Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.05.2020 09:30

Право на сатисфакцію потерпілим від дій монополіста чи картеля

Керівник напрямку адвокатування комунікаційної платформи "Ліга антитрасту"

Як використати інститут відшкодування шкоди для відновлення справедливості та встановлення рівних ринкових умов для всіх учасників взаємовідносин?

Що необхідно зробити щоб інститут запрацював?

Законодавство про захист економічної конкуренції окрім понесення суб’єктами відповідальності за вчинення порушення згідно з рішенням Антимонопольного комітету України, передбачає також можливість отримання від них відшкодування заподіяної шкоди. 

Господарський кодекс України визначає, що збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Закон «Про захист економічної конкуренції» не містить процесуальних аспектів, а лише визначає, що за відшкодуванням шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, особи можуть звернутися із заявою до господарського суду.

Фактично інститут відшкодування заподіяної шкоди має на меті певне відновлення справедливості та встановлення рівних ринкових умов для всіх учасників взаємовідносин. А також має виступати певним стримуючим фактором для порушників.  Оскільки розмір збитків, які необхідно компенсувати, разом з накладеним АМКУ штрафом за порушення, що може складати до 10 % доходу (виручки) порушника, може становити значну суму.

Компенсацію за заподіяну шкоду, зокрема, за такими видами порушень конкурентного законодавства як  зловживання монопольним становищем, антиконкурентні узгоджені дії, здійснення узгоджених дій або концентрації без попереднього отримання дозволу АМКУ на такі дії, особи можуть отримати у подвійному розмірі завданої шкоди (стаття 55 Закону).

Тобто фінансова відповідальність порушника у вигляді накладеного АМКУ штрафу доповнюється відшкодуванням заподіяної шкоди.

Звернення споживачів за відшкодуванням шкоди на сьогодні не є поширеною в Україні практикою через низку факторів, таких як - відсутність чіткого механізму розрахунку суми шкоди, тривалість процесу, необізнаність про такі можливості тощо. Також визначальною є складність доведення завданої шкоди та необхідність встановлення і доказування причинно-наслідкового зв’язку між порушенням законодавства та завданою шкодою.

Коли можна звернутися до суду?

Норма статті 55 Закону чітко не визначає наявність рішення АМКУ у справі про порушення конкурентного законодавства, як підставу для звернення до суду із заявою про відшкодування шкоди.

Особи, які вважають що їх права чи законні інтереси порушені і мають докази причинно-наслідкового зв’язку між антиконкурентною поведінкою іншого суб’єкта та негативними наслідками для заявника, мають право звернутися за захистом безпосередньо до суду з вимогою припинення порушення та відшкодування завданої шкоди. Право звернення за захистом до суду гарантоване Конституцією України. Крім того, частина перша статті 61 Закону відсилає до порядку застосування та вирішення господарськими судами справ на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.

А Закон встановлює спеціальні правила та порядок захисту прав фізичних та юридичних осіб органом, що наділений спеціальною компетенцією – АМКУ.

Отже, особа має право вибору органу, що буде захищати порушені її права у сфері економічної конкуренції – АМКУ чи суд.

Разом з тим, на сьогодні судова практика вказує на те, що позови про відшкодування шкоди ґрунтуються на рішенні АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки оцінка дій суб'єкта господарювання на предмет відповідності законодавству про захист економічної конкуренції належить до виключних повноважень АМКУ. Саме органи АМКУ, відповідно до законодавства, розглядають заяви і справи про порушення та приймають за результатом рішення.

Отже, за практикою, що склалася, особи звертаються до суду із заявою про відшкодування шкоди після доведення органами АМКУ вчинення суб’єктом порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Звернення до суду саме після винесення АМКУ рішення у справі можна пояснити також тим, що у рішенні визначається причинно-наслідковий зв'язок між діями суб’єкта та їх негативним впливом на конкуренцію та права споживачів. Відповідно, доказування у суді причинно-наслідкового зв’язку між порушенням законодавства та завданою шкодою певною мірою спрощується для заявника.

Хто ті особи, що можуть звернутися до суду?

Законодавство не дає чіткої відповіді на це питання, а лише зазначає, що такими є особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення.

Можна припустити, що це ті фізичні та юридичні особи, що безпосередньо постраждали від дій суб’єкта, якого визнано порушником конкурентного законодавства, тобто прямі споживачі.

Однак збитки можуть бути заподіяні не лише безпосереднім споживачам порушника, але й його конкурентам.

Крім того, кожна фізична чи юридична особа, що споживає послуги суб’єкта-контрагента, тобто прямого споживача порушника, також несе збитки, тобто є непрямим споживачем. Наприклад, не лише покупець електроенергії несе додаткові витрати, придбаваючи її за необґрунтовано завищеною ціною/тарифами, а й кожен споживач товарів, до собівартості яких входить вартість електроенергії, а це майже вся продукція, що обертається на ринках України. Надмірні витрати, тобто розмір необґрунтованого завищення ціни електроенергії внаслідок порушення антимонопольного законодавства, і будуть шкодою, що спричинена порушником прямому споживачу. Якщо ж прямий споживач частину цієї «переплати» переклав далі на своїх споживачів (наприклад, перукар підняв вартість стрижки у зв’язку з подорожчанням електроенергії), то останні також можуть претендувати на відшкодування в подвійному розмірі перекладеної на їх гаманець суми коштів.

Отже, коло осіб, що можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди є широким і охоплює конкурентів порушника, його прямих та непрямих споживачів.

Звернення до суду із заявою про відшкодування шкоди фізичних та юридичних осіб ускладнюється, якщо вони не вступили до справи про порушення, яку розслідує АМКУ, в якості третіх осіб, не мають процесуальних прав та доступу до необхідних матеріалів для доведення шкоди в судовому процесі. Хоча звісно суд може витребувати у АМКУ матеріали справи у рамках судового розгляду про відшкодування шкоди. Та відсутність процесуального статусу в справі АМКУ не є юридичною перепоною для звернення до суду за відшкодуванням шкоди, що підтверджено судовою практикою.

Підсумовуючи, лише після формування численної судової практики щодо такого інституту, можна буде чітко говорити хто саме є тими особами, що можуть отримати компенсацію завданих збитків. Оскільки на сьогодні,в більшості, рішення судів стосуються саме прямих споживачів. Та ні Антимонопольний комітет, ні судові органи не висловлювали свою позицію з приводу того, як доводити факт спричинення шкоди, причинно-наслідковий зв’язок між порушенням та шкодою та розмір шкоди непрямим споживачам.

Розрахунок заподіяних збитків

Відповідно до судової практики, заподіяними збитками визнавалась різниця між затратами, які особа фактично понесла у період вчинення порушення відповідачем, та тими затратами, які б вона понесла за відсутності порушення.

Фактично це може бути різниця між сплаченою вартістю за товар в період вчинення порушення та вартістю цього ж товару, встановленою відповідачем у справі після припинення ним порушення та усунення наслідків його вчинення.

Необхідно звернути увагу, що здебільшого рішення АМКУ не містять розрахунку заподіяних збитків, зокрема, заявникам у справі чи третім особам. Відповідно це лишається на розсуд особи, що звертається до суду із заявою про відшкодування шкоди та безпосередньо суду.

Отже, на сьогодні можна констатувати незначне застосування інституту відшкодування шкоди у сфері захисту економічної конкуренції, як наслідок відсутність широкої судової практики.

Одним з аспектів, що може активізувати практику застосування такого інституту є методичне забезпечення. Відсутність будь-яких документів – рекомендацій, інструкцій тощо, що визначають особливості та процесуальні складові порядку відшкодування особам завданої їм шкоди, не дає впевненості, що затрачені на цей процес ресурси будуть виправдані.

Також саме конкурентне відомство не займається популяризацією та роз’яснювальною роботою серед широких верств населення в цьому напрямку на відміну від закордонних колег. Конкурентні відомства окремих країн навіть направляють після прийняття рішення про порушення повідомлення потенційним потерпілим про це з роз’ясненням права на звернення за відшкодуванням. Така активність пояснюється особливим місцем, яке займає інститут відшкодування шкоди в конкурентній політиці розвинених країн. Останній вважається гармонійним доповненням роботи держави в напрямку захисту конкуренції, та подекуди навіть більш ефективним інструментом впливу на порушників, ніж традиційні штрафи.

Досвід Європейського Союзу

В Європейському Союзі, з правом якого Україна гармонізує своє законодавство, інститут відшкодування шкоди, завданої порушеннями антимонопольного права (картелі, зловживання домінуючим становищем) регулюється Директивою 2014/104, що набула чинності 26 грудня 2014 року.

Як зазначає Європейська комісія, пропозиція щодо прийняття Директиви була викликана необхідністю усунення перешкод для отримання особами компенсації та гарантування мінімального захисту громадян і бізнесу скрізь у Європейському Союзі. На практиці, більшість осіб, що постраждали внаслідок неправомірних дій порушників антимонопольного законодавства, рідко отримували компенсацію, правила отримання якої регулювались національним законодавством кожної держави – члена ЄС. З прийняттям Директиви, кожна держава має впровадити її у свої правові системи.

Як національне законодавство, так і право Європейського Союзу передбачає можливість звернення до суду за відшкодуванням шкоди внаслідок порушення конкурентного законодавства і за відсутності рішення Європейської комісії або національного органу з питань конкуренції. З такою заявою можуть звернутися прямі та непрямі клієнти порушників, конкуренти порушників та їх клієнти.

Основні зміни, передбачені Директивою, які покликані спростити розгляд позовів про відшкодування шкоди як індивідуального, так і колективного характеру:

• спрощення доступу до доказів у справах про відшкодування збитків у сфері антимонопольного регулювання шляхом отримання судового наказу про розголошення документів, які необхідні для доказування і знаходяться у інших осіб чи третіх осіб у справі про порушення, з одночасним захистом конфіденційної інформації;

• уточнює, що потерпілі мають право на повну компенсацію за заподіяну шкоду, що включає фактичні втрати та втрати прибутку, а також виплату відсотків з моменту настання шкоди до виплати компенсації;

• роз'яснює правові наслідки "передачі" чим врегульовує питання компенсації шкоди прямим та непрямим клієнтам порушника. Так, порушник, який компенсував шкоду непрямим клієнтам, може на цю суму зменшити компенсацію прямим клієнтам. Адже прямі клієнти, сплачуючи завищену ціну, встановлену порушником, пропорційно підвищують і свої ціни і фактично шкоди зазнають саме непрямі клієнти.  Розмір шкоди, який зазнали непрямі клієнти, встановлює суддя.

• встановлює презумпцію шкоди, що завдається картелями, адже, як встановлено дослідженням, більше 90% картелів викликають зростання цін. Зазначене має спростити доведення особами шкоди, якої вони зазнали.

• передбачає, що будь-який  учасник порушення буде нести відповідальність перед особами, яким завдано шкоди, з подальшою можливістю отримати від інших порушників частку їх відповідальності.

• поряд з рішенням Європейської Комісії, рішення національного органу з питань конкуренції буде повноцінним доказом для суддів у справах про відшкодування шкоди про вчинення порушення.

Також, у 2019 році Європейська комісія прийняла керівні принципи, які містять вказівки національним судам та суддям в питанні розрахунку економічних збитків і носять рекомендаційний характер. У вказівках викладені підходи до розрахунку та наведені практичні приклади з розрахунку нанесеної шкоди залежно від виду порушення. Перед зверненням до суду особа може самостійно розрахувати розмір нанесеної їй шкоди.

Такі методичні рекомендації та документи роз’яснюють та деталізують порядок застосування інституту відшкодування шкоди, спрощують процес звернення до суду та розгляду заяв.

Отже, для активізації в Україні використання інституту відшкодування заподіяної порушниками конкурентного законодавства шкоди, необхідним є розуміння та передбачуваність процесу, що може бути забезпечено його описом в підзаконних актах, як керівних принципах і підходах для всіх учасників процесу. А для цього не потрібно вигадувати велосипед, а вивчити та адаптувати під національні реалії досвід країн, де цей інструмент успішно функціонує.

А до того заявникам лишається вчитися на своєму досвіді та досвіді інших і певним чином ризикувати для досягнення мети. З метою спрощення цього процесу, підвищення шансів на отримання позитивних для потерпілих рішень судів та збільшення ефективності антимонопольної політики держави найближчим часом ми плануємо презентувати проект, що допоможе споживачам отримати справедливу компенсацію за спричинену зловживаючими монополістами та картелями шкоду.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net