Проживання малолітньої дитини з одним із батьків за межами країни

Верховним судом України досліджено правовий аспект питання стосовно надання дозволу одному із батьків на постійне проживання малолітньої дитини без згоди та супроводу батька з іншим із подружжя за межами країни.

12.04.2017 р. вирішуючи питання проусунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції нормматеріального права стосовно надання дозволу одному із батьків на постійнепроживання малолітньої дитини без згоди та супроводу батька з іншим із подружжяза межами країни, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду Українирозглядаючи справу № 6-15цс17 виходила знижчевикладеного.

Предметом судового провадження було те,що після розірвання шлюбу батьків, за домовленістю між подружжям, малолітня дитинапроживала разом з матір’ю, однак в подальшому мати зареєструвала шлюб згромадянином іншої країни (Французької Республіки) та отримала право напроживання в цій державі, у зв’язку із чим виникла необхідність вивезтималолітню дитину за межі України на постійне місце проживання на що батькодитини категорично заперечував.

ВСУ вказав, що відповідно до частинитретьої статті 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство ібатьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СКУкраїни дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншимиміжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВерховноюРадою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції проправа дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того,здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннямисоціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для їїблагополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи іншихосіб, які відповідають за неї за законом.

ВАЖЛИВО: Відповіднодо статті 141 СК України матиі батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право набезперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмеженезаконом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СКУкраїни питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той ізбатьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у їївихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з кимпроживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо,спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування неперешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договірщодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хтопроживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягаєнотаріальному посвідченню.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщомати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із нихбуде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опікита піклування або судом. Підчас вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до увагиставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особистаприхильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та іншіобставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд неможуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійногодоходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальноюповедінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дитина, яка не досягла 14 років,повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути зміненесамочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

ВАЖЛИВО: Місце проживаннямалолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживанняматері чи батька, або за конкретною адресою.

Визначення місця проживання малолітньоїдитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, зким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батькодитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. 

Відповідно до частини третьої статті313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років,має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів),піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноваженіними.

Згідно із частиною другою статті 4Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадянУкраїни» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітньогогромадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Пунктом 3 Правил передбачено виїзд зУкраїни громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, за згодою обохбатьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноваженихними, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.

Виїзд з України громадян, які недосягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб,уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюєтьсяза нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у нійдержави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі,якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (підпункт 1 пункту 4 Правил).

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини замежі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків,оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим збатьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну  звичайного соціального,культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя,розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених нормматеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України всупроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставірішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначеннямйого початку й закінчення.

ВИСНОВОК: Надання дозволу напостійне проживання малолітньоїдитини без згоди та супроводу другого із батьків суперечитьчинному законодавству.

Більше того, надання за рішенням судудозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за межі України без згодибатька/мати також суперечить чинному законодавству, яке визначає рівність правта обов’язків обох батьків відносно виховання дитини, унаслідок чого другий ізбатьків фактично позбавляється можливості брати участь у вихованні дитини таспілкуванні з нею.

Матеріал по темі:«Оформлення віз та виїзд малолітньої дитини за кордон беззгоди батька».