Початок відліку строків позовної давності у кредитно–фінансових спорах

Формулювання загального правила щодо початку перебігупозовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особипро певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістюцієї особи знати про ці обставини (зазначенийвисновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня2014 р. у справі №6-152цс14).

Перед усім необхідно вказати, що відповідно до Правовоїпозиції Верховного суду України у справі № 6-116 цс 13 початок перебігупозовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони правана позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, яківипливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) пропогашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожноїокремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовнадавність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати черговихплатежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредиторпротягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконанняостаннього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове поверненнятієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ),що підлягає сплаті.

Несплаченідо моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межахпозовної давності по кожному із платежівокремо(ПостановаВерховного суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 6-2420цс15).

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідноіз частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останньогомісяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідноїкалендарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253цього Кодексу).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – цестрок, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свогоцивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявленостороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовноїдавності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у трироки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальнапозовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає,що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давностіпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушеннясвого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦКУкраїни).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконанняперебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частинап’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальніположення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 – 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язуєтьсяне стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певнимимоментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦКУкраїни).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давностізбігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобтоможливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Висновок: на суму кожного простроченого платежу нараховуєтьсянеустойка, позовна давність якої в 1 рік починає свій перебіг з дати простроченнятакого платежу.

Розраховується неустойка від суми кожного простроченогочергового платежу за період прострочення саме для цього платежу.

Між тим 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16Верховний суд України висловився стосовно стягнення заборгованості, в томучислі пені та штрафів у кредитно – фінансових спорах, яке  можливе лише в межах строків позовноїдавності.

Так суд вказав, що відповіднодо статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048цього Кодексу).

Визначення поняття«зобов’язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї нормизобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язанавчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певноїдії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язаннянастають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: змінаумов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди(стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530,610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватисьналежним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимогчинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконанняз порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цейстрок (термін).

При цьому в законодавствівизначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін)виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видівпорушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовленийсторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особадовідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, якайого порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятоїцієї статті за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений абовизначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, колиу кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщоборжникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебігпозовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістомстатті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимогивважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягненнянеустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від сумипозики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняєтьсявиконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розміріповернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягаєстягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Справедливо буде зазначити, що судова практика передбачаєв том числі і можливість зменшення розміру неустойки, яка значно перевищуєрозмір основної заборгованості, зокрема Верховний Суд України при розглядісправи № 6-100 цс 14 у постанові від 03 вересня 2014 року констатував: «Частина третя статті 551 ЦК України зурахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільногозаконодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку судусприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмірнеустойки за  умови, що її розмір значноперевищує розмір збитків.

Установивши,що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов’язання (разом ізнарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд,  на відміну від судових рішень, наданих дляпорівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті551 ЦК України, яка підлягала застосуванню».

Таким чином, в кожному конкретному випадку підлягаютьзастосуванню ті чи інші норми права, які разом з відповідною судовою практикою,дають можливість досягти відповідний результат на який розраховує споживачкредитно – фінансових (кредит, депозит, банківський рахунок, тощо) послуг та захиститисявід необґрунтованих нападок з боку банківських установ.