Як ефективно застосовувати дані в державних проектах: поради з Британії

У Сполученому Королівстві дуже майстерно застосовуються дані на всіх етапах розробки публічної політики. Існує «Керівництво з етики даних» (Data Ethics Framework), розроблене Урядовою цифровою службою (аналогом нашої Мінцифри). Цей документ розповідає, як доречно та відповідально застосувати дані в уряді та в державному секторі загалом.

Він містить п’ять етапів, які треба пройти при розробці проекту. В цьому блозі я коротко окреслю ці етапи.

1) Визначте та зрозумійте суспільну користь та потреби користувачів.

Наприклад, ви працюєте в міській раді й плануєте запустити електронну послугу – навчальну платформу для школярів, на якій буде зібрана вся інформація про навчання: розклад, завдання, оцінки, щоденник, класний журнал, комунікація з вчителями теж там. Тобто онлайн-репрезентація всього того, що відбувається в школі. Дуже актуальна річ в умовах карантину. Яка вигода такої платформи для широкої громадськості та позитивні соціальні наслідки? Як ви поясните батькам та дітям користь цієї платформи? А що робити  з тими людьми, хто не має смартфонів, комп’ютерів, не користується інтернетом? Вони будуть почуватися обділеними. Що ви зробите, щоб запобігти цьому? Очевидно, це може поглибити цифрову нерівність, а люди, які не можуть собі дозволити купити додому комп’ютер, почуватимуться ще більш виключеними із суспільного життя. Що ви зробите, щоб цього не сталося? Які ненавмисні негативні наслідки проекту?

Якою є вигода для платників податків, щоб розробка такої платформи фінансувалась за державний кошт? Чи не забагато ви заплатите за розробку?

Розкажіть публічно про суспільну користь такої послуги та про те, скільки збираєтеся на неї витратити.

2) Залучіть різноманітну експертизу.

Залучіть фахівців даних, експертів з політики, освітян до проекту та визначіть, яку допомогу вони будуть надавати в процесі втілення. Залучені люди мають бути різними, і особливо серед них мабуть бути люди з дітьми, які самі будуть користуватися послугою, або ті, які мали труднощі через те, що такої послуги не було. Також запросіть людей зовні: науковців, дослідників, етиків, громадські організації, цільову аудиторію. Визначте, як буде управлятися проект, і яка буде сила голосу зовнішніх сторін. І наостанок: забезпечуйте максимальну прозорість процесу - публікуйте інформацію про експертні консультації та структуру команди.

3) Перевірте проект на відповідність законодавству

Цей пункт містить частину підпунктів, яких в українському законодавсті немає, але я їх включу, щоб показати світові практики. В нас сфера захисту даних тільки розвивається.

Обов’язково залучіть юристів для будь-якого проекту із використанням даних. Дотримуйтеся правил із обробки та збереження персональних даних та будь-яких інших додаткових правил. Британські державні органи роблять звіти про те, як вони захищають дані та як мінімізують ризики при цьому. Адже і персональні, й неперсональні дані мають бути захищеними. А також публікують ці звіти в рамках забезпечення прозорості. В рамках підзвітності вони мають чіткі правила, як документуються процеси. Британські державні органи мають забезпечити, щоб кожен проект відповідав Закону про рівність та не приводив до дискримінації жодної з категорій населення.

4) Перегляньте якість та обмеження даних

Ви зібрали дані, які допоможуть вам у створенні навчальної платформи. Це можуть бути кількість дітей, результати опитування батьків,  поширеність інтернету в населеному пункті, наявність комп’ютерів удома і т.п. Чи надійні джерела цих даних? Чи знають ті, хто надав ці дані, як ви їх використовуєте? Як ви можете забезпечити доброчесність даних? Якщо ви зібрали персональні дані – то чи можна досягти цілі, застосовуючи якомога менше персональних даних?

Ви хочете зробити електронну послугу інклюзивною – доступною для людей з інвалідністю та інших вразливих груп. Чи дані, які ви зібрали, не відображають упередження щодо людей з інвалідністю чи будь-яких інших людей? Які заходи ви вживаєте, щоб зменшити упередження?
Важливо забезпечити прозорість даних - нечутливі та неперсональні дані мають бути поширеними. Якщо дані чутливі (наприклад, про людей з інвалідністю) – можна поширити метадані. Також має бути відкритою методологія, згідно з якою дані проаналізовані. Вона має бути такою, щоб її міг застосувати інший аналітик. Дуже важливо уміти пояснити простою мовою без технічних термінів про проект та його ціль, процес його втілення. І опублікувати це пояснення там, де його може побачити широка публіка. Поясніть простою мовою, як працює платформа, щоб це зрозуміли люди, які далекі від теми.

5) Оцініть та врахуйте ширші наслідки для політики

Постійно оцінюйте проект: на початку питайте себе й команду – чи ми робимо правильно, в процес – чи ми добре все зробили, після проекту – чи він досі працює добре? Оцінювання може включати зовнішню експертну оцінку чи аудит.

Регулярно переглядайте потреби та суспільну користь протягом проекту: чи не змінилися потреби користувачів? Чи проект досі корисний людям? Чи не відбулося якихось змін, які вплинули на розуміння суспільної цілі, і як проект адаптувати відповідно до цих змін?

Проект потрібен в тому числі для того, щоб його здобутки використовувалися в контексті практичної політики. Наприклад, якщо продовжувати тему навчальної платформи, то теоретично така платформа на рівні одного міста може спричинитися до поширення її на національний рівень і бути частиною цифровізації освіти.

Вчіть громадян користуватися послугою. Це має відбуватися регулярно.

Чи може громадськість давати відгуки щодо проекти (скарги, занепокоєння)? Як? Якщо ні, то чому? Має бути платформа для відгуків.

Дуже важливо задокументувати свої перемоги та поділитися ними з колегами та зацікавленими сторонами, щоб вони могли повторити. Якщо навчальна платформа, приклад якої ми розглядали, буде корисна вашому місту, зробіть так, щоб і інші могли її повторити в себе.

Такий ретельний підхід до проектів допомагає забезпечити їх максимальний ефект та користь громадянам. Детальніше про кроки можна почитати в оригінальному документі Data Ethics Framework на сайті Gov.uk.