Дід Мороз з ДФС приніс аграріям під ялинку невтішні подарунки

Поки відбувалися активні приготування до новорічних та різдвяних свят, аграрії під своїми ялинками помітили доволі дивний та чудернацький пакунок

Державна фіскальна служба акурат перед Новим Роком у своєму листі профільній олійній асоціації «Укроліяпром» висловила свою чергову новаторську пропозицію.

Аргументуючи необхідністю стимулювання виходу із тіньової сфери частини виробників зерна й олії, збільшення надходжень ПДФО, ЄСВ до державного та місцевих бюджетів, подолання нерівних умов ведення бізнесу між чесними компаніями та компаніями із «сірого сегменту ринку», українські фіскали пропонують висловити свою позицію щодо наступних потенційних змін до законодавства.

Так, ДФС рекомендує звільнити від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту такі товарні позиції:

- пшениця і суміш пшениці та жита (меслин);

- ячмінь;

- кукурудза;

- соєві боби, подрібнені або не подрібнені;

- насіння свиріпи або ріпаку, подрібнене або не подрібнене;

- насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене;

- олія соєва та її фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу;

- олії соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу (крім постачання олії соняшникової, що призначена для безпосереднього вживання в їжу, у споживчій тарі місткістю до 5000 см3);

- олії свиріпова, ріпакова або гірчична та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу.

Після ознайомлення із даним листом у мене відразу виникло відчуття дежавю, адже буквально минулого року у такі ж січневі морози фермери вже виходили та перекривали основні державні автомагістралі, протестуючи проти таких же змін! Це все було наслідком горезвісних «соєвих поправок», коли, не порадившись із сільськогосподарськими товаровиробниками, під «темним покровом» бюджетної ночі було прийнято рішення заблокувати відшкодування ПДВ при операціях з експорту сої та ріпаку, чим, за найскромнішими підрахунками, на плечі тих же таки товаровиробників лягали додаткові витрати у сумі 15-16 млрд грн. щорічно. У зв’язку з виробничими та товарними особливостями у привілейованому становищі у такому випадку беззаперечно опинилися б олійні переробники, які змогли б диктувати свої умови фермерам та шаленими темпами нарощувати потужності своїх заводів. Після численних акцій протесту, висловлення публічної позиції провідних аграрних асоціацій, народних депутатів, представників бізнесу, після напруженої 9-місячної боротьби Верховна Рада усе ж прийняла «менше зло», залишивши відшкодування експортного ПДВ лише тим товаровиробникам, які вирощують сою та ріпак на своїх землях.

І ось, через рік ми знову повертаємося до того самого болючого питання, точка зору більшої частини агросектору на яке, здавалося б, уже давно висловлена та підтверджена. В історії із даним листом та пропозицією ДФС хочу звернути увагу на декілька ключових моментів.

Головне - тепер пропонується звільнити від оподаткування податком на додану вартість операції як з вивезення в митному режимі експорту, так і з постачання на митній території України. Що це означає? Фактично, руйнується уся економічна система виробництва доданої вартості. Додана вартість – ключовий фактор у формуванні товарообороту, коли кожен наступний виробник продукції шляхом надання власних виробничих послуг поліпшує якісні та кількісні показники даної продукції, на чому базується повний цикл виробництва. У результаті завдяки балансу між податковим зобов’язанням та податковим кредитом кожен елемент виробничого ланцюжка отримує податкові преференції у вигляді зниження податкового зобов’язання або ж взагалі надання відшкодування з бюджету. Більш раціонально було би зменшити ставки ПДВ для реалізації на митній території України продуктів першої необхідності з споживчого кошика українців. У такому випадку зменшилася б вартість соціально значимих товарів на магазинних прилавках, були б створені умови для легалізації десятків тисяч аграріїв і не руйнувалася би система доданої вартості. Якщо ж приберемо оподаткування ПДВ взагалі, ми знищимо філософію доданої вартості як такої.

