Складається таке враження, що чим ближче до виборів тим вишукані стають засоби впливу на виборців. Львів задихається від смороду – це правда, як і те що є день та ніч. Смердить у місті лева, та щей переважно по ночах, вже далеко не перший рік, та чомусь за вирішення цієї проблеми комусь закортіло братись в акурат перед виборами. Не перед ЄВРО-2012, коли все рихтувалось та приводилось до ладу (та й кошти можна було вибити), а власне перед виборами. Але подивимось на цю проблему з іншої сторони, сторони історії, яка як вже не одноразово показує досвід нічого українців так і не вчить. Тим більше, що виглядає все це досить символічно особливо з датою вибрів у жовтні.
Цей випадок прапився майже сто років тому, коли внаслідок «голодних» хлібних бунтів в Російській імперії, а саме в Петрограді, спочатку у лютому було усунуто монархію, а через півроку у жовтні було дано зелене світло та широку дорогу «червоному» проекту.
В принципі продуктів харчування на початку 1917 року в Російській імперії вистачало. В той час лише на тій території, з усіх країн Європи, не вводились картки на продовольство, хоча певні обмеження мали місце. В загальному харчування в Петрограді було якщо не краще то принаймні не гірше столиць їнших країн, що були втянуті у Першу світову війну. Постачання товарів, зокрема борошна в другому десятилітті ХХ століття в столицю імперії здійснювалось залізницею. Але якимось загадковим чином потяги з продовольством, що рухались у напрямку Петрограду, одного разу, опинились на запасних коліях. Хтось свідомо віддав наказ зупинити ешелони. В загальному, харчів на той час вистачало, але потрібні були приводи для різноманітних чуток. От внаслідок таких подій і похідних від них чуток було заварено таку кашу, яку судячи вже сьогоднішніх подій нам ще не одне століття розхльобувати.
Не знаю чому на таку трагічну аналогію з шкільного підручника історії наштовхують події навколо львівського підприємства «Ензим». Можливо, приміром, тому, що це виробництво продукує дріжді для випічки понад 50 % хліба в Україні. Не вдаючись в деталі хто винен у такому львівському смороді, та вже достовірно знаю одне: «єсть у революции начало, нет у революции конца».Звичайно, можна ще довго розписувати, як і чому дата коли виник дефіцит хліба у далекому 1917 фактично співпала з річницею розтрілу мирної демонстрації у 1905 році, як внаслідок «голодних» бунтів сотні тисяч людей вийшли на вулицю, як віддавались накази на ростріл демонстрантів, але це вже зовсім інша історія.
P . S . Для загального розвитку. Якщо конкретно погуглити у світовій павутині, то виявиться, що нічні (і не тільки) запахи огорнули ледь не половину планети.