Представництво інтересів в суді по копії довіреності

Закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом

03 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 1.380.2019.001204, адміністративне провадження № К/9901/34870/19 (ЄДРСРУ № 94602567) досліджував питання щодо представництва інтересів по копії довіреності.

Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини другої статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до  частини другої  статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною третьою статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зважаючи на викладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини  від  04.11.1950  (далі -  Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Відповідно до частин першої та другої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).

ВИСНОВОК: Відтак, слід вважати підтвердженими повноваження представника фізичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника бути представником в судових установах, з усіма правами, які надані законом позивачу, з правом подання позову, в тому числі - за своїм підписом, з правом оскарження рішень і дій суду у всіх інстанціях та з правом подання будь-яких заяв, скарг, клопотань, запитів в інтересах позивача, випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення дії щодо засвідчення копій документів.

Аналогічна правова позиція висловлена 06 лютого 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 760/4546/19, адміністративне провадження №К/9901/35263/19 (ЄДРСРУ № 87422593), справи №640/12607/19, адміністративне провадження №К/9901/25745/19 (ЄДРСРУ № 87421978) та 05 лютого 2020 року по справі № 500/1212/19, адміністративне провадження №К/9901/1220/20 (ЄДРСРУ № 87422485) та ін.