Чи мають навчати юристів виші у системі МВС та СБУ?

Одним із найбільш дискусійних залишається питання про обґрунтованість підготовки юристів в закладах зі специфічними умовами навчання взагалі, і в закладах системи Міністерства внутрішніх справ зокрема.

Питання і проблема не нова. Ще у 2017, коли з’явився один із перших проєктів Концепції, пропонувалось відмовитись від підготовки юристів в цих закладах, аргументуючи це необхідністю зміни пострадянської філософії підготовки майбутніх правників.

На думку авторів Концепції, потрібно змінити загальну парадигму та готувати правників, які будуть спроможні захищати права людини та діяти з дотриманням принципів верховенства права, замість постачання кадрів для задоволення потреб правоохоронних органів чи системи в цілому.

Заклади системи МВС відрізняються дисципліною та субординацією, що унеможливлює вільну наукову дискусію, яка є критичною для якісної підготовки правників.

Натомість представники закладів системи МВС переконували, що вони не тільки довели свою спроможність готувати юристів, але й нічим не поступаються в якості такої підготовки “цивільним” вишам. Як аргументи приводилась важливість професії слідчого, наявність високого кадрового потенціалу, відсоток працевлаштування, наявність юридичних клінік  тощо.

В проєкті Концепції розвитку юридичної освіти безпосередньо не вказується про неможливість підготовки юристів закладами зі специфічними умовами навчання, проте зазначається, що юридична освіта має надаватися закладами вищої освіти, де гарантовані академічні свободи здобувачів та науково-педагогічних працівників, включаючи свободу думки, слова, об’єднань та викладання, так само, як і академічна мобільність.

Також передбачається, що розподіл державного замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» здійснюватиметься у закладах вищої освіти, незалежно від форми власності та сфери управління за алгоритмом адресного розміщення державного замовлення та широкого конкурсу. 

Натомість навчання правників у закладах системи МВС має низку істотних проблем.

Проблема 1. невідповідність обсягів підготовки правників потребам органів державної влади

До закладів зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю «Право» відносяться ЗВО у сфері управління Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Служби безпеки України та Міністерства фінансів.

Крім підготовки курсантів за кошти державного замовлення, обсяг якого мав би визначатися з конкретних кадрових потреб органу, такі заклади здійснюють також підготовку великої кількості контрактників, які після закінчення навчання обиратимуть вільне працевлаштування.

За інформацією з Єдиної державної бази з питань освіти станом на 1 жовтня 2020 року, у таких закладах за спеціальністю “Право” навчалось майже 18% від загальної кількості контрактників–бакалаврів в країні (9117 з 51218) та трохи більше 30% від усіх контрактників-магістрів (3324 з 10653 осіб).

Проблема 2: більше половини всіх бюджетних місць для юристів розподіляються без конкурсу

У 2020 році 55% усього обсягу державного замовлення на підготовку бакалаврів за спеціальністю «Право» передано закладам зі специфічними умовами навчання (37% – закладам системи МВС). Якщо для підготовки бакалаврів закладами МінОсвіти виділено 1400 місць, то для закладів зі специфічними умовами навчання – 1516, при чому з них для системи МВС – 1080 місць.

Ці 1500 місць розподіляються в замкнутій інфраструктурі, без будь яких прозорих механізмів, на відміну від закладів МінОсвіти, де є широкий конкурс.

Розподіл державного замовлення у 2020 році виглядало наступним чином:

Тобто, кошти платників податків на навчання більше половини всіх юристів-бакалаврів розподіляють закрито, без належного контролю їх ефективності. 

Проблема 3: низька якість навчання у ЗВО зі специфічними умовами навчання

Навчальні заклади системи МВС демонструють гірші результати навчання студентів-правників. Це доводить, зокрема, аналіз вступної кампанії на правничу магістратуру.

Нижче можна побачити рейтинги, сформовані за результатами ЄФВВ та ЄВІ у 2018 році:

 

Проблема 4: заклади зі специфічними умовами навчання неефективно витрачають кошти платників податків

У 2019 році Рахунковою Палатою був проведений аудит ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міністерству внутрішніх справ України на підготовку кадрів вищими навчальними закладами із специфічними умовами навчання за період з 2017 по І півріччя 2019 року. Такий аудит став першим, починаючи з 2011 року, і по суті підтвердив проблеми, які є в системі відомчої освіти МВС. 

Деякі ключові висновки Рахункової палати за результатами аудиту:

1) Обсяг державного замовлення є неефективним і таким, що не відповідає реальним потребам

Рахункова палата констатує:

«Неефективним виявився запроваджений у МВС механізм формування державного замовлення: при визначенні потреби у підготовці фахівців для включення до державного замовлення пріоритет надавався завантаженню ЗВО МВС відповідно до ліцензійних обсягів. 

Затверджені у державному замовленні на 2017 рік обсяги підготовки фахівців для Національної поліції України перевищили визначену нею потребу на 687 осіб, чим створено ризики неможливості працевлаштування цих осіб за фахом у подальшому. При зменшенні у 2018 році порівняно з 2017 роком в 1,4 раза кількості осіб, прийнятих на навчання до ЗВО МВС за державним замовленням  (з 5,3 до 3,7 тис. осіб), кількість осіб, прийнятих на навчання за плату, зросла в 1,1 раза (з 7,7 до 8,4 тис. осіб), що свідчить про намагання керівництва МВС якомога більше завантажити ці заклади...». 

2) 2/3 випускників закладів системи МВС обирають вільне працевлаштування і не працюють в системі МВС

Рахункова палата констатує :

«… Сім ЗВО МВС при належному фінансовому забезпеченні протягом останніх двох років здійснили випуск 24,1 тис. фахівців, з яких лише третина (7,3 тис. осіб) розподілена в Національну поліцію України та Експертну службу МВС. Решта дипломованих фахівців (16,8 тис. осіб) обирали вільне працевлаштування...»

3) Система підготовки є затратною і неефективною

Рахункова палата констатує:

«Існуюча система підготовки кадрів ЗВО МВС є малоефективною, затратною, орієнтованою переважно на надання платних освітніх послуг і такою, що не відповідає реальним кадровим потребам МВС…».

Виходить, що за кошти платників податків, а отже, кожного, хто читає цю статтю, щороку в системі МВС готується тисячі “правників”, які крім того, що мають порівняно нижчий рівень знань, ніж заклади МінОсвіти, ще і не потрібні самій системі в МВС в таких великих обсягах та після випуску працевлаштовуються у реальному секторі. 

Висновки

Заклади системи МВС сьогодні по своїй суті являють собою щось на кшталт симбіотичних утворень, коли одна частина має відповідати суворим вимогам (і обґрунтовано), а інша намагається мімікрувати під звичайну правничу школу. От і виходить, що в таких випадках усі учасники грають відповідні ролі – заклад робить вигляд, що повноцінно забезпечує систему кадрами, науково-педагогічні працівники роблять вигляд, що система побудована вірно (а як інакше), а держава робить вигляд, що такі заклади готують якісних юристів, ніяк не звертаючи увагу на масштаби підготовки в «поліцейських академіях» цивільних юристів, зокрема на заочній формі.

В будь якому разі, держава має визначитися стосовно ролі і місця відомчих закладів освіти, зокрема системи МВС – якщо це особливі заклади освіти, місія яких готувати кадри для органів державної влади, тоді підготовка має здійснюватися лише за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» і не за кошти фізичних чи юридичних осіб. Якщо такі заклади готуватимуть юристів для інших сфер, вони не повинні перебувати у сфері управління МВC.