ДФС намагається обґрунтувати нереальність господарської операції. Іноді, податкова, як на доказ, посилається на порушення Платником іншого, не податкового, законодавства. Наприклад, не дотримано нотаріальної форми договору, відсутні ТТН, сертифікати якості і таке інше.

Огляд судової практики.

1.    ТОВ орендувало коней у фізичної особи для перевезення молока та декларувало витрати по таким операціям. ДФС нереальність операції доводить тим, що договір оренди нотаріально не посвідчений, хоча законом це вимагається (ст. 799 ЦКУ). Крім того, відсутні первинні документи щодо передачі коней до ТОВ та документи щодо утримання і використання ТОВкою цього виду транспорту.

ВАСУ в ухвалі від 20.06.2017 зазначило, що оренда коней та найм ТЗ за участю ф.о. – це різні речі і нотаріальному посвідченню не підлягає: «договори оренди, за якими позивач орендував у фізичних осіб коней як транспортні засоби для збирання молока, а не гужовий транспорт, не є договорами найму наземних самохідних транспортних засобів за участі фізичних осіб, які підлягають нотаріальному посвідченню».

Більш важливим є те, що порушення, встановленої ЦКУ, форми договору не впливає, на думку ВАСУ, на реальність або нереальність відносин: «Колегія, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу про недотримання сторонами договору оренди коней вимог закону щодо його форми, не може визнати обґрунтованим вирішення справи в цій частині, зважаючи на таке.

Колегія звертає увагу, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину та дотримання сторонами вимог закону до договорів, зокрема до їх форми, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків.

Норми податкового законодавства пов'язують формування витрат з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

З позицій оподаткування не має значення, чи є в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу судом в податковому спорі.

Отже, визначальною обставиною при вирішенні справи є обставина щодо понесення платником податку витрат, сплачених (нарахованих) як компенсація послуг оренди коней, з метою використання в господарській діяльності».

Враховуючи прискіпливість ДФС до правильності складання первинних документів та договорів, важко переоцінити позитивний ефект висновку ВАСУ.

2.    ТОВ по договору поставки надало первинні документи, але без товарно-транспортних накладних, що змусило ДФС поставити під сумнів реальність операції.

Але, ВАСУ в ухвалі від 21.06.2017 зазначив: «Разом з тим, судами обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства».

3.  Похвально, що ДФС виходить за межі своєї вузької спеціальності у податковому праві та шукає докази у вимогах іншого законодавства, та переживає, що з Платником не погоджено залучення до проекту субпідрядників, але ВАСУ в ухвалі від 21.06.2017 зазначив: «Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. Інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства -цивільного, фінансового тощо.

Аналогічно платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові та інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.

Вказавши, що звіт, наданий контрагентом позивача, не містить завдання, відомостей про його відповідального виконавця, списку використаної літератури, суд апеляційної інстанції не зазначив норм законодавства, які визначають вказані дані як обов'язкові дані звіту з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів, як і не визначено положень, які передбачають обов'язкове надання виконавцем замовнику відомостей щодо поетапного виконання послуг.

Відсутність погодження позивачем залучення контрагентом до виконання робіт іншого виконавця може вказувати лише на порушення договірних зобов'язань і не спростовує саме по собі вчинення господарських операцій ».

Отже, позиція ВАСУ полягає в тому, що нараховувати податкові зобов’язання можливо лише у разі порушення норм податкового законодавства, а не цивільного, договірного права та іншого. 

Попередній допис: Свобода договору VS ЦК України.