Як захиститися від банківського шахрайства

Здебільшого подібні афери відбуваються не внаслідок розголошення власниками рахунків пароля чи пін-коду, а шляхом використання шахраями недоліків системи безпеки банку. В таких випадках потерпілим від злочину є не власник рахунку, а банк, який повинен відновити викрадені кошти на рахунку клієнта. Проте банки добровільно цього не роблять, тому свої права можна і необхідно відстоювати, що яскраво ілюструє практика нашого адвокатського об’єднання.

У банківській сфері найбільш поширеними є два види шахрайства. Перший – коли власник рахунку сам повідомляє зловмисникам, які часто представляються службою безпеки банку, секретну інформацію для доступу до свого рахунку (пароль, пін-код тощо). Це є шахрайство по відношенню до клієнта банку і потерпілим від таких дій є власник рахунку. В такому випадку допомогти жертві вкрай складно. Тому звертаю увагу на недопустимість розголошення будь-кому конфіденційної інформації.

Другий вид шахрайства - коли зловмисники отримують конфіденційну інформацію для доступу до рахунку не від клієнта банку, а з інших джерел. Це є шахрайство по відношенню до банку, і потерпілим від таких дій є банк. В таких випадках кошти насправді викрадаються у банку, а не в конкретного його клієнта. А отже банк не має права перекладати обов’язок повернення викраденого на клієнта. Саме такий вид афери є предметом розгляду в даній статті.

В подібних випадках допомогти жертві непросто, оскільки проти неї діють кілька потужних сил. По-перше, це шахраї, які використовують конфіденційну інформацію клієнта та його номер телефону. Це створює ілюзію, що коштами розпорядився сам власник рахунку або що він повідомив секретну інформацію зловмисникам.

По-друге, це банк, який має прямий фінансовий інтерес до таких афер. Так, основний дохід банк отримує від надання коштів в кредит. В даному випадку клієнт не мав наміру брати кредит, проте внаслідок афери став «щасливим» власником кредитних зобов’язань. В результаті банк не лише повертає собі викрадені шахраями кошти з кишені клієнта, але і отримує з жертви додатковий дохід, оскільки кошти повертаються на умовах кредиту.

Третя – державні інститути. В таких випадках НБУ як регулятор діяльності банків захистити власника рахунку не може, пропонує звертатися в суд. В суді ж треба бути обережним, оскільки Верховним Судом прийнято чимало правових позицій на користь банків, і якщо наступити на одну таку «міну», можна відразу програти справу.

Разом з тим, наша компанія напрацювала успішний досвід захисту інтересів потерпілих у подібних аферах (зокрема, справи №726/2308/15-ц, №727/9950/20).

Як діють зловмисники і як себе захистити? Технологія шахрайських дій буває різною, проте простежується типова схема подвійної афери.

Перша афера – це викрадення злочинцями банківських коштів, які вони знімають з банкомата або перераховують на інші рахунки. Важливим елементом шахрайських дій є доступ до телефонного номера клієнта банку, для отримання якого зловмисники телефонують жертві та часто представляються службою безпеки банку. Через кілька хвилин після такої розмови шахраї здійснюють дистанційну заміну номера телефону, використовуючи онлайн сервіси операторів зв’язку. Після чого телефонують в банк вже з номера телефону клієнта та розпоряджаються від його імені коштами.

В цей момент клієнт банку втрачає свій телефонний номер і залишається без мобільного зв’язку, що є ознакою дій шахраїв. В такому разі потрібно терміново повідомити на гарячу лінію банку про шахрайські дії, заблокувати свої картки і рахунки та відмінити усі операції, які здійснюють зловмисники. В одній з подібних справ (№727/9950/20) наша клієнтка повідомила банк про шахрайські дії через півтори хвилини після дзвінка зловмисників, проте навіть така блискавична реакція не врятувала від крадіжки коштів. Однак дана обставина допомогла успішно захисти її інтереси в суді. 

У такій схемі насторожують певні моменти. По-перше, незважаючи на масштабність та системність подібних афер, банки не удосконалюють свою систему безпеки, яка досі дає можливість отримання доступу до рахунку при заволодінні телефонним номером клієнта. При цьому заміну номера телефону легко здійснити з використанням дистанційного сервісу операторів зв’язку. Очевидно, комусь вигідне існування таких прогалин в системі безпеки банків.

По-друге, у описаних в даній статті справах, які вела наша компанія, шахраї заздалегідь знали конфіденційну інформацію для доступу до рахунку клієнта, яку озвучували у телефонній розмові з ним. Але якщо зловмисники дізналися цю інформацію не від власника рахунку, то могли отримати її лише з одного джерела - з банку.

І третє. Чому шахраї, яким заздалегідь відома секретна інформація для розпорядження рахунком, коли телефонують жертві з метою отримання доступу до телефонного номера, представляються службою безпеки банку та випитують вже відомі їм відомості? Очевидно, це потрібно для звинувачення власника рахунку у розголошенні шахраям секретних даних. Це створює ілюзію, що має місце шахрайство по відношенню до клієнта банку, в той час як насправді відбувається шахрайство по відношенню до банку.

Так вибудовується друга афера, суть якої полягає у підміні жертви з банку на його клієнта.

На жаль, ошукані клієнти банків не знають, що відповідно до закону та правових висновків Верховного Суду в подібних випадках кошти вважаються викраденими не у власника рахунку, а у самого банку. Тому насправді потерпілим і жертвою афери є банк, а не його клієнт. Більше того, в таких випадках банк зобов’язаний відновити викрадені шахраями кошти на рахунку клієнта.

Однак банки не звертаються до правоохоронних органів та не вважають себе потерпілими від таких злочинів, а перекладають проблему на клієнта. Свою позицію аргументують тим, що банківська операція супроводжувалася введенням пароля чи пін-коду, а отже коштами розпорядився або сам клієнт, або він повідомив зловмисникам конфіденційну інформацію для доступу до свого рахунку. Тому до поліції звертається власник рахунку, якого визнають потерпілим у кримінальному провадженні.

В результаті для власника рахунку настають наступні наслідки. Якщо викрадено лише кошти клієнта, то це його проблема. Якщо всі чи частина викрадених коштів були зняті в рахунок кредитного ліміту (тобто викрадено кошти банку), то клієнт повинен повернути такі кошти банку на умовах кредиту. Працівники банку роз’яснюють клієнту, що коли поліція знайде винних, вони повернуть викрадені кошти. Проте подібні злочини не мають перспективи розкриття, тому зловмисників не знаходять і жертві ніхто кошти не повертає.

У подальшому банк облікує викрадені шахраями кошти як кредитні зобов’язання клієнта перед банком, з нарахуванням процентів, комісій, пені та штрафних санкцій.

Враховуючи технологію дій зловмисників, запобігти такій афері можна, персоналізувавши свій номер телефону, тобто «прив’язавши» його до своїх паспортних даних. У такому випадку шахраї не зможуть зробити дистанційну заміну номера телефону.

Якщо шахраї все ж заволоділи коштами, необхідно невідкладно повідомити про це банк та подати заяву в поліцію. Після чого слід виконати цілий комплекс дій, які дадуть можливість захистити свої інтереси та не допустити перекладення проблеми з банку на власний гаманець. На цьому етапі дуже важливо діяти швидко і грамотно, тому не обійтися без допомоги професіоналів, що мають успішний досвід ведення даної категорії справ.