Університет як Позивач в справі про відшкодування вартості навчання

Пройшло 2 роки з моменту виходу в Юридичній газеті статті «Конституційне право людини на працю, яку вона вільно обирає». Її електронний варіант в цьому блозі набрав 10 000 переглядів, що говорить про «наболіле» в питаннях працевлаштування випускників, які навчалися за кошти державного замовлення, а потім змушені відпрацьовувати 3 роки за направленням в жахливих умовах праці.

В жодній країні Європи не має подібних відпрацювань, що суперечать багатьом нормам міжнародного права, натомість вища освіта там є дійсно безкоштовною. 

Після вищезгаданої статті мені пишуть щодня від 5 до 10 листів майбутні або колишні випускники з одними й тими ж проблемами та питаннями що робити. Географія та різноманітність вузів вражає. Це вся Україна.

Одне з найчастіших питань, це коли університет надсилає лист-попередження про відшкодування до державного бюджету коштів за навчання (при чому на рахунок вузу), а у разі неповернення коштів погрожує передати справу до суду.

Справа в тому, що метою діяльності університету є надання освітніх послуг, пов’язаних з одержанням вищої освіти різних рівнів, а також сприяння у працевлаштуванні випускників.

Крім того, як вбачається із змісту п. 11 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 22 лютого 1996 року № 226, контроль за виконанням державного замовлення покладається на державних замовників. 

Вищий навчальний заклад не може виступати позивачем в суді, оскільки не є державним замовником, а є виконавцем державного замовлення, а отже не є належним позивачем по справі.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 10  постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» , якщо позов пред'явлений не всіма особами, яким належить таке право, суд не вправі залучати таких осіб до участі у справі як співпозивачів, оскільки згідно з принципом диспозитивності особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Так, наприклад 17.05.2013 року Глухівський міськрайонний суд Сумської, головуючий суддя Сапона О.В. у справі № 576/708/13-ц, відмовив Глухівському медичному училищу - комунальному закладу Сумської обласної ради Міністерства охорони здоров'я у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання, оскільки Глухівське медичне училище не є Замовником.

Таким чином, йдучи до суду в якості Відповідача по даній категорії справ треба уважно перевірити повноваження по зверненню до суду Позивача.