Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
02.06.2016 18:18

Оскарження правочину «зацікавленою особою»: можливості для зловживання

Адвокат (судебная защита), магистр права

Зачастую трапляються випадки коли суд використовуючи формальні підстави відмовляє позивачу у його вимогах, наприклад - не участь останнього у спірному правочині. Ось приклад «класичної схеми», яка була використана у спорі по справі № 6-605цс16 і яку дуже

Зачастую трапляються випадки коли суд використовуючи формальні підстави відмовляєпозивачу у його вимогах, наприклад - не участь останнього у спірному правочині.

Ось приклад «класичної схеми», яка була використана у спорі по справі №6-605цс16 і яку дуже влучно вирішив Верховний суд України.

Так, діючи на  підставі іпотечногодоговору, відповідач - Банк привласнив квартиру Позивача і незважаючи на те, щоБанк був обізнаний про забезпечення позову (шляхом заборони відчуження цієї нерухомості)порушив відповідну заборону й у період її дії продав квартиру Третій особізгідно з договором купівлі-продажу, а останній у свою чергу, лише черездекілька днів, передав спірну квартиру в заставу іншій особі.

Таким чином, Банк старий-новий власник спірної квартири, Третя особа – новийвласник, а квартира перебуває в заставі у іншої особи, а Позивач (власник) вжене є стороною правочину і виходячи із загального правила не може оскаржитиспірні угоди.

Тупик!!!

Але Верховний суд України, вирішуючи цей спір вказав що Позивач– є зацікавленою особою, а отже має право оскаржувати спірні угоди.

Правовим обґрунтуванням цього було наступне. Зміст правочину не можесуперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересамдержави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною(сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину єпідставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частинаперша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним єправочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Уцьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщонедійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або іншазаінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленихзаконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванийправочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦКУкраїни) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільногоправа та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв’язку з вчиненнямособами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правомоспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лишесторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонамиправочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215,216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а такожстатей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у томучислі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення абообов’язковий елемент конкретного суб’єктивного права, як можливістьзадовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичнузаінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в іншихосіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа),яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має прававласності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щобмайно в натурі було передано їй у володіння.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнанняправочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані наприведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони,мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочинуперебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочинуперебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальшаможливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Підсумовуючи зазначене вбачається, що «зацікавлена особа» може оскаржитибудь – яку угоду в якій вона вважає себе зацікавленою та припускає, що цимправочином порушенні її права.

  Висновок: Позитивний момент цього судового акту зрозумілий, але є і оборотна сторонамедалі, зокрема не добросовісна сторона процесу або конкурент по бізнесу,використовуючи цю судову практику, відповідні правові норми та «намальовані»документи може втрутитися в діяльність будь – якого суб’єкта господарюванняшляхом оскарження його майнових угод з метою призупинення (!!!) його діяльностіта тимчасового арешту майнових активів.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net