Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання

Якщо в договорі поруки передбачена можливість зміни умов без додаткового повідомлення поручителя , то поручитель фактично надав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

06 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 331/5780/13, провадження № 61-35357св18 (ЄДРСРУ № 89130777) досліджував питання щодо згоди поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

ВАЖЛИВО: Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: 1) підвищення розміру процентів; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення процентів навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителів або відповідної умови в договорах поруки не дає підстав покладення на останніх відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Окрім цього, 09 грудня 2019 року Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в рамках справи № 569/11865/16-ц, провадження № 61-18995сво18 (ЄДРСРУ № 86504829) дійшла висновку про те, що судове рішення ухвалене в іншому судовому провадженні про визнання неправомірними дії банку щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором свідчить про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Не пред`явлення кредитором вимоги про виконання зобов`язання в зміненому обсязі не свідчить про збереження дії поруки, оскільки остання відбулася після настання правоприпиняючого факту (збільшення відсоткової ставки за кредитним договором), який був встановлений судовим рішенням. Зобов`язання судовим рішенням кредитора повернути незаконно збільшені та утримані проценти також не є підставою для не застосування положень частини першої статті 559 ЦК, оскільки порука вважається припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитного договору обсягу відповідальності поручителя.

Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя (01 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 755/28001/14, провадження № 61-19672св19 (ЄДРСРУ № 88739535).

У відповідності до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, провадження № 14-70цс19).

ВИСНОВОК: Якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель визнається таким, що надав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, які висловлені у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13 (провадження № 61-37688сво18)  та підтверджено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 675/1608/15-ц, провадження № 61-41641св18 (ЄДРСРУ № 88575199), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/6573/14-ц, провадження № 61-16217св19 (ЄДРСРУ № 88575128), № 521/15453/16-ц,  провадження № 61-33534 св 18 (ЄДРСРУ № 88706778), від № 331/6788/13-ц, провадження № 61-37086св18 (ЄДРСРУ № 88815584) та ін.