Щодо проблемних питань, які виникають в процедурі банкрутства

Буквально ось завершив чергову справу банкрутства, яка розглядалась в загальному порядку. В ціломувсе вийшлоуспішно. Але, не все було так гладко, виникали і проблемні питання, з якими ми гідно впорались.

Коротко про справу.

Справа була порушена в січні 2013 року, до набуття чинності нової редакції ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом Закон про банкрутство або Закон). Справа порушувалась в загальному порядку.

Після розпорядження майном була призначена процедура ліквідації.

В процедурі ліквідації продаж майна банкрута здійснювався через прилюдні торги. Саме проведення прилюдних торгів забрало дуже багато часу.

В кінці квітня 2014 року судом було затверджено ліквідаційний баланс.

  А тепер про цікаві проблемні питання. Почну з останніх, так як вони краще пам’ятаються.

1)      Вже наприкінці процедури ліквідації до суду звернувся кредитор з заявою, в якій він просив включити його до шостої черги реєстру вимог кредиторів. Вимоги цього кредитора були конкурсні та на жаль він «запізнився» в процедурі розпорядження майном.

 Ми досить довго сперечалися, було декілька судових засідань. В кінці кінців суд прийшов до висновку, що заява цього «кредитора» не підлягає задоволенню, йому було відмовлено.

Тепер по порядку. В зв’язку з тим, що справа про банкрутство порушувалась до 19 січня 2013 року, то процедура розпорядження майном регулювалась законом в редакції до 19.01.2013 року, а саме розгляд заяв кредиторів та осіб, які бажають взяти участь в провадженні у справі відбувався згідно ст. 14 Закону.

Нормами статті 14 Закону про банкрутство, який діяв до 19 січня 2013 року, було передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк або не заявлені взагалі вважаються погашеними, що означає не можливість їх включення до реєстру вимог кредиторів.

 Вказане застосування норм Закону визначено п. 1-1 Перехідних положень.

Цим же пунктом Перехідних положень передбачено, що норми нової редакції Закону після набуття чинності регулюють продаж майна та ліквідаційну процедуру, якщо ліквідаційна процедура не була відкрита до 19 січня 2013 року.

Таке спірне питання як раз і виникло з причин того, що за новою редакцією Закону передбачається включення конкурсних кредиторів, які не своєчасно звернулися або взагалі не звернулися з відповідною заявою у справі про банкрутство до шостої черги кредиторів.

Цим і скористався наш «кредитор».

 Але, якщо уважніше проаналізувати норми законодавства, то розумієш, що суд вирішив це питання цілком правомірно.

Так, в силу ч. 2 ст. 14 грошові вимоги такого кредитора є погашеними, тобто їх вже не існує. Тим більше, що в силу ст. 598 ЦК України ці зобов’язання припиняються.

Додатковим аргументом є те, що вже в процедурі ліквідації розглядаються лише поточні вимоги кредиторів. Але, це тільки додатковий аргумент, оскільки, на мою думку, якщо процедура розпорядження відбувалась вже за новим законом та при цьому конкурсного кредитора не включили до шостої черги реєстру вимог, то навіть вже в процедурі ліквідації у випадку виявлення такого факту це необхідно б було зробити.

Поряд з цим є і інша практика, коли при аналогічних ситуаціях таких «кредиторів» все ж таки включають до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

  2)      проведення прилюдних торгів

 Це взагалі окрема історія.

Заявки на проведення торгів подавались через Мінюст. Не так складно було провести сам аукціон, як здійснити публікацію про його проведення.

 Хочу зауважити, що прядок проведення аукціону в процедурі банкрутства прописаний досить ретельно. Усунено багато прогалин, які існували в нормативному регулюванні проведення аукціонів.

Наприклад, багато таких хитрощів як «торпеда» та інші, які раніше застосовувались при проведенні аукціонів, вже не працюють.

Слід зазначити, що можливий результат проведення торгів багато в чому залежить від комітету кредиторів та безпосередньо ліквідатора, менше від торгуючої організації.

Тепер по порядку проведення торгів по нашій справі:

1. було здійснено інвентаризацію та оцінку майна. На підставі даних оцінки майна ліквідатором було визначено початкову вартість майна, яку було затверджено комітетом кредиторів, в тому числі і умови проведення аукціону з визначенням торгуючої організації;

2. укладено договір з торгуючою організацією та подано першу заявку на проведення торгів до Мінюсту;

3. перша заявка і перша відмова. В Мінюсті вирішили, що майно банкрута, а саме: декілька господарських споруд, розташованих на земельній ділянці 0,75 га в 80 км від Києва та декілька одиниць транспорту є цілісним майновим комплексом, а тому початкова вартість першого аукціону повинна дорівнювати сумі кредиторських вимог по справі (ст. 43, 44 закону). Хоча чітких критеріїв визначення цілісного майнового комплексу (особливо для нашого випадку) ми не знайшли, сперечатися все одно не було можливості, а тому ми змушенібули даватидві "холості" заявкина проведення торгів. Другий аукціон проводився з пониженням початкової вартості на 20 % (ст. 65 закону).

Обидва аукціони проведено не було в зв’язку з тим, що навіть найкраща ціна цього майна була в декілька разів ніж його початкова вартість.

4. третій аукціон вже був проведений, оскільки за його умовами була визначена початкова вартість на рівні оціночної та з можливістю зниження початкової вартості.

  3)      зняття арештів

 В нас така проблема виявилась в наявності арештів на рахунках підприємства. Всього було відкрито біля 10 рахунків. Звичайно, один залишався як основний, а всі інші закривалась.

На декількох рахунках залишались арешти, які були накладені виконавчою службою декілька років тому. Виконавчі провадження по цим арештам вже були давно закриті в зв’язку з погашенням боргу.

Оскільки, рахунки почали закривати ще в процедурі розпорядження майном, то з’ясовували всю історію кожного окремого арешту. Цікавим виявилось те, що два арешти не вдалося зняти з причин відсутності документів виконавчого провадження. Так, з моменту закінчення виконавчого провадження минуло декілька років, навіть в архіві виконавчої служби не вдалося знайти відповідні матеріали.

Досить просто було зняти арешти вже на підставі Постанови суду про визнання боржника банкрутом. Сам факт прийняття такої постанови є підставою для зняття будь-яких арештів та обмежень з майна банкрута (ст. 38 закону).

Достатньо було в суді отримати прошиту та завірену копію постанови (суд зобов’язаний її видати на підставі відповідної заяви) та подати її до банку – арешт відразу був знятий.

 Треба звернути особливу увагу, оскільки при порушенні нами справи розпорядник майна призначався судом за клопотанням заявника. В новій редакції це положення змінено і розпорядник майна призначається судом за допомогою автоматизованої системи (ст. 114 закону).

В той же час, згідно п. 5 ч. 1 ст. 114 закону, керуючий санацією та ліквідатор може призначатись за клопотанням комітету кредиторів. Це кращий варіант ніж призначення випадкової людини. Слід звернути увагу на те, що суд не дивлячись на наявність відповідного клопотання має право за власним розумінням призначити керуючого санацією або ліквідатора за допомогою автоматизованої системи.

Таким  чином, необхідно  переконати суд,  що кандидатура визначеного комітетом кредиторів ліквідатора (санатора)  є  найкращою.

По нашій справі ліквідатор призначався двічі, обидва рази за клопотанням комітету кредиторів.

Залишити коментар