Зруйнувавши механізм доданої вартості, сільськогосподарські товаровиробники у розумінні податкового законодавства нестимуть реальні витрати на насіння, засоби захисту рослин, добрива, паливно-мастильні матеріали, у той час як сьогодні вони на суму даних витрат можуть зменшити свої податкові зобов’язання із ПДВ. А переробники зернової та олійної продукції, знову-ж-таки, матимуть виграшне становище та можуть стати більш експортно орієнтованими у зв’язку з поверненням їм ПДВ при експорті їх готової продукції. Автори таких ініціатив по старій звичці вкотре перекладають зі здорової голови на хвору. Знущання із товаровиробника не повинно мати місце у сучасній товарно-виробничій структурі агросектору. Переслідуючи начебто прогресивні цілі підтримки одних учасників ринку, ми ставимо у кабальні умови інших. Тільки за попередніми оцінками, такі заходи можуть завдати більше 50 млрд грн. збитків сільськогосподарським товаровиробникам. Так, експерти із профільних аграрних асоціацій, проводячи розрахунки на базі фактичної фінансової звітності с/г підприємств, дійшли до висновку, що витрати на ПДВ у підприємств складають 70-80 % від доходів з ПДВ. Таким чином, якщо взяти суму у 440 млрд грн. реалізації зернових, олійних культур та олій за 2018 рік, перемножити її на 20% (ставка ПДВ), а потім на 70-80 %, то отримаємо суму втрат навіть у 51-59 млрд грн.

Зі зростанням світових цін на агропродукцію негативний вплив на фермерів тільки збільшиться і вони будуть змушені протягувати руку у свою і так не надто глибоку кишеню. Таким чином економічна диспропорція між діяльністю товаровиробників та переробників тільки поглиблюватиметься та укріплятиме несправедливі та неконкурентні ринкові умови між ними. При цьому ПДВ чомусь не відміняють у металургів, вугільників, хіміків та інших галузей з не меншими проблемами, але «крутими лобістами», а вкотре дискримінують саме фермерів та агросектор.

ДФС у якості мотивації використовує слушні аргументи щодо подолання обсягів «сірого» ринку агропродукції та боротьби із несплатою податків. За вирішення даних проблем уже довгі роки виступає уся аграрна спільнота. Проте, замість того, щоб посилювати реальний контроль над товарообігом, поверненням валютної виручки в Україну, надання таких податкових умов, при яких самі учасники ринку не шукали б можливості для ухилення від сплати податків, боротися зі «скрутками» та «податковими ямами», чиновники рекомендують скасувати оподаткування ПДВ, чим скинути із себе зайвий пласт роботи із адміністрування та контролю. Можливо, на їх погляд, це і найлегший варіант, проте, аграрії до такого розвитку подій готуються з острахом.

І ще одне – в якості часткового компенсатора суттєвих витрат товаровиробників ДФС пропонує запровадити державну дотаційну підтримку. Цьогорічний стан виконання бюджетних програм у сфері АПК не критикував тільки лінивий. Система дотацій продемонструвала повну свою неефективність та неринковість, сотні тисяч аграріїв не змогли отримати кошти за техніку, поголів’я худоби, насіння тощо. У той час, коли у всіх вже остаточно зникла довіра до існуючого механізму надання дотацій, ДФС пропонує забрати живі гроші із відшкодування ПДВ та перекласти їх на бюджетну підтримку. Тому такий компенсаторний механізм навіть без існуючих наразі на папері бюджетних програм та порядків виділення коштів, уже наштовхує на думки про свої провальні наслідки.

Черговий рік почався для аграріїв не з найкращих новин. Фіскали пропонують такого собі «троянського коня», завуалювавши реальні наслідки таких змін. Чергові мільярдні збитки, зменшення посівних площ, проблеми із державною підтримкою та забезпеченням добривами – вже чудово помітно, що чекатиме на АПК у 2019 році. Але такого «новорічного подарунка» від ДФС не очікував ніхто. Невже аграрії, які формують до 11 % ВВП держави, які взірцево вели себе цього року та витримували усі знущання, били рекорди по врожаю та експорту, заслуговують на такий гостинець під ялинку? Залишається тільки надія на те, що даний «подарунок» так і залишиться не розпакованим.