Нелегка доля Господарського кодексу України

Не вщухають суперечки щодо подальшої долі Господарського Кодексу України (далі-ГК). Тому доцільно ще раз акцентувати увагу на декількох фактах, які неможливо ігнорувати в умовах необхідності залучення інвестицій для забезпечення процесу реформування економіки України.

1. Законодавство провідних європейських країн (Німеччина, Франція та інші) демонструє тенденцію кодифікації норм права, тому курс Украйни на приведення  національного законодавства у відповідність з нормами законодавства ЄС вимагає, від державних органів влади України, «йти в ногу» з європейськими тенденціями, а не в зворотному напряму.

2. Інвестор, особливо іноземний, хоче в одному  нормативно-правовому  акті побачити необхідні йому норми права, а не вишукувати їх в розрізнених джерелах. На сьогодення, потік інвестицій в Україну зменшується, а нам пропонують ще  ускладнити діяльність інвесторів, перемістивши норми права, які містяться в ГК в різні нормативно-правові акти. Однакне зрозуміло такий недержавний підхід обумовлений недалекоглядною позицією або це цілеспрямовані дії на зниження інвестиційного потенціалу України.

3. Необхідність модернізації ГК з урахуванням сучасної економічної ситуації в Україні, не викликає сумніву. Причому доцільно об'єднати  принцип стабільності законодавства і доцільність усунення застарілих норм права. Однак не треба забувати, що модернізувати необхідно не тільки ГК, а й інші кодифіковані нормативно-правові акти  України (Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України та інші), так як практично всі кодифіковані нормативно-правові акти України приймалися в економічних реаліях, які відрізняються від сьогоднішньої ситуації. Також не треба забувати, що Уряд неодноразово  вносив зміни і доповнення до Податкового кодексу України  й  при цьому Мін'юст не говорить про необхідність декодифікації податкового законодавства, ґрунтуючись на тому, що норми Податкового Кодексу України застаріли і потребують приведення у відповідність з економічними реаліями.

4.  Абсолютно не ясно навіщо «розсупоніть» за різними законами норми, які кодифікувалися, систематизувалися десятиліттями. Якщо, на думку прихильників ідеї скасування ГК й перенесення  окремих норм в інші нормативно-правові акти, мають місця норми, які обов'язково треба зберегти,  то  набагато простіше, при наявності серйозних аргументів, скасувати «непотрібні» норми ГК і залишити в ГК тільки ті норми, які, на їх думку, треба зберегти. Проте, не дивлячись на аргументи і факти, що підтверджують згубність декодифікації норм права, прибічники цієї ідеї наполягають виключно на скасуванні ГК.

5. Суб'єкти господарювання, інвестори постійно наполягають на необхідності, забезпечення державою, сталості, стабільності норм права, що регулюють господарську діяльність. Постійні зміни «правил гри» негативно сприймаються суб’єктами господарювання, інвесторами і викликає негативну реакцію бізнес середовища, що неодноразово спостерігалося при попередніх спробах скасувати ГК. Навіщо ж постійно наступати на одні й ті ж граблі.

6. Необхідно враховувати, що скасування ГК дозволить нечесним на руку чиновникам скористатися  плутаниною і прогалинами в законодавстві, що неминуче виникнути в цій ситуації.  У пресі день у день вказується про збільшення рівня корупції в країні. І це одна з тих проблем, про яку має сенс потурбуватися, державним органам, і запропонувати реальне вирішення цієї злободенної проблеми, а не грати на руку корупціонерам.

7. Невже в державі не залишилося інших нагальних проблем, які знаходяться в компетенції Мін'юсту, крім скасування ГК? У правовій ситуації, яка склалася на даний момент, має сенс забезпечити неухильне виконання діючих норм права, а не займатися скасуванням,  перенесенням та іншим перетасуванням норм права.

Підводячи підсумок необхідно зазначити, що руйнування це набагато простіше ніж созідання. На сьогоднішній день, дуже багато проблем в сфері економіки і права, які вимагають комплексне, неординарне рішення для збільшення інвестиційних надходжень. Саме в цій сфері, все державні органи влади, повинні вести постійну роботу і пропонувати рішення спрямовані на збільшення потоку інвестицій, а не «висмоктувати з пальця» надумані аргументи для руйнування діючої системи господарювання й інвестування.