Захист у справах про корупційні правопорушення: конфлікт інтересів

Відповідно до п. 2Примітки ст. 172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розумітисуперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькимиповноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняттярішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказанихповноважень.

В свою чергу п. 10ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює, що приватнийінтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числізумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосункамиз фізичними чи юридичними особами.

Таким чином, зі змістовногоаналізу ст.1 та ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» дляпритягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАПнеобхідно мати в сукупності такі ознаки:

- будь-який майновий чинемайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними,дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами;

- суперечність між приватнимінтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливаєна об’єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Тобто реальний конфлікт інтересів має відбутися лише тоді, коли особа,користуючись наданими службовими повноваженнями за для задоволення приватногоінтересу приймає рішення або робить дію на користь себе або третіх осіб.

 Підставидля закриття провадження у справі: 

Відповідно до п. 3 Постановипленуму Верховного суду України від 25.05.1998 року за  № 13 «Про практику розгляду судами справ прокорупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» у справах  даної  категорії суди  повинні  забезпечувати своєчасне, всебічне, повне йоб'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280КпАП.  При  цьому особливу  увагу
необхідно звертати на з'ясування в кожній справі таких питань:

O чи мало місцеправопорушення,  за яке особа  притягається до відповідальності;

O чи містить   діяння  склад   корупційного    правопорушення, передбаченого Законом;

O  чи особа є винною в йоговчиненні;

O  чи належить вона досуб'єктів даного правопорушення;

O  чи не міститьправопорушення ознак злочину;

O чи не   закінчилися  на   момент   розгляду справи  строки, передбачені    ст. 38 КпАП;

O  чи немає інших обставин,що виключають провадження в справі.

 Особливу увагу необхіднозвернути на строки накладення адміністративного стягнення, зокрема п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативнопередбачає, що провадженняв справі про  адміністративнеправопорушення не може бути  розпочато,  а розпочате  підлягає  закриттю за закінченням на момент розглядусправи  про  адміністративне правопорушення строків,передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 38КУпАП встановлює, що адміністративне стягнення може бутинакладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а притриваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення,за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповіднодо цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушеннявідповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягненняможе бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчиненняправопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяціз дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначеніу частині третій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчиненняправопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбаченихстаттями 164-¹⁴, 212-¹⁵, 212-²¹ цього Кодексу, може бути накладенопротягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дняйого вчинення.

Так,відповідно до Листа Міністерства юстиції України від01.12.2003 р. N 22-34-1465триваючими  адміністративними  проступками є проступки, пов'язані  з тривалим, неперервним   невиконанням   обов'язків, передбачених правовою нормою(наприклад,  проживання без паспорта,самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків,  абопритягненням винної у невиконанні  особи   до   відповідальності.   Дуже   часто    ці правопорушення єнаслідками протиправної бездіяльності.

Тобтотриваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка  вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій  (бездіяльності).  Ці  діїбезперервно  порушують  закон протягом якогось часу.  Інодітакий стан продовжується значний час  і  увесь час  винний  безперервно скоює  правопорушення  у вигляді  невиконання покладених нанього обов'язків.

Згідно п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України від25.05.1998 року за     № 13 «Про практикурозгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані зкорупцією» передбачено,що «Відповідно   до ст.38 КпАП адміністративнестягнення може бути накладено на винну особу не пізніш як через два місяціз  дня вчинення корупційного  правопорушення    при   триваючому правопорушенні - через два місяці з дня його виявлення, атакож не пізніш  як через  місяць з  дня  прийняття рішення про відмову в порушеннікримінальної справи чи про її закриття за  наявності  в діях особи ознак корупційногоправопорушення.

Будь-яке поновлення, продовження  чи зупинення перебігу   таких   строків  КУпАП   не передбачено.  

Тому   в  разі   закінчення   строків  накладення адміністративного стягнення провадження у справі має бутизакрито.