Щодо проблемних питань, які виникають в процедурі банкрутства

Проблемні питання по слідах завершеної справи про банкрутство

Буквально ось завершив чергову справу банкрутства,яка розглядалась в загальному порядку. В ціломувсе вийшлоуспішно. Але, не все було такгладко, виникали і проблемні питання, з якими ми гідно впорались.

Коротко про справу.

Справа була порушена всічні 2013 року, до набуття чинності нової редакції ЗУ «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом Законпро банкрутство або Закон). Справа порушувалась в загальному порядку.

Після розпорядження майномбула призначена процедура ліквідації.

В процедурі ліквідаціїпродаж майна банкрута здійснювався через прилюдні торги. Саме проведення прилюдних торгівзабралодуже багато часу.

В кінці квітня 2014 року судомбуло затверджено ліквідаційний баланс.

 А тепер про цікаві проблемніпитання. Почну з останніх, так як вони краще пам’ятаються.

1)      Вже наприкінці процедуриліквідації до суду звернувся кредитор з заявою, в якій він просив включити йогодо шостої черги реєстру вимог кредиторів. Вимоги цього кредитора були конкурсніта на жаль він «запізнився» в процедурі розпорядження майном.

 Ми досить довгосперечалися, було декілька судових засідань. В кінці кінців суд прийшов довисновку, що заява цього «кредитора» не підлягає задоволенню, йому буловідмовлено.

Тепер по порядку. Взв’язку з тим, що справа про банкрутство порушувалась до 19 січня 2013 року, топроцедура розпорядження майном регулювалась законом в редакції до 19.01.2013року, а саме розгляд заяв кредиторів та осіб, які бажають взяти участь впровадженні у справі відбувався згідно ст. 14 Закону.

Нормами статті 14 Закону про банкрутство, якийдіяв до 19 січня 2013 року, було передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів,які не були заявлені в строк або не заявлені взагалі вважаються погашеними, щоозначає не можливість їх включення до реєстру вимог кредиторів.

 Вказане застосування норм Закону визначено п. 1-1Перехідних положень.

Цим же пунктом Перехідних положень передбачено, щонорми нової редакції Закону після набуття чинності регулюють продаж майна таліквідаційну процедуру, якщо ліквідаційна процедура не була відкрита до 19січня 2013 року.

Таке спірне питання як раз і виникло з причин того,що за новою редакцією Закону передбачається включення конкурсних кредиторів,які не своєчасно звернулися або взагалі не звернулися з відповідною заявою усправі про банкрутство до шостої черги кредиторів.

Цим і скористався наш «кредитор».

 Але, якщо уважніше проаналізувати нормизаконодавства, то розумієш, що суд вирішив це питання цілком правомірно.

Так, в силу ч. 2 ст. 14 грошові вимоги такогокредитора є погашеними, тобто їх вже не існує. Тим більше, що в силу ст. 598 ЦКУкраїни ці зобов’язання припиняються.

Додатковим аргументом є те, що вже в процедуріліквідації розглядаються лише поточні вимоги кредиторів. Але, це тількидодатковий аргумент, оскільки, на мою думку, якщо процедура розпорядженнявідбувалась вже за новим законом та при цьому конкурсного кредитора не включилидо шостої черги реєстру вимог, то навіть вже в процедурі ліквідації у випадкувиявлення такого факту це необхідно б було зробити.

Поряд з цим є і інша практика, коли прианалогічних ситуаціях таких «кредиторів» все ж таки включають до шостої чергиреєстру вимог кредиторів.

 2)      проведення прилюдних торгів

 Це взагалі окрема історія.

Заявки на проведення торгів подавались черезМінюст. Не так складно було провести сам аукціон, як здійснити публікацію пройого проведення.

 Хочу зауважити, що прядок проведення аукціону впроцедурі банкрутства прописаний досить ретельно. Усунено багато прогалин, якііснували в нормативному регулюванні проведення аукціонів.

Наприклад, багато таких хитрощів як «торпеда» таінші, які раніше застосовувались при проведенні аукціонів, вже не працюють.

Слід зазначити, що можливий результат проведенняторгів багато в чому залежить від комітету кредиторів та безпосередньоліквідатора, менше від торгуючої організації.

Тепер по порядку проведення торгів по нашій справі:

1. було здійснено інвентаризацію та оцінку майна.На підставі даних оцінки майна ліквідатором було визначено початкову вартістьмайна, яку було затверджено комітетом кредиторів, в тому числі і умовипроведення аукціону з визначенням торгуючої організації;

2. укладено договір з торгуючою організацією таподано першу заявку на проведення торгів до Мінюсту;

3. перша заявка і перша відмова. В Мінюстівирішили, що майно банкрута, а саме: декілька господарських споруд, розташованихна земельній ділянці 0,75 га в 80 км від Києва та декілька одиниць транспорту єцілісним майновим комплексом, а тому початкова вартість першого аукціонуповинна дорівнювати сумі кредиторських вимог по справі (ст. 43, 44 закону).Хоча чітких критеріїв визначення цілісного майнового комплексу (особливо длянашого випадку) ми не знайшли, сперечатися все одно не було можливості, а томуми змушенібулидаватидві "холості" заявкина проведення торгів. Другийаукціон проводився з пониженням початкової вартості на 20 % (ст. 65 закону).

Обидва аукціони проведено не було в зв’язку з тим,що навіть найкраща ціна цього майна була в декілька разів ніж його початковавартість.

4. третій аукціон вже був проведений, оскільки зайого умовами була визначена початкова вартість на рівні оціночної та зможливістю зниження початкової вартості.

 3)      зняття арештів

 В нас така проблема виявилась в наявності арештівна рахунках підприємства. Всього було відкрито біля 10 рахунків. Звичайно, одинзалишався як основний, а всі інші закривалась.

На декількох рахунках залишались арешти, які булинакладені виконавчою службою декілька років тому. Виконавчі провадження по цимарештам вже були давно закриті в зв’язку з погашенням боргу.

Оскільки, рахунки почали закривати ще в процедурірозпорядження майном, то з’ясовували всю історію кожного окремого арешту.Цікавим виявилось те, що два арешти не вдалося зняти з причин відсутностідокументів виконавчого провадження. Так, з моменту закінчення виконавчогопровадження минуло декілька років, навіть в архіві виконавчої служби не вдалосязнайти відповідні матеріали.

Досить просто було зняти арешти вже на підставіПостанови суду про визнання боржника банкрутом. Сам факт прийняття такоїпостанови є підставою для зняття будь-яких арештів та обмежень з майна банкрута(ст. 38 закону).

Достатньо було в суді отримати прошиту та завіренукопію постанови (суд зобов’язаний її видати на підставі відповідної заяви) таподати її до банку – арешт відразу був знятий.

 Треба звернути особливу увагу, оскільки припорушенні нами справи розпорядник майна призначався судом за клопотаннямзаявника. В новій редакції це положення змінено і розпорядник майнапризначається судом за допомогою автоматизованої системи (ст. 114 закону).

В той же час, згідно п. 5 ч. 1 ст. 114 закону,керуючий санацією та ліквідатор може призначатись за клопотанням комітетукредиторів. Це кращий варіант ніж призначення випадкової людини. Слід звернутиувагу на те, що суд не дивлячись на наявність відповідного клопотання має правоза власним розумінням призначити керуючого санацією або ліквідатора за допомогоюавтоматизованої системи.

Таким  чином, необхідно  переконати суд,  що кандидатура визначеного комітетом кредиторів ліквідатора (санатора)  є  найкращою.

По нашій справі ліквідаторпризначався двічі, обидва рази за клопотанням комітету кредиторів.

Залишитикоментар