Коригування митної вартості та окрема ухвала Верховного суду України

Як відомо, будь-якесудове рішення ухвалюється не лише для встановлення факту порушення прав,свобод та законних інтересів відповідного суб’єкта правовідносин, а й у першучергу для повноцінного захисту, відновлення та поновлення порушеного права,тобто з метою аби після того як судове рішення набере законної сили, порушенняправ та свобод в подальшому не повторювалися.

Слідкуючи за актуальними правовими позиціями нинішньогоскладу Верховного Суду України (далі – ВС України), зокрема щодоправозастосування положень митного законодавства, необхідно звернути увагу назміст рішення ухваленого 09.10.2017 у справі № 21-1888а17, а саме на окремуухвалу скерованої на адресу ДФС України.

На думку автора, безперечною правовою цінністю такогорішення є те, що фактично чи не вперше судова гілка влади на рівні ВС Україниконстатувала не лише факт систематичногопорушення посадовими особами митної служби положень Конституції України в частині не виконання судових рішень, ай вказала на відсутність механізмів припинення випадків свавільної діяльностімитниці.

Передумовою для такої, без сумніву очікуваної та об’єктивноїреакції ВС України, слугувало рішення Європейського суду з правлюдини (далі - ЄСПЛ) від 24.11.2016 у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» протиУкраїни», заява № 23620/05, в якому Україну зобов’язано сплатити Товариству3000 євро моральної шкоди завданої втручанням держави у мирне володінняплатником податків своїм майном. До такого висновку ЄСПЛ дійшов післявстановлення факту систематичного присвоювання митницею невірного коду УКТ ЗЕДдля товару, який підприємство імпортувало в Україну. В результаті для такогопідприємства постійно збільшувалися ставки ввізного мита, а такий імпортер бувзмушений постійно звертатися до суду з ідентичними претензіями до контролюючогооргану.   

Надумку ЄСПЛ наявність восьми остаточних судовихрішень, якими скасовано чотирнадцять рішень митниць про коригування митноївартості імпортованого товару свідчить про те, що такі судові рішенняпозбавлені будь-якого процесуального ефекту і обмежуються лише встановленнямсамого факту. Крім того ЄСПЛ зазначив, що немає жодних підстав ставити підсумнів такі судові рішення та інтерпретував це як ознаку того, що  органимитної служби діяли свавільно, та що механізми припинення такої практики буливідсутні.   

А тому, зважаючи на системний характер свавільної діяльностіоргану митної служби внаслідок якої Державному бюджету України завдано збитки узв’язку з обов’язком держави за рішення ЄСПЛ від 24.11.2016 сплатити Товариствусуми відшкодування моральної шкоди та беручи до уваги необхідність усуненняпричин порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а також з метою зменшеннячисельності заяв до ЄСПЛ проти України, ВС України постановив окрему ухвалущодо порушення закону посадовими особами Митниці з доведенням даної інформаціїдо відома ДФС України.    

На думку автора, така реакція ВСУкраїни обумовлена, не лише обов’язком держави відшкодувати моральну шкоду у розмірі3000 євро та систематичним нехтуванням органів митної служби з виконання рішеньнаціональних судів, а й змістом статті 13 Конвенції, за якою ефективний засіб правого захисту повинензабезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату,адже «ефективність» «засобу юридичного захисту» не залежить відвизначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту,має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору,тобто таким, що або запобігає стверджуваномупорушенню чи його повторенню вподальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, якевже відбулося. Навіть якщо якийсьокремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватисяза допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національнимзаконодавством (рішення ЄСПЛ від 15.10.2009 у справі «Юрій МиколайовичІванов проти України», заява № 40450/04; рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі«Чахал проти Об'єднаного Королівства», заява№ 22414/93 тощо), тож можливо окрема ухвала на адресу ДФСУкраїни дисциплінує митні органи … ?!