шляху до Конституційногосуду.

Закон«Про Конституційний Суд України» передбачає, що до його складу входять 18 осіб (ст.9). По шість суддів призначають Президент, Верховна Рада та З’їзд суддівУкраїни.

Якобумовлює ч. 1 ст. 11, суддею Конституційного Суду може бути громадянинУкраїни, який володіє державною мовою, на день призначення досяг 40 років, маєвищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 15років, високі моральні якості, є правником із визнаним рівнем компетентності.

Сподіваюсь,усе те в мене є.

Відповіднодо положень ст. 12, підготовку питання щодо розгляду на конкурсних засадахкандидатур на посаду судді Конституційного Суду З’їздом суддів здійснює Радасуддів України (РСУ). Вона встановлює відповідність претендентів вимогам,встановленим Конституцією та профільним Законом, а також організовує проведенняспеціальної перевірки претендентів.

Післявивчення документів та відомостей, наданих кандидатами, і проведення з нимиспівбесіди РСУ ухвалює рекомендації та складає списки «щасливців». При цьому кількістьвідібраних кандидатур повинна щонайменше втричі перевищувати кількістьвакансій.

Таквиглядає процедура конкурсного відбору Радою суддів України.

Далі(ст. 15) остаточне слово має сказати З’їзд. Присутні делегати відкритимголосуванням більшістю голосів вирішують, чи слід включити запропонованих кандидатівдо бюлетеня для таємного голосування.

Післяпроцедури співбесіди з невизначеними критеріями відбору переможців, як на мене,це другий суб’єктивний момент, не врегульований законодавцем.

Завершуєтьсяобрання таємним голосуванням: одержав більшість голосів від числа обранихделегатів З’їзду – пройшов. Якщо необхідної кількості голосів не набралося, проводитьсяповторне голосування щодо двох кандидатів-лідерів.

Зогляду на неоднозначне сприйняття колегами моєї позиції та на різні «підводні течії», про які я можутільки здогадуватися, мої шанси бути обраною до Конституційного суду Українидоволі примарні.

Вакансіявід З’їзду суддів України всього одна, а заяви про участь у конкурсі подали 19осіб. До речі, сьогодні, 12 жовтня, на засіданні РСУ було розглянуто відповідність претендентів вимогам, що встановлені Конституцією та Законом України «Про КонституційнийСуд України». Один із претендентів вибув з конкурсу. Тепернас 18.

Протедо Верховного Суду я взагалі не могла потрапити.

Чиннаредакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 38, обумовлює, щоособа, яка претендує до Верховного Суду, якщо це не адвокат чи науковець, маєстаж роботи на посаді судді не менше 10 років.

Ябула призначена суддею у 2010 році. Тобто мій загальний стаж на цій посадістановить 7 років 5 місяців.

Додам,що мої повноваження як судді, призначеної вперше, спливли у квітні 2015року. Тобто вжемайже два з половиною роки я не маю права на здійснення судочинства (імарнувати час, не виконуючи обов’язків судді, але отримуючи за це гроші, хай іменші, ніж суддя з повноваженнями, щиро кажучи, мені набридло). До слова,високу суддівську винагороду, про яку стільки говорилося, отримують тільки ті зколег, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання. Наразі таких небагато. Моя жзарплатня «чистими» становить близько 12 тисяч гривень на місяць (і з неїголова суду у протизаконний спосіб примудряється «відщипувати» до кількох тисячна місяць – хто стежив за розвитком подій, зрозуміє, про що я).

Рішенняпро призначення мене суддею безстроково має ухвалити Вища рада правосуддя. Її жпостійно торпедують скаргами на мене люди з оточення Полтавського міськогоголови, вони ж вигадують і злочини, нібито скоєні мною. Активну діяльність зметою завадити мені повернути суддівські повноваження розгорнув і головаОктябрського районного суду м. Полтави, в якому я працюю.

Щобзрозуміти, наскільки далеко готові піти ці особи, достатньо передивитися сюжетГромадського телебачення Полтави про судове засідання у справі Дмитра Трихни,екс-заступника міського голови, посередника, який від імені «Федоровича»,справу котрого я розглядала, пропонував мені 5 тисяч доларів за «правильне» рішення.Викликані як свідки мер Мамай, його представник у суді Ковжога та голова судуСтруков лжесвідчилипід присягоюна користь версії, що я здійснила провокацію проти кришталево чистогоградоначальника та провокувала його до пропонування мені хабара.

Теперпро Вищий антикорупційний суд. Лише нещодавно, після роз’яснень Венеціанськоїкомісії (повна назва: Європейська комісія за демократію через право), вище керівництво держави погодилося на йогостворення.

Дужедобре, що Україні рекомендовано взяти за основу законопроект, розробленийгрупою опозиційних депутатів (його автори Єгор Соболєв, Оксана Сироїд, ІванКрулько, Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук).

Створенняантикорупційних палат, на чому наполягали Президент, Прем’єр-міністр таГенеральний прокурор, на рівні місцевих судів могло б призвести до того, щосуддями-антикорупціонерами зробились би найбільш корумповані представникинашого «цеху». Антикорупційні трійки мали б формуватися зборами суддів, інечисті на руку «служителі Феміди» відразу б оцінили нові безмежні перспективидо поліпшення свого матеріального стану на плідній ниві «боротьби» з корупцією.

У«рідному» Октябрському районному суді я, мабуть, безпомилково визначила бімовірний склад антикорупційної палати. І він би цілком задовольнив потенційних«клієнтів» цього суду.

Проте«опозиційний» законопроект теж не давав мені шансів.

Нимпередбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду, суддею Антикорупційноїпалати може бути призначений громадянин України, не молодший 30 та не старший 65років, який має вищу юридичну освіту, є компетентним, доброчесним та володієдержавною мовою, а також відповідає одній із таких вимог:

1)має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;

2)має науковий ступінь у сфері права, стаж наукової роботи у сфері праващонайменше десять років;

3)має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва всуді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;

4)має стаж професійної діяльності на посаді прокурора десять років;

5)має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог,визначених пунктами 1–4 цієї частини, щонайменше десять років.

Меніздається, і конкурс до Верховного Суду частково це підтвердив, що тривалістьперебування судді (так само прокурора) на посаді збільшує рівень йогопрофесіоналізму, але водночас зростає вірогідність «інфікування» цієї особигіршими «традиціями» системи.

Вінтересах суспільства провести конкурс до Вищого антикорупційного суду так, щобзалучити до роботи в ньому тільки доброчесних професіоналів. Фаховівипробування здатні відсіяти некомпетентних претендентів. Тому встановлюватидодатковий формальний бар’єр – вимогами щодо стажу, на моє переконання,недоцільно.

Якщодля відбору суддів до Верховного Суду наявність 10-річного спеціального стажу івідповідного досвіду ще можна було пояснити складністю роботи вищої судовоїінстанції, то у випадку з антикорупційним судом подібні вимоги вочевидь єзайвими. Не відповідають вони й чинному законодавству.

Боантикорупційний суд хоч і називатиметься Вищим, але здійснюватиме правосуддя, так передбачено проектомзакону, як суд першої інстанції у справах, підслідних Національномуантикорупційному бюро України. Крім того, планується, що в його складі діятимеапеляційна палата.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 чинного Кримінальногопроцесуального кодексу України кримінальне провадження щодо обвинувачення увчиненні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національногоантикорупційного бюро України, здійснюється:

1) в суді першоїінстанції – колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стажроботи на посаді судді не менше п’яти років.

2) в апеляційному порядку – колегіально судом у складіп’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семироків;

3) в касаційному порядку – колегіальносудом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді суддіне менше десяти років.

Роль касаційної інстанції, вірогідно, буде виконуватиАнтикорупційна палата Верховного суду. Його суддів, як пам’ятаємо, відбирали,зокрема, й за критерієм 10-річного спеціального стажу.

Тому пропоную розробникам остаточноговаріанту законопроекту, присвяченого створенню антикорупційного суду, врахуватизазначені обставини та встановити кваліфікаційні вимоги для претендентівз числа суддів: стаж роботи на посаді судді не менше 5років (для всіх кандидатів) та не менше 7 років – для тих, хто прагне статисуддею апеляційної палати Вищогоантикорупційного суду.