Розум чи деспотія?

В республіці центром, що спонукає людей діяти є доброчесність як діяльна любов до вітчизни та рівності, в деспотії - страх.

Сьогоднішній ритм життя, в якому ми всі з вами живимо нагадує суцільну боротьбу за виживання. Так саме боротьбу бо кожного дня, ми за щось боремось, щось долаємо, а щось долає нас. Така людська доля, готує кожному випробування і вказує на місце, яке ми маємо займати в суспільстві. Так само і з Україною час завжди перевіряє її на спроможність жити і діяти самостійно. Та от чи завжди вона справляється з проблемами це питання, що має стояти на першому місці в керманичів країни. Бо саме вони за покликом долі, або через нашу сліпу віру вже 28 років отримуюють від громадян шанс на зміни.

Відомий філософ ХVIII ст. Ш .Л Монтеск’є вважав, що в природі і суспільстві існує всезагальна закономірність. Центральним елементом загального духу народів Монтеск’є вважав специфічні людські пристрасті, що спонукають людей діяти так, щоб суспільство та його структура мали стійке існування. В республіці таким центром є доброчесність як діяльна любов до вітчизни та рівності, в деспотії - страх. Переконаний, щоб страх не опанував будь-кого з нас, потрібно виходити лише з власного досвіду пізнання проблеми, бути вільним, самостійним у власних твердженнях та висновках, незалежним від авторитетів бо як сказав Френсіс Бекон: «Істина є дочкою часу, а не авторитетів